Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 1512/13171/2012

провадження № 61-19606св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальна громада в особі Одеської міської ради,

третя особа - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради назаочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2013 року у складі судді Салтан Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Кравця Ю. І., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади в особі Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

Позов мотивовано тим, що йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 25 червня 2008 року, належав котедж № VІ, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 травня 2010 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 15 квітня 2010 року № 903, з однієї сторони, та територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, з другої сторони, було підписано договір № 1039 дарування котеджу № VI за адресою: АДРЕСА_1

Договір дарування від 20 травня 2010 року не містить умови переходу права власності на земельну ділянку під та навколо котеджу, інформацію про розмір та кадастровий номер цієї земельної ділянки, зазначення яких у договорі відчуження житлових будинків є істотною умовою договору.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив витребувати від територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради котедж № VІ, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 87,6 кв.м., загальною площею 296,5 кв.м. та повернути йому; скасувати нотаріальний запис про реєстрацію договору дарування котеджу № VI за адресою: АДРЕСА_1 , зроблений 20 травня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Ярош О. М. за № 1039; скасувати державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на котедж № VI за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на котедж № VI за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 87,6 кв.м, загальною площею 296,5 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна задоволено.

Витребувано від Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради котедж №VI за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 87,6кв.м., загальною площею 296,5кв.м, та повернуто його ОСОБА_1

Скасовано нотаріальний запис про реєстрацію договору дарування котеджа №VI за адресою: АДРЕСА_1 , зроблений 20 травня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Ярош О. М. за №1039.

Скасовано державну реєстрацію права власності Територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на котедж №VI за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що договір дарування котеджу від 20 травня 2010 року №1039 на підставі частини першої статті 638 ЦК України є неукладеним, оскільки не містить усі істотні умови договору, а саме, розмір та кадастровий номер земельної ділянки під котеджом та навколо нього.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відхилено.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2013 року залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання договору дарування неукладеним є безпідставним та необґрунтованим, оскільки при укладенні спірного договору сторони досягли усіх істотних умов. В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про присвоєння кадастрового номеру спірній земельній ділянці, а також документи, які б свідчили, що позивачем було набуто право власності або користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку. Оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, кадастровий номер земельній ділянці присвоєний не був, отже права та законні інтереси позивача не були порушені при укладенні договору дарування. Апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду України.

Позиція інших учасників справи

Заперечення на касаційну скаргу до касаційного суду не надані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У липні 2017 року матеріали цивільної справи № 1512/13171/2012 надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року матеріали цивільної справи № 1512/13171/2012 надійшли до Верховного Суду.

04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 292, частини першої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до апеляційного суду, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частина третя статті 297 ЦПК України передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за наявності підстав для такого поновлення, які будуть визнані судом поважними.

Разом з тим незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення (абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України).

За положеннями абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК органи державної влади або місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення зі спливом річного строку з моменту його проголошення і в цьому випадку апеляційний суд без урахування поважності причин пропуску строку зобов`язаний відмовити у відкритті провадження у справі.

Положення частини третьої статті 297 ЦПК України щодо обмеження органів державної влади та місцевого самоврядування в оскарженні судових рішень річним строком з моменту їх проголошення сприяють тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Однак якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у вересні 2016 року подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ухвалене 14 березня 2013 року, тобто більше ніж через 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2016 року клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2013 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, відповідно до якої встановлено преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку, на що суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження уваги не звернув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2016 року таухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийнятності апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року скасувати.

Справу № 1512/13171/2012 направити до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є.В. Краснощоков

М. М. Русинчук