Справа 2-1319/10р

                                                            РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       21   січня     2010 року  Ковпаківський районний суд м. Суми у складі :

                                                  судді – Таран С.А.

                                                  при секретарі – Строколіс В.І .  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом  

ОСОБА_1   до  ВАТ « Сумське НВО  ІМ.. ОСОБА_2    про  поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди .

                                                    В С Т А Н О В И В :

     Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та свої позовні вимоги мотивує тим ,що  він працював   обрубником 1 розряду  ливарного цеху № 1   ВАТ « Сумське НПО м. М.В. Фрунзе  з 5 квітня  2001  року.  

 Наказом  від 1  вересня  2009 року його звільнили з роботи  у зв»язку з скороченням численності або штату  працівників  за ст.. 40 п. 1 КЗпП України.    Вважає ,що при звільненні його права були порушенні , постільки  відповідачем не було  враховано , що він має   переважне право на залишення на роботі ,  він має  на утриманні двох  неповнолітніх  дітей , дружину ,  яка  також не працює,  він є єдиною  особою в сім»ї  , яка мала заробіток.. Не враховано адміністрацією  також те ,що  профспілковим комітетом цеху , членом якого є він , не надано згоди на його звільнення з урахуванням  вказаних обставин.   Просить поновити  його на роботі , стягнути заробітну плату за час вимушеного  прогулу , стягнути моральну шкоду у сумі   5000грн. Він вважає ,що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода ,  через звільнення він хвилювався, сім»я залишилася без  доходу  ,  погіршився життєвий рівень його сім»ї.   Просить стягнути  витрати на правову допомогу у сумі 1500грн.

      Позивач та його представник в судовому засіданні  позов підтримали в повному обсязі.

      Представник відповідача позов не визнав , вважає ,що позивач звільнений на законних   підставах. Позивач  не має ніяких переваг перед іншими працівниками  на залишення на роботі.  Профспілковим комітетом    не надано згоди на звільнення позивача, але ця відмова не є обґрунтованою,  тому  позивач звільнений на законних підставах.    Просить в задоволенні   позовних вимог відмовити.

        Суд , вислухавши сторони , дослідивши матеріали справи , вважає ,що позов  ОСОБА_1   підлягає задоволенню частково.

      В судовому засіданні  встановлено, що позивач ОСОБА_1  з 5.04. 2001року  працював  в  ливарному цеху № 1  ВАТ « Сумське НВО ім.. ОСОБА_2 обрубником 1 розряду.    Наказом  № 6809 від 1 вересня 2009 року  ОСОБА_1   був звільнений з роботи  у зв»язку з скороченням штату  за п. 1 ст. 40 КЗпП України.  Таким чином в судовому засіданні  встановлено ,що між сторонами склалися трудові взаємовідносини , які регулюються нормами  трудового законодавства, КЗпП України.  

     За ст.. 40  КЗпП України трудовий договір, укладений  на невизначений термін може бути розірваний  власником або уповноваженим ним органом  у випадку п.1 -  змін в організації  виробництва  і праці , в тому  числі ліквідації , реорганізації , банкрутства, або перепрофілювання  підприємства , установи, органіцзац3ії , скорочення  численності  або штату працівників.

   В судовому засіданні  було встановлено ,що  наказом № 166  від 29 травня 2009 року  відповідача   з 1.06. 2009  року   проведена скорочення  численності працівників цеху № 1,  згідно штатного розкладу на  червень 2009 року  в цеху № 1    штат    обрубників занятих  обробкою лиття  наждаком вручну   1-3 розрядів складав вже  11 чоловік. До нього  періоду   відповідно до довідки відповідача   кількість обрубників  складала усього  64 чоловік.  Аналізуючи  вказані дані , суд приходить до висновку , що в цеху № 1 дійсно проведено скорочення  штату працівників ,   в тому числі і обрубників  1 розряду.  Ці обставини  не  спростовуються сторонами і суд вважає факт скорочення  численності працюючих   , а саме обрубників 1 розряду,    доведеним..

    В судовому засіданні встановлено ,що   3 червня  2009 року позивач був попереджений про  скорочення його посади та можливим його звільненням.  Згідно   списку  робітників цеху № 1  з найбільшою продуктивності праці  та  вищою кваліфікацією, наданим начальником цеху № 1 , до даного списку  не був включений позивач, тобто  його кандидатура була    затверджена на звільнення  за скороченням  численності працюючих.

   Згідно ст.. 42 КЗпП України    при скороченні  численності та штату  працівників у зв»язку  із змінами в організації виробництва  і праці переважне право  на залишення  на роботі надається  працівникам  з більш  високою кваліфікацією і продуктивністю праці.  При рівних  умовах продуктивності праці і кваліфікації   перевага надається  на залишення на роботі  ряду категорій працівників, вказаних ст.. 42   КЗпП України.

      Суд вважає ,що відповідачем не надано доказів того , що позивач  не  мав в порівняні   з залишеними  на роботі обрубниками  1 розряду таку ж   високу кваліфікацію  та продуктивність праці. Порівнюючи дані   відносно залишених на роботі в цеху № 1 обрубників 1 розряду, видно ,що позивач має переважне право перед обрубниками 1 розряду ,  залишеними на роботі, він має  більш тривалий стаж роботи , має на утриманні  2 неповнолітніх дітей , його дружина також не працює, він є єдиним членом сім»ї , який мав заробіток. Вказані  обставини  передбачені в ст.. 42 КЗпП України , як обставини , при яких позивач  має більш  переваг на залишення на роботі

   В судовому засіданні не надано доказів того ,що позивач  мав меншу продуктивність праці, меншу кваліфікацію чим обрубники, які залишилися на робот і що до позивача застосовувалися  дисциплінарне стягнення за неякісне виконання роботи, що він за це позбавлявся премії.    .            

     Відповідно до ст.. 43 КЗпП України  розірвання трудового договору  з підстав передбачених п. 1 . ст.. 40 КЗпП України  може  бути проведено  лише  за попередньою згодою  виборного органу  первинної профспілкової організації , членом якої є працівник. Як встановлено  матеріалами справи позивач був членом профспілкової організації  цеху № 1  , яка діяла на підприємстві .   Згідно витягу з протоколу  засідання  профкому  цеху № 1  від 27 липня 2009 року  профком цеху № 1   вирішив не надавати  згоди  на звільнення   позивача .  Таким чином , звільнення позивача було проведено з порушенням вимог ст.. 43 КЗПП України  . Посилання  відповідача на той факт ,що  відмова в наданні згоди на звільнення  позивача необґрунтована , судом не  може бути взято до уваги.  З протоколу  засідання профспілкового комітету цеху № 1  від 27 липня 2009 року видно , що  відмова про надання  згоди на звільнення позивача  профспілковий комітет обґрунтував тим ,що у позивача   добросовісне відношення позивача до роботи ,  він має тривалий стаж роботи на підприємстві , а також комітет послався  виконання   ст.42 КЗпП.  України.    

    Аналізуючи всі  вищевказані  обставини  та докази , суд   вважає ,що при звільненні позивача були порушені його права та свободи, він звільнений незаконно , тому на підставі ст.. 235 КЗпП України  його слід поновити на роботі та стягнути на його користь  заробітну плату за час вимушеного прогулу  з 2 вересня  2009 року.    Середня  денна заробітна    плата позивача за два місці перед звільненням  складає  100 грн. 02 коп. Час вимушеного прогулу складає 100 днів., тому за цей час  на користь позивача слід стягнути 10 002 грн.  

    Згідно ст.. 237 – 1 КЗпП  України    відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим  ним органом  проводиться у разі , якщо порушення  його законних  прав  призвели до  моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків   вимагають від нього  додаткових зусиль  для організації  свого життя.

   Суд вважає ,що незаконним звільненням позивача, йому завдано моральної шкоди , постільки він залишився без заробітної плати , він  вимушений   був  вирішувати питання  існування своєї сім»ї без  постійного доходу,  він переживав ,  це  потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  Суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь  позивача  500грн. моральної шкоди.  Вказана сума моральної шкоди буде відповідати  ступеню  моральної шкоди ,  ступеню провини  відповідача та буде соціально справедливою.                          

    На підставі ст..84,  88 ЦПК України  суд вважає за необхідним на користь позивача  стягнути  судові витрати , а саме  витрати на правову допомогу.  Згідно  журналів судового засіданні   судові засіданні були проведені  з участю  фахівця в області права  28.09, 22.10,  8.12.   2009 року та 20.01. 2010року , цим  фахівцем була складена позовна  заява ,  і відповідно  постанови КМ України від 27 квітня 2006 року  № 590   « Про граничні  розміри компенсації  витрат , пов»язаних з розглядом цивільних справ «  відшкодуванню  на користь позивача підлягає 800грн. витрат на правову допомогу.  

   Крім того , з відповідача на підставі ст.. 79 -81 ЦПК України  слід стягнути судовий збір у сумі 108 грн. 50 коп.  та 120грн.  витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи.    

  Керуючись  ст..ст..  10, 11,  79-81, 84, 88 ,   209, 212 , 214-215 , 218  ЦПК України ,  ст. ст..  40, 42, 43 ,   235, 237-1  КЗпП України ,       с у д

                                                    В И Р І Ш И В :

   ОСОБА_1  поновити на роботі  на  посаді  обрубника  1 розряду  ливарного цеху  № 1 ВАТ « Сумське  НВО ІМ.. ОСОБА_2  .  

    Стягнути  з    ВАТ « Сумське НВО ІМ. М. В. ФРУНЗЕ» на користь ОСОБА_3    заробітну плату за час вимушеного прогулу  з 2 вересня   2009р.    в сумі  10002 грн. ,  з відрахування необхідних податків, 500 грн. моральної шкоди, повернення витрат на правову  допомогу  у сумі 800грн.   та на користь держави  108рн. 50 коп.  судового збору та 120 грн. на інформаційне забезпечення  розгляду справи.

  Рішення суду в частині  поновлення на роботі та стягнення  заробітної плати за один місяць у сумі  2200 грн.   підлягає   негайному виконанню.

  Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду  через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення ,апеляційна скарга подається на протязі 20 днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження ..    

 Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження,  якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву  на апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга  не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.    

                  СУДДЯ :                       ТАРАН С.А.