ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року           справа №200/5500/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,

секретар судового засідання Сізонов Є.С.,

за участі представника відповідача Сенникова А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. у справі № 200/5500/19-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В., складене в повному обсязі 19.07.2019р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Державного підприємства «Торецьквугілля» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                         УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Торецьквугілля» (далі – позивач, ДП «Торецьквугілля») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач), в якому просило скасувати рішення відповідача від 04 жовтня 2018 року №00638814308 про застосування штрафу у розмірі 20% за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) рентної плати за користуванням надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 61900,00 грн. (а.с. 4-7). 

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.10.2018 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00638814308, з яким позивач не погоджується, оскільки відповідачем при здійсненні перевірки не враховано положення п.п. 38.2 ст.38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме те, що на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України, зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року позовні вимоги задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2018 року №00638814308, яким до Державного підприємства «Торецьквугілля» застосовано штраф у розмірі 20 відсотків за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 61 900, 00 грн. (а.с. 90-92).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу,  вважає, що під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вважає, що наявність у позивача Сертифікату не є підставою для несплати податкових зобов`язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а лише засвідчують факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/ або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставину непереборної сили (а.с. 95-97).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити,  представник позивача до суду не прибув.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Торецьквугілля» є юридичною особою (ЄДРПОУ 33839013; 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 19), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником податків та знаходиться на обліку в органах Державної фіскальної служби.

17.09.2018 року відповідачем складений акт № 437/05-99-43-08-33839013 про результати перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 2017-2018 рр., екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за 2018 рік, земельного податку за 2016 рік (а.с. 8-11).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань:

- по екологічному податку по розрахунку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення відповідно до додатку № 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9269727343 від 09.02.2017 протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України в сумі 21536,43 грн.;

- по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення по розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, додаток 1 до податкової декларації № 9268844471 від 02.02.2017, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України у сумі 324500,00 грн.;

- по платі за землю по податковому розрахунку земельного податку №9020484915 від 19.02.2016 протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

04 жовтня 2018 відповідачем відповідно до акту винесено податкове повідомлення - рішення № 00638814308, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 61900,00 грн. (а.с. 12).

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивач вважає застосування штрафу за несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами для видобування

корисних копалин загальнодержавного значення за 2017-2018 роки протиправним, оскільки відповідачем не враховано положення п.п. 38.2 ст. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме те, що на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України, зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань. При цьому позивач посилався на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII, на наявність у нього Сертифіката Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1914 від 02.12.2014 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м. Дзержинськ (Торецьк) включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 1914 від 02 грудня 2014 року, яким Державному підприємству «Дзержинськвугілля» засвідчено настання обставин непереборної сили з 05 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

У ході розгляду справи суд першої інстанцій дійшов висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується Сертифікатом (висновок) Торгово-промислової палати № 1914 від 02 грудня 2014 року.

Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на не встановлення судом в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме 2017-2018 роки, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.

Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 1914 від 02 грудня 2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, оскільки такий виданий, більше ані ж за 2 роки до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 до моменту його видачі – 02.12.2014, крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату такий стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у такому не йдеться.

Зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 805/385/17-а.

Таким чином, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення  у період з 2017 року по 2018 роки, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікату від 02.12.2014, обов`язку у Підприємства щодо рентної плати за користування надрами за спірний період (2017-2018 роки) не виникало.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, для з`ясування всіх обставин справи, було зобов`язано Державне підприємство «Торецьквугілля» надати до суду докази по справі, а саме:

- докази звернення до Торгово-промислової палати України за період 2017-2018 роки щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення для засвідчення обставин непереборної сили;

- підстави неможливості виконати свій обов`язок (активні бойові дії в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв`язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначеній період, не належна робота інтернет-зв`язку тощо) за період 2017-2018 роки щодо своєчасної рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;

- які дії вживались для своєчасної рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за період 2017-2018 роки.

30 жовтня 2019 року, на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, щодо надання доказів по справі, Державне підприємство «Торецьквугілля» надало копію Сертифіката (висновок) Торгово-промислової палати № 1914 від 02 грудня 2014 року, яким Державному підприємству «Дзержинськвугілля»  засвідчено настання обставин непереборної сили з 05 травня 2014 року, зазначивши, що на момент видачі сертифікату ТПП обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м.Торецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Інших доказів звернення до Торгово-промислової палати України або підтвердження вживання будь-яких дій для своєчасної сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за період 2017-2018 роки матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія судів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений положеннями статті 10 Закону № 1669-VII, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04 жовтня 2018 року № 00638814308 прийняте правомірно.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судове рішення судом першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. у справі № 200/5500/19-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. у справі №200/5500/19-а - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Торецьквугілля» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 05 листопада 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 328 КАС України.

Головуючий                                                                                                      Л.В. Ястребова

Судді                                                                                                                  Е.Г. Казначеєв

                                                                                                                            І.Д. Компанієць