Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 569/5467/16-ц

провадження № 61-24816св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., (суддя - доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), в якій просить зобов`язати відповідача привести дані обліку по кредитному договору від 16 листопада 2005 року за №132/Кв-05 до фактичних обставин справи, тобто провести по даним обліку суму заборгованості станом на 23 березня 2013 року у розмірі 2 152 долари США 10 центів, в тому числі суми заборгованості за тілом кредиту - 1 008 доларів США 35 центів та провести нарахування процентів з 23 березня 2013 року з урахуванням даного факту.

Позов мотивовано тим, що між ним та ТОВ «Укрпромбанк» в особі Рівненської філії ТОВ «Укрпромбанк» 16 листопада 2005 року був укладений кредитний договір за №132/Кв-05 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах ліміту 14 000 доларів США зі строком дії з 16 листопада 2005 року до 15 листопада 2010 року.

На виконання умов вказаного договору ним фактично було отримано 3 000 дол. США, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року. Даним судовим рішенням також встановлено, що сума заборгованості включаючи заборгованість за тілом кредиту та відсотками становить 2 152,10 дол. США, в тому числі 1 008,35 дол. США - тіло кредиту та 1 143,75 дол. США - проценти за кредит, або 17 201 грн. 74 коп. за курсом НБУ.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», зокрема до ПАТ «Дельта Банк» перейшов обов`язок щодо ведення обліку по споживчому кредитному договору. Позивач та представник зверталися до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк», однак жодної відповіді не отримали.

В той же час, в ході слухання справи №569/10990/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки представником банку була надана довідка, в якій зазначена сума заборгованості у розмірі 19 237,09 дол. США, в тому числі 9 967,52 дол. США - тіло кредиту, 9 269,57 дол. США - проценти (за вирахуванням сплачених ним 5 000 грн. по справі №1715/8983/12).

Таким чином, вважає, що такі дії грубо порушують його право споживача на отримання інформації, не дають можливості повністю реалізувати його право на погашення споживчого кредиту у повному обсязі та зняти обмеження з предмету іпотеки, завдають додаткових збитків у вигляді відсотків, які і досі нараховуються на неіснуюче тіло кредиту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про зобов`язання вчинити дію відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що дані обліку ПАТ «Дельта Банк» по споживчому кредитному договору від 16 листопада 2005 року № 132/Кв-05 суперечать обставинам справи, які встановлені рішеннями судів та проводяться без врахування рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року скасовано. Позов задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ «Дельта Банк» здійснити нарахування відсотків, інших платежів згідно умов кредитного договору №132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року, укладеному із ОСОБА_1 , виходячи із встановленої станом на 02 квітня 2012 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013року суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2152 долара 10 центів США.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 157,54 грн.

Рішення суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що указаний договір недійсним не визнаний, зобов`язання по поверненню кредитних коштів не припинились. Нарахування відповідачем ОСОБА_1 заборгованості, виходячи із розміру тіла кредиту, вказаному у кредитному договорі, який не відповідає розміру боргу по тілу кредиту, визначеному рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року, встановлює для позичальника обов`язок по поверненню цих коштів і свідчить про порушення відповідачем його прав на погашення споживчого кредиту у повному обсязі та зняття обмежень з предмету іпотеки, а також завдає йому додаткових збитків у вигляді відсотків, які і досі нараховуються на неіснуюче тіло кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року частково та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ПАТ «Дельта Банк» привести дані обліку по кредитному договору від 16 листопада 2005 року за № 132/кв-05 до фактичних обставин справи, тобто провести по даним обліку суму заборгованості станом на 23 березня 2013 року за тілом кредиту - 1008,35 дол. США та провести нарахування процентів з 23 березня 2013 року з урахуванням даного факту. Решту судового рішення залишити без змін.

У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2016 року.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням суду апеляційної інстанції від 25 березня 2013 року визначена сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 152,10 дол. США, що не відповідає дійсним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції всупереч статті 61 ЦПК України прийняв рішення про зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» здійснити нарахування відсотків, інших платежів згідно умов кредитного договору від 16 листопада 2005 року за № 132/Кв-05 укладеному із ОСОБА_1 , виходячи із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2 152,10 доларів США.

Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що вимоги позивача від 14 травня 2015 року щодо проведення даних обліку його кредитної заборгованості у відповідності до рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року у справі № 1715/8983/12 є безпідставною та не породжує для АТ «Дельта Банк» жодних правових наслідків.

Доказів, що дані обліку ПАТ «Дельта Банк» по кредитному договору від 16 листопада 2005 року суперечать обставинам справи, які встановлені рішеннями судів та проводяться без урахування рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року позивачем не надано.

Відзив від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» та витребувано справу. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу.

У липні 2017 року матеріали цивільної справи № 569/5467/16-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 569/5467/16-ц надійшли до Верховного Суду.

05 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами встановлено, що 16 листопада 2005 року між ТзОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір №132/Кв-05 у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 14 000 дол. США від 15 % річних строком до 15 листопада 2010 року. Для видачі кредиту банк зобов`язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Надання кредиту було передбачено здійснювати шляхом видачі коштів готівкою через касу банку.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТзОВ «Український промисловий банк» і Національним Банком України укладений договір про передачу ПАТ «Дельта Банк» активів та кредитних зобов`язань ТзОВ «Укрпромбанк», на підставі якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року.

В зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань 28 квітня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 107 044,17 грн.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з останнього на користь ПАТ «Дельта Банк» 17 201,74 грн. кредитної заборгованості.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що є чинним рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року, згідно якого на час винесення рішення заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» по кредитному договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року по тілу кредиту та відсотках становить 2152,10 дол. США, що еквівалентно 17 201 грн. 74 коп., будь-який розрахунок заборгованості по кредитному договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року, складений із врахуванням вищевказаного рішення апеляційного суду, в матеріалах справи відсутній, в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» має бути відмовлено за недоведеністю фактичного розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої мало б відбутись звернення стягнення на предмет іпотеки, з врахуванням рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що дані обліку ПАТ «Дельта Банк» по споживчому кредитному договору суперечать обставинам справи, тому відсутні обґрунтовані підстави передбачити можливість порушення прав позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у випадку невизнання кредитором права позичальника на нарахування та погашення відсотків, інших платежів, санкції за невиконання умов договору, виходячи із встановленої судом суми заборгованості по тілу кредиту, таке право підлягає захисту судом за позовом позичальника шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Однак, із висновками судів погодитися не можливо з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. (статті 11, 15 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги».

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Рівненської області захищені права ОСОБА_1 як позичальника по кредитному договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року з приводу необґрунтованого нарахування заборгованості по кредитному договору з врахуванням тіла кредиту у розмірі 14 000 доларів США.

На час розгляду даної справи позовів ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 з приводу укладеного кредитного договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року, окрім вищевказаних, пред`явлено не було.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 , але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» слід задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Підстави для задоволеннякасаційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтями 411, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 рокускасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук