ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7534/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Кітраль Х. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Махаринцем Д. Є. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги,

                                                     В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі – ПАТ «Рівнеазот») звернулося в суд із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 12 липня 2018 року № Ю-258-11.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що заявлена відповідачем вимога про сплату боргу із сплати єдиного внеску є протиправною, оскільки така сформована на підставі неузгодженого грошового зобов`язання.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що за обліковими даними інформаційної системи органів доходів і зборів, сума заборгованості позивача станом на 31 серпня 2017 року становить 8898695,69 грн, на підставі яких відповідачем сформована вимога про сплату боргу від 14 вересня 2017 року № Ю-258-11, яка, внаслідок несплати вказаних сум, стала підставою для прийняття оскаржуваної вимоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

12 липня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11, відповідно до якої                           ПАТ «Рівнеазот» зобов`язане сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 9043112,36 грн., що сформувалася станом на 30 червня 2018 року відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога сформована через неправомірні дії відповідача щодо невірного відображення в інтегрованій картці платника позивача нарахованих та сплачених ним платежів зі сплати єдиного внеску і ця обставина встановлена на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (надалі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Згідно з пунктом 7 розділу VI Інструкції № 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Як підтверджується матеріалами справи, постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від                  18 червня 2015 року та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30 липня 2015 року накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот», що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку відповідно до приписів частини сьомої, восьмої статті 9 Закону №2464-VI.

З огляду на об`єктивну неможливість самостійної сплати єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року, з метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску між ПАТ «Рівнеазот» та Дочірнім підприємством «Хімік» ПАТ «Азот» укладено Договір доручення від 29 травня 2015 року № 05.15, на виконання вимог якого ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу - нарахована сума ЄВ в загальному розмірі           20685499,01 грн, що підтверджується реєстром платежів по ЄСВ.

Оскільки такий порядок сплати єдиного внеску не відповідав вимогам Закону №2464-VI, 07 грудня 2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС – Центральним офісом з обслуговування великих платників податків сформовано та надіслано ПАТ «Рівнеазот» вимогу про сплату боргу № Ю-258-11, згідно з якою станом на 30 листопада 2015 року за позивачем рахується заборгованість із сплати єдиного внеску в розмірі 16821411,33 грн.

Вимога про сплату боргу від 07 грудня 2015 року № Ю-258-11 оскаржувалась позивачем в судовому порядку.

Так, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 817/85/16, задоволено позов ПАТ «Рівнеазот», визнано протиправною вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № Ю-258-11 від 07 грудня 2015 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн. При цьому, задовольняючи позов суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу і внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки, кошти своєчасно надійшли до відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 у справі №817/85/16 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 червня                         2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2019 року в справі № 817/85/16 у задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року у справі № 817/85/16 відмовлено.

При цьому, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків було сформовано у 2016 році такі вимоги про сплату боргу: від 12 січня 2016 року – на суму 10365195,00 грн, від 04 лютого 2016 року – на суму 18176403,39 грн, від 07 травня 2016 року – на суму 20035875, 98 грн. Вказані вимоги оскаржувались в судовому порядку, були визнані протиправними та скасовані на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

У 2017 році Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було сформовано такі вимоги про сплату боргу: від 05 травня 2017 року – на суму 29214245, 76 грн, від 07 липня 2017 року – на суму 10547515, 40 грн, які були визнані протиправними та скасовані на підставі судових рішень, що набрали законної сили;  

Щодо прийнятих в подальшому вимог про сплату боргу, а саме: від 14 вересня              2017 року – на суму 8898695,69 грн, від 12 жовтня 2017 року – на суму 8376333,62 грн, від             14 листопада 2017 року – на суму 8043269,06 грн, від 14 грудня 2017 року – на суму 7681149,51 грн, від 14 лютого 2018 року – на суму 12309016, 86 грн, від 15 березня 2018 року – на суму 12248796, 16 грн, від 16 квітня 2018 року – на суму 10192329, 58 грн, від 15 травня 2018 року – на суму 7257186, 10 грн, від 13 червня 2018 року – на суму 9088330, 58 грн, суд зазначає, що такі були оскаржені в судовому порядку та провадження в справах зупинено.

Таким чином, незважаючи на оскарження в судовому порядку вимоги про сплату боргу від 07 грудня 2015 року № Ю-258-11 та на встановлені судовими рішеннями обставини щодо відсутності заборгованості в ПАТ «Рівнеазот» за червень-вересень 2015 року, всупереч  пункту 7 розділу VI Інструкції № 449 контролюючий орган змінював призначення здійснених позивачем платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов`язань зі сплати єдиного внеску, та направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, що спричиняло виникнення нової заборгованості з поточних зобов`язань.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу щодо наявності в ПАТ «Рівнеазот» недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на                30 червня 2018 року, яка не пов`язана із вказаними вище обставинами, відповідачем не надано.

Разом з тим, згідно з даними звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданого ПАТ «Рівнеазот» за травень 2018 року, сума єдиного соціального внеску, яка підлягала сплаті, становила 4526288,61 грн та була сплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відображення відповідачем у інтегрованій картці платника ПАТ "Рівнеазот" зі сплати єдиного внеску недоїмки, пов`язаної зі сплатою повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» за ПАТ «Рівнеазот» єдиного внеску за період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року та зарахування поточних платежів у рахунок погашення даного боргу, що свідчить про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                           ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від             22 травня 2019 року у справі № 1740/2312/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

Т. В. Онишкевич

    Повне судове рішення складено 05 листопада 2019 року.