Справа 2- 1194/10р

                                                            РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       28   січня     2010 року  Ковпаківський районний суд м. Суми у складі :

                                                  судді – Таран С.А.

                                                  при секретарі – Строколіс В.І .  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом  

ОСОБА_1    до  СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. А.С. МАКАРЕНКА    про  поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди .

                                                    В С Т А Н О В И В :

     Позивачка  звернулася до суду з вищевказаним позовом та свої позовні вимоги мотивує тим ,що  вона  працювала старшим  викладачем  кафедри української мови  в Сумському державного педагогічному університеті  з жовтня 1990 року.    

 Наказом  від 25 серпня  2009 року її звільнили з роботи  у зв»язку з скороченням численності або штату  працівників  за ст.. 40 п. 1 КЗпП України.    Вважає ,що при звільненні її права були порушенні , постільки  відповідачем не було  враховано , що вона  має   переважне право на залишення на роботі ,   вона має більш тривалий стаж роботи , при її звільненні її не була  запропонована інша робота . Не враховано адміністрацією  також те, що  профспілковим комітетом  « Воля»  , членом якого є вона , не надано згоди на її звільнення з урахуванням  вказаних обставин.   Просить поновити   на роботі , стягнути заробітну плату за час вимушеного  прогулу , стягнути моральну шкоду у сумі   3000грн. Вважає ,що незаконним звільненням її завдана моральна шкода ,  через звільнення вона хвилювалася,   вона залишилася без  джерела  засобів  існування. Вона  вимушена була  прикладати додаткове  зусилля для організації свого життя.  

      Позивачка в судовому засіданні  позов підтримала в повному обсязі.

      Представник відповідача позов не визнав , вважає ,що позивачка звільнена на законних   підставах. Позивач  не має ніяких переваг перед іншими працівниками  на залишення на роботі, навпаки вона  має від адміністрації зауваження  відносно скарг  студентів.  Профспілковим комітетом  « Воля»  не надано згоди на звільнення позивачки, але ця відмова не є обґрунтованою,  тому  позивачка звільнена на законних підставах.    Просить в задоволенні   позовних вимог відмовити.

        Суд , вислухавши сторони , дослідивши матеріали справи , вважає ,що позов   ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

      В судовому засіданні  встановлено, що позивачка  ОСОБА_1   з 8.10. 1990року  працювала  старшим викладачем  кафедри української мови в Сумському  державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка.

     Наказом  № 80-к5  від  25 серпня  2009 року ОСОБА_1  була звільнена з роботи  у зв»язку з скороченням штату  за п. 1 ст. 40 КЗпП України.  Таким чином в судовому засіданні  встановлено ,що між сторонами склалися трудові взаємовідносини , які регулюються нормами  трудового законодавства, КЗпП України.  

     За ст.. 40  КЗпП України трудовий договір, укладений  на невизначений термін може бути розірваний  власником або уповноваженим ним органом  у випадку п.1 -  змін в організації  виробництва  і праці , в тому  числі ліквідації , реорганізації , банкрутства, або перепрофілювання  підприємства , установи, організації , скорочення  численності  або штату працівників.

   В судовому засіданні  було встановлено ,що  наказом № 61  від 1 червня 2009 року  відповідача   з 1.09. 2009  року   проведена скорочення  численності  науково - педагогічних  працівників  на 31 ставку, в тому числі старшого  викладача  кафедри української  мови на 1 ставку.    Згідно штатного розкладу  на квітень  2009 року та на

1. 09. 2009 року  дійсно  проведена скорочення однієї ставки   старшого викладача кафедри української мови .  Аналізуючи  вказані дані , суд приходить до висновку , що у  відповідача дійсно проведено скорочення  штату працівників ,   в тому  старшого викладача кафедри української мови.  Ці обставини  не  спростовуються сторонами і суд вважає факт скорочення  численності науково - педагогічних  працівників, а  саме старшого викладача української мови  на кафедрі  української мови  доведеним.

