Справа № 154/2213/19 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р.

Провадження № 22-ц/802/1036/19 Категорія: 43 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Бовчалюк З.А., Осіпука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчук Богдан Іванович, про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 вересня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

13 вересня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року первісний та зустрічний позов об`єднані в одне провадження, залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчука Богдана Івановича.

Разом із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження до вирішення спору у даній справі по суті.

20 вересня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про додаткове забезпечення, за якою він просить суд заборонити ОСОБА_2 або за його дорученням чи в його інтересах будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам чинити йому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоди у користуванні будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, вчиняти дії щодо припинення надання житлово-комунальних послуг (газ, електроенергія, вивіз сміття, тощо), дії щодо самоправного виселення вказаних осіб, вивезення з будинку їх речей та майна, дії щодо вселення до будинку інших осіб, дії щодо обмеження доступу до будинку (зміна дверних замків, встановлення сигналізації, тощо) до вирішення спору по суті.

Заяву обгрунтовано тим, що ОСОБА_2 , як титульний власник спірного житлового будинку звернувся до Володимир - Волинської філії ПрАТ «Волиньобленерго» із заявою про відключення будинку від електропостачання. Такі дії вважає недобросовісними та зловживанням правом. Відключення будинку від електроенергії позбавить його можливості проживати у ньому.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 вересня 2019 року постановлено відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про додаткове забезпечення позову від 20 вересня 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , покликаючись на незаконність та необґрунтованість даної ухвали суду просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою вжити додаткове забезпечення зустрічного позову.

Сторони по справі будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог статті 372 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про додаткове забезпечення позову ОСОБА_1 не навів жодних обґрунтувань та доказів про те, яким чином невжиття заходу, який він просить застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому підстави для забезпечення позову та причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та вид забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними ґрунтуються на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ними повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

З матеріалів справи встановлено, що первісний позов обґрунтований тим, що 09 липня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 1659 від 04 грудня 2012 року набув у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому по даний час залишилось зареєстрованим місце проживання відповідачів, які були його попередніми власниками. Добровільно змінити реєстрацію свого місця проживання відповідачі відмовляються, цим самим створюють перешкоди позивачу у володінні, розпорядженні та користуванні власним нерухомим майном.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 391 ЦК України, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Предметом зустрічного позову є вимога ОСОБА_1 про оскарження дії та рішення нотаріуса, як підстави внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з вчиненням якого, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

З матеріалів справи встановлено, що 13 вересня 2019 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в межах цієї справи звертався до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 або за його дорученням будь-яким іншим особам відчужувати вказаний об`єкт житлової нерухомості до вирішення спору по суті.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 вересня 2019 року постановлено з метою забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом: приватний нотаріус Володимир-Волинського нотаріального округу Гордійчук Богдан Іванович про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження до вирішення спору у даній справі по суті.

Таким чином, оскільки зустрічний позов спрямований на захист майнового права позивача, з метою не допущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача судом вже вжито заходи забезпечення позову, що спрямовані на досягнення своєї мети, визначеної ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у випадку вчинення відповідачем недобросовісних дій позивачу в подальшому доведеться вчиняти додаткові дії та заходи для захисту свого права власності на житловий будинок, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини є припущенням заявника, які не підтверджені. Разом з тим, заходи забезпечення позову, які просить додатково застосувати позивач за зустрічним позовом не відповідають позовним вимогам.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в ухвалі висновки суду відповідають обставинам справи та зібраним доказам.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 вересня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді