Справа № 442/3720/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/2251/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Куцика І.Б.;

позивачки ОСОБА_1 і її представника адвоката Саган О.Р.;

адвоката Балуцького Р.М. - представника відповідачки ОСОБА_2 ;

Романкевич І.І. - представника Дрогобицької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд ухвалити рішення, яким:

- визнати нечинним рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської Ради № 1659 від 22.07.2015 року п.2.6 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 388 кв.м., кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, яка розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для садівництва;

- визнати недійним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 41766408 від 05.08.2015 року, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, видане на підставі рішення Дрогобицької міської Ради Львівської області № 1659 від 22.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, щопозивачці ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.03.1997 року належить половина житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель, а друга половина цього будинку на підставі договору дарування від 29.09.2009 року належить позивачці ОСОБА_4 . Згаданий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 1 100 кв.м., що підтверджується планом земельної ділянки станом на 03.05.2008 року, і до нього постійно був проїзд через земельну ділянку житлового будинку АДРЕСА_3 , який був знесений у зв`язку з будівництвом шляхопроводу на АДРЕСА_1, а земельна ділянка з 1990 року перейшла у користування їхніх батьків.

Для упорядкування прав на користування земельною ділянкою позивачі звернулись в міську раду з заявою про передачу їм у власність земельної ділянки площею 1100 кв.м., на підставі якої Дрогобицька міська рада 20.12.2016 року прийняла рішення № 537, яким надала їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В січні 2017 року. позивачі звернулись до Держземкадастру для виготовлення документації з землеустрою, де і дізналися, що частина земельної ділянки, якою вони користуються, передана у власність сусідці, відповідачці ОСОБА_2 , яка проживає в будинку АДРЕСА_1 однак технічну документацію про узгодження меж суміжного землекористування щодо їхньої земельної ділянки з ними не узгоджувала. ОСОБА_2 передала їм для ознайомлення копію свідоцтва про право власності на земельну ділянку, індексний номер 41766408, від 05.08.2015 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41766931 і з цих документів вони довідались, що ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка кадастровий номер 4160600000:01:052:0062 площею 0,0388 га для індивідуального садівництва (в подальшому - «спірна земельна ділянка»), якою вони і користуються з 1990 року та на якій і знаходиться їхній сад та город і проїзд до їхнього будинку. Відтак, вважають, що міська рада не мала підстав для передачі їхньої земельної ділянки у власність іншим особам без попереднього вилучення земельної ділянки (а.с. 2-4, 69-71).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано нечинним рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської Ради № 659 від 22.07.2015 року п.2.6 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 388 кв.м., кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, яка розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для садівництва.

Визнано недійним та скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер 41766408 від 05.08.2015 року , яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 46106000000:01:052:0062, видане на підставі рішення Дрогобицької міської Ради Львівської області № 1659 від 22.07.2015 року.

Стягнуто з Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с. 215-218).

Дане рішення оскаржили відповідачі: ОСОБА_2 та Дрогобицька міська рада.

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позовних вимогах, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права.

Апелянти звертають увагу на те, що спірна земельна ділянка знаходилася у комунальній власності Дрогобицької міської ради, а відтак остання, передаючи їй цю земельну ділянку у власність, діяла в межах наданих їй повноважень.

Вважають безпідставним посилання суду на лист Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 17.05.2017 року № 231 про самовільне встановлення ОСОБА_2 огорожі, оскільки станом на 22.07.2015 року такої огорожі не було.

Також вважають безпідставним покликання позивачів на те, що спірна земельна ділянка знаходилась у їх користуванні з 1990 року, оскільки таке твердження жодним доказом не підтверджено (а.с. 223-227).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їхніх представників на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг та заперечення цих доводів зі сторони позивачки і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задоволення позовних вимог та визнання нечинним рішення Дрогобицької міської ради № 1659 від 22.07.2015 року і визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку суд мотивував тим, що «відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради листом за № 231 від 17.05.2017р. встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 самовільно встановили огорожу без паспорту прив"язки, погодженого відповідним чином. В результаті чого було порушено мінімально- нормативну ширину проїзду до індивідуального житлового будинку за АДРЕСА_2 » (а.с. 217).

В той же час, в матеріалах справи вище згадане рішення Дрогобицької міської ради № 1659 від 22.07.2015 року взагалі є відсутнім, а відтак навіть його зміст не досліджувався і не міг досліджуватися судом першої інстанції, що не завадило суду визнати це рішення нечинним (копію цього рішення було долучено до матеріалів справи лише в ході апеляційного розгляду справи - з урахуванням зауважень суду апеляційної інстанції на відсутність такого у матеріалах справи).

Крім цього, як вбачається з наявної у матеріалах справи ніким не посвідченої фотокопії листа Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради (тобто, одного зі структурних підрозділів відповідача - Дрогобицької міської ради) від 17.05.2017 року № 231 за ніби-то підписом начальника згаданого відділу (ніби-то - оскільки перед посадою підписанта стоїть позначка «/», що свідчить про те, що насправді підписантом даного листа не є начальник відділу, а справжня особа підписанта не є відомою), згаданим відділом з виїздом на місце встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 самовільно встановили огорожу без погодженого відповідним чином паспорта прив`язки, в результаті чого проїзд загального користування до будинку АДРЕСА_2 становить 2,80-3,0 м, що менше мінімальної нормативної ширини проїзду, передбаченої ДБН 360-92 (а.с. 11).

Як вбачається з вище наведеного, згадана у листі огорожа жодним чином не пов`язується з вище згаданим рішенням Дрогобицької міської ради № 1659 від 22.07.2015 року, яке оскаржується позивачами (будь-яке посилання на це у листі є відсутнім).

В той же час, Дрогобицькою міською радою, як відповідачем по справі, до суду першої інстанції було подано письмовий Відзив на позов, у якому наведено аргументовані заперечення на позов та клопотання про відмову у задоволенні цього позову за його безпідставністю (а.с. 111-112).

Зокрема, звернуто увагу суду на те, що план земельної ділянки АДРЕСА_2 від 03.05.2008 року, яким позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, містить штамп про самозахоплення 696 кв.м. земельної ділянки (а.с. 12), що (в свою чергу) не може бути правовим обґрунтуванням володіння цією земельною ділянкою.

Однак, в оскаржуваному рішенні жодної оцінки цим та іншим доводам, які наведені Дрогобицькою міською радою у вище згаданому Відзиві на позов, не дано.

В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 (яка, як і відповідачка ОСОБА_4 , в будинку АДРЕСА_2 не проживає, оскільки позивачки проживають та є зареєстрованими за іншими адресами, що стверджується, як поданим ними позовом, так і копіями їхніх паспортів; а.с. 16, 17) визнала, що останні роки спірною земельною ділянкою реально володіє та користується відповідачка ОСОБА_2 , яка є зареєстрованою і проживає в будинку АДРЕСА_1 .

В той же час, ОСОБА_1 , стверджуючи у позові, що спірною ділянкою користуються позивачі, так і не змогла пояснити суду, коли і як саме спірна земельна ділянка перейшла з фактичного користування позивачів у користування ОСОБА_2 .

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.1) і що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2), а ст. 123 ЗК України - що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та встановлено перелік необхідних для цього рішень і документів.

Частиною 1 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а в ст. 126 ЗК України наведено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з доводів позовної заяви, свої права на спірну земельну ділянку позивачі обґрунтовують рішенням Дрогобицької міської ради від 20.12.2016 року № 537, пунктом 1.8 якого їм надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 « орієнтовною площею 1 000 кв.м.» (а.с. 9).

Тобто, як вбачається з вище наведеного, станом на 20.12.2016 року (а тим більше - станом на 22.07.2015 року, коли міською радою і було прийнято рішення № 1659, яке оспорюється позивачами), позивачі не мали будь-яких передбачених ст. 126 ЗК України документів, які б посвідчували їхні права на земельну ділянку на АДРЕСА_2 , а відтак їхні доводи стосовно того, що з ними не погоджували технічну документацію на спірну земельну ділянку, за вище наведених обставин до уваги прийматися не можуть.

Наявність чи відсутність проїзду до будинку на АДРЕСА_2 , належного на праві власності позивачам, не була предметом позовних вимог, спору та дослідження у даній справі, а тому посилання позивачів на ніби-то відсутність такого проїзду не може слугувати правовою для визнання нечинним рішення Дрогобицької міської ради № 1659 від 22.07.2015 року і визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку.

Крім цього, як таке твердження позивачів спростовується ними ж поданими доказами, а саме: вище згаданою фотокопією листа Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 17.05.2017 року № 231, згідно якого з виїздом на місце встановлено, що до будинку позивачів АДРЕСА_2 існує проїзд загального користування шириною 2,80-3,0 м (а.с. 11).

За вище наведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню - з ухваленням нового: про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у задоволенні їхніх позовних вимог до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 04 листопада 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.