    Згідно Колективного договору, укладеного  між адміністрацією  та профспілковим комітетом  Сумського державного педагогічного університету  на 2009 -2011 рр. ,  п.3.4. передбаченого  ,що адміністрація узгоджує з профкомами  рішення про зміну у штатному розписі, які призводять до скорочення  численності окремих  категорій працівників  або окремих підрозділів.  Ці  положення колективного договору  відповідачем не було виконані , з  профспілковим комітетом « Воля»  питання скорочення   адміністрація університету не обговорювала , навпаки на  вимогу  профспілкового комітету   при  розгляді подання на звільнення позивачки надати  профспілковому комітету   інформацію  про необхідність  « оздоровлення фінансового стану університету  та інші документи відносно скорочення ,  адміністрація  університету  запропоновано  отримати вказану інформацію  у відповідних службах.          

    В судовому засіданні встановлено, що   24 червня  2009 року позивачка була попереджена про  скорочення її посади та можливим її звільненням.  

   Згідно ст.. 42 КЗпП України    при скороченні  численності та штату  працівників у зв»язку  із змінами в організації виробництва  і праці переважне право  на залишення  на роботі надається  працівникам  з більш  високою кваліфікацією і продуктивністю праці.  При рівних  умовах продуктивності праці і кваліфікації   перевага надається  на залишення на роботі  ряду категорій працівників, вказаних ст.. 42   КЗпП України.

      Надані порівнюючи дані відносно залишених на роботі на кафедрі старших викладачів української мови видно ,що позивачка має  більш тривалий стаж роботи, вона має  спеціальність - викладач , а інші старші викладачі  мають спеціальність -  вчитель.    Вказані  обставини  передбачені в ст.. 42 КЗпП України , як обставини , при яких позивачка  має більш  переваг на залишення на роботі

   В судовому засіданні не надано доказів того ,що позивачка  мала меншу продуктивність праці, меншу кваліфікацію чим ті старші викладачі ,  які залишилися на робот і що до позивачки застосовувалися  дисциплінарне стягнення за неякісне виконання роботи та  за інші  дисциплінарні проступки.   Притягнення  позивачки  до дисциплінарної    відповідальності  у 2000 року  на може бути судом  взято до уваги , постільки  минув строк, після якого вона  вважається особою,  яка  не має дисциплінарного  стягнення .

( ст.. 151КЗпП України ).  Посилання  відповідача  на відсутність  у позивачки наукових  робіт, статей ,  участі в наукових конференціях  , не знайшло свого підтвердження  в судовому засіданні , оскільки позивачка  представила суду інші дані, які  не були спростовані  відповідачем.  

  Згідно ст.. 40 ч. 2  КЗпП України  звільнення  працівника за ст.. 40 п. 1 КЗпП України   допускається , якщо неможливо  перевести працівника , за його згодою , на іншу  роботу.  При  попередженні   позивачки  і при її звільненні її не була запропонована  ніяка робота  на підприємстві . Повинна пропонуватися робота згідно її спеціальності , а при її відсутності інша наявна робота .  З довідки  відповідача видно , що на час звільнення  позивачки малися вакантні посади адміністративно обслуговуючого персоналу - робітники 1-1У розряду . Ця посада не була запропонована позивачці.

    Крім того ,  згідно п.3.2 Колективного договору    на 2009-2011роки   адміністрація  не може приймати  на роботу  нових працівників  у випадку , якщо прогнозується  вивільнення  працівників  подібних  професій , спеціальностей та кваліфікації на підставі  п.1 ст. 40  КЗпП України.    

    В судовому  засіданні було встановлено,  що ще до видання наказу від  1 червня 2009 року  про скорочення посади  старшого  викладача  кафедри української мови, на засіданні  кафедри української мови    26 травня 2009 року було прийнято рішення  не планувати навчальне навантаження  на 2009 – 2010рр  ОСОБА_1 .   На засіданні кафедри   30 червня 2009 року   було ухвалено:   не продовжувати трудового договору  зі старшим  викладачем ОСОБА_2 на наступний рік., тобто на 2009-2010р.   Зарахувати   до штату  кафедри на постійній основі  кандидата філологічних наук  ОСОБА_3 з навантаженням  на 0,5 ставки  з 1 вересня 2009 року.  Наказом від 1.09. 2009 року № 83-к  ОСОБА_2 звільнено  з посади старшого викладача кафедри української мови  з 31 серпня у зв»язку з закінченням  строк дії трудового договору.   Наказом  № 87-к  від 2. 09. 2009 року   ОСОБА_3В  була прийнята на посаду  старшого викладача  кафедри української мови  з 1.09. 2009 року по 31.08. 2010р.  Вказані   обставини підтверджують той факт ,що на час  попередження  та звільнення  позивачки   адміністрації  університету було відомо , що   буде звільнена  посада  , яку займав ОСОБА_2 , (він був звільнений  31 серпня 2009 року , а позивачка звільнена з 31 серпня 2009 року ) , але ця посада не була запропонована  позивачці , а на місце  Лазарко була прийнята   ОСОБА_3  Суд вважає ,що  при цьому були порушені  вимоги колективного договору , вимоги ст.. 40 ч. 2 КЗпП України , порушені права та свободи позивачки.          

