КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

===================================================================

Справа № 761/39556/16 Головуючий у І інстанції Савицький О.А.

Провадження №22-ц/824/15818/2019 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

У Х В А Л А

05 листопада 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє за дорученням ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за указаним вище позовом.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, апеляційне провадження за якою не може бути відкрите з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року та від 18 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє за дорученням ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року про відкриття провадження у даній справі (а.с. 70,81).

Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження залишено без задоволення, а зазначену ухвалу залишено без змін.

10 листопада 2019 року відповідачем третій раз було подано апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Оскільки судом апеляційної інстанції неодноразово постановлялись ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє за дорученням ОСОБА_3 , є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення, за таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Разом з тим, згідно з ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ч. 2 ст.121 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_3 подає апеляційні скарги на одне і те ж саме судове рішення, чим демонструє явне зловживання процесуальними правами та нехтування процесуальними обов`язками.

Неодноразове оскарження ухвали про відкриття провадження шляхом подання відповідних скарг, які не відповідають необхідним вимогам, а також подання апеляційних скарг на ухвалу, за якою вже прийнято судове рішення судом апеляційної інстанції, є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи.

Внаслідок таких дій суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене, вважаю дії ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_1 щодо систематичної подачі апеляційних скарг на одне і теж саме судове рішення зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 4 ст.44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом

Згідно з ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.144 ЦПК України одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосування до відповідача заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн.

Згідно з ч.5 ст.148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись ст.ст.31, 32, 44, 143, 144, 148, 358 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє за дорученням ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала суду апеляційної інстанції в частині відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Ухвала апеляційного суду в частині накладення штрафу набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.О. Таргоній