     Відповідно до ст.. 43 КЗпП України  розірвання трудового договору  з підстав передбачених п. 1 . ст.. 40 КЗпП України  може  бути проведено  лише  за попередньою згодою  виборного органу  первинної профспілкової організації , членом якої є працівник. Як встановлено  матеріалами справи позивачка була  членом вільної  профспілкової організації  «Воля»  , яка діяла в університеті.    Згідно витягу з протоколу  засідання   комітету  Вільної  профспілки « Воля»  СумДПУ   № 15  від 16 червня 2009 року   комітет Вільної  профспілки « Воля»   вирішив відмовити в наданні  згоди  на звільнення   позивачки .  Таким чином , звільнення позивача було проведено з порушенням вимог ст.. 43 КЗПП України  . Посилання  відповідача на той факт ,що  відмова в наданні згоди на звільнення  позивача необґрунтована , судом не  може бути взято до уваги.  З протоколу  засідання комітету  Вільної профспілки « Воля» за  № 15  від  16 червня  2009 року видно , що  відмова про надання  згоди на звільнення позивачки  профспілковий комітет обґрунтував тим ,що у адміністрацією не надано   повної інформації  про  необхідність скорочення, крім того, відносно  позивачки  не виконані вимоги  закону про неможливість її працевлаштування на іншому робочому місті.      

    Аналізуючи всі  вищевказані  обставини  та докази , суд   вважає, що при звільненні позивачки  були порушені її  права та свободи,  вона  звільнена незаконно , тому на підставі ст.. 235 КЗпП України  її слід поновити на роботі та стягнути на її користь  заробітну плату за час вимушеного прогулу  з  31 серпня  2009 року.    Середня  денна заробітна    плата позивача за два місці перед звільненням  складає  102 грн. 17 коп. Час вимушеного прогулу складає 108 днів., тому за цей час  на користь позивачки слід стягнути 11 034 грн.  36 коп.

    Згідно ст.. 237 – 1 КЗпП  України    відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим  ним органом  проводиться у разі , якщо порушення  його законних  прав  призвели до  моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків   вимагають від нього  додаткових зусиль  для організації  свого життя.

   Суд вважає ,що незаконним звільненням позивачки, її завдано моральної шкоди , постільки вона  залишився без джерела засобів існування,  вимушена  була  вирішувати питання   свого  існування без доходу ,  вона переживала ,  це  потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.  Суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь  позивачки  300грн. моральної шкоди.  Вказана сума моральної шкоди буде відповідати  ступеню  моральної шкоди ,  ступеню провини  відповідача та буде соціально справедливою.                          

   З відповідача на підставі ст.. 79 -81 ЦПК України  слід стягнути судовий збір у сумі 120 грн. 90 коп.  та 120грн.  витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи.    

   Керуючись  ст..ст..  10, 11,  79-81, 84, 88 ,   209, 212 , 214-215 , 218  ЦПК України ,  ст. ст..  40, 42, 43 ,   235, 237-1  КЗпП України ,       с у д

                                                    В И Р І Ш И В :

   ОСОБА_1  поновити на роботі  на  посаді   старшого викладача кафедри української мови Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.  

    Стягнути  з  Сумського державного педагогічного університету ім.. ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1  заробітну плату за час вимушеного прогулу  з   31 серпня 2009р.    в сумі  11 034 грн. 36 коп.  ,  з відрахування необхідних податків, 300 грн. моральної шкоди,  та на користь держави  118рн. 80 коп.  судового збору та 120 грн. на інформаційне забезпечення  розгляду справи.

  Рішення суду в частині  поновлення на роботі та стягнення  заробітної плати за один місяць у сумі  2200 грн.   підлягає   негайному виконанню.

  Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду  через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення ,апеляційна скарга подається на протязі 20 днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження ..    

 Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження,  якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву  на апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга  не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.    

                  СУДДЯ :                       ТАРАН С.А.