ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4386/19 Номер провадження 22-ц/814/2613/19Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Бондаревська С.М., Кривчун Т.О.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 02 серпня 2019 року, постановлену суддею Троцькою А.І.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Полтавського відділення АТ «ОТП Банк» про визнання діяння незаконним, припинення протиправних дій та усунення наслідків,

в с т а н о в и в:

21.05.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому просить: визнати незаконними дії Акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо безпідставного нарахування заборгованості за кредитним договором №2019573718 та вимагання її сплати; зобов`язати припинити зазначені порушення та усунути всі матеріальні наслідки таких протиправних дій.

02.08.2019 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову в цивільній справі №554/4386/19 шляхом заборони АТ «ОТП Банк» вчиняти будь-які дії щодо відчуження його заборгованості, яку банк обліковує за своїми документами, на користь будь-якої іншої особи, а також заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що з підстав протиправного втручання відповідача у договірні відносини, що існують між ним, ОСОБА_1 , та ПриватБанком, останній в односторонньому порядку припинив надання позивачу послуги – кредитної лінії на суму 32 000,00 грн., чим обмежив його в обігових коштах, потрібних на лікування. Посилаючись на телефонні розмови та СМС від представника «ОТП Банк», вважає, що відповідач має намір затягнути розгляд даної справи та продати заборгованість ріелтерській компанії. Наслідком таких дій відповідача вже стало перенесення судом підготовчого судового засідання більше ніж на два місяці, що є порушенням ст.189 ЦПК України. З огляду на реальність загроз відповідача вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може зробити неможливим відновлення його порушених прав та виконання рішення суду у випадку постановлення на його користь.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 02.08.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвала районного суду вмотивована недоведеністю існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову, а самі заходи забезпечення, які заявник просив застосувати, є фактичним вирішенням частини позовних вимог по суті.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду і винести нову, якою забезпечити його позовні вимоги.

Посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та заяві про її забезпечення, вважає, що суддя місцевого суду допустив грубе порушення приписів ст.189 ЦПК України та своїх професійних обов`язків при оцінці доказів та тривалості підготовчого судового провадження.

Зазначає, що у позові він повідомляв суд про наявність чисельних погроз у вигляді СМС, спрямованих на його адресу з боку АТ «ОТП Банк», роздруківку яких він просив витребувати у компанії «Водафон Україна» та розглядати як доказ. Указане клопотання судом задоволено, про що постановлена ухвала від 24.05.2019, якою відкрито провадження та зобов`язано ПрАТ «Водафон Україна» надати суду в строк до 19.07.2019 роздруківку дзвінків та СМС, які надходили на його номер від АТ «ОТП Банк» за період з 01.01.2019 по 21.05.2019. Оскільки під час розгляду заяви про забезпечення позову витребувані судом докази не були надані чи досліджені суддею, позивач вважає, що сам суд винен в тому, що не здійснює контроль за постановленими ним обов`язковими до виконання рішеннями.

Посилаючись на ч.ч.3, 4 ст.153 ЦПК України, вважає, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову повинен був вчинити всі можливі дії для встановлення обставин справи та доказів, отримання яких залежало від самого суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу, наполягаючи на її задоволенні.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, свого представника в судове засідання не направив.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що 02.08.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову по справі №554/4386/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Полтавського відділення АТ «ОТП Банк» про визнання діяння незаконним, припинення протиправних дій та усунення наслідків./а.с.9/

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд виходив із того, що заявником не доведено існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів його забезпечення, а самі заходи є фактичним вирішенням частини позовних вимог по суті.

Апеляційний суд з таким висновком районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність зазначеного висновку не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою суду, переоцінки доказів та довільного тлумачення норм процесуального права на свою користь.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до пунктів 2 та 4 частини 1 названої норми позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (реалізація предмета спору чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України,обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому тягар доведення таких обставин лежить саме на заявникові.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що в порушення процесуальних норм заявником не доведено існування об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що підставами звернення ОСОБА_1 в суд із позовом стали дії АТ «ОТП Банк» по нарахуванню йому заборгованості за кредитним договором №2019573718, вимоги банку через СМС, спрямовані на його адресу, шляхом погроз щодо сплати заборгованості, яку він не визнає. Роздруківку вказаних повідомлень просив витребувати у компанії «Водафон Україна» та розглядати як доказ./а.с.1-6/

Доводи заявника, як підстави забезпечення позову, про можливе відчуження банком спірної заборгованості за кредитним договором, зводяться до припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення. Разом з цим статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні.За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Крім того, статтею 516 Цивільного кодексу України також встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову, який стосується заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження заборгованості, є необґрунтованим припущенням, що суперечить нормам ЦК України та є втручанням у господарську діяльність відповідача; натомість, вимога заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі чи виконувати щодо нього інші зобов`язання стосується необмеженого кола осіб та виходить за межі заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного судового контролю за виконання ухвали районного суду від 24.05.2019 про витребування доказів колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують правильності висновків районного суду про відсутність підстав для забезпечення позову. Главою 3 розділу VІІ ЦПК України регламентовано судовий контроль за виконанням судових рішень, дія якої не поширюється на ухвали про витребування доказів, які не підлягають примусовому виконанню органами ДВС.

Наслідки не подання або несвоєчасного подання доказів, витребуваних судом, врегульовані ч.ч. 8-10 ст.84 ЦПК України, зокрема, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Оцінка вимог та доказів з урахуванням вимог статей 77, 78, 79 та 95ЦПК України про їх належність, допустимість і достовірність проводиться судом при ухваленні рішення відповідно до статті 264 цього Кодексу. Під час розгляду питання про забезпечення позову суд, не вирішуючи спір по суті, досліджує подані заявником докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розумність тривалості підготовчого судового провадження по цивільній справі №554/4386/19 апеляційним судом не оцінюється, оскільки виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість заява про забезпечення позову розглянута районним судом у дводенний строк з дня її надходження у відповідності до вимог ст.153 ЦПК України та із врахуванням позиція заявника – без повідомлення учасників справи.

Інших доводів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 02 серпня 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 30 днів до Верховного С уду.

Повний текст постанови складено 04.11.2019.

Головуючий суддя                                                                Л.І. Пилипчук

Судді                                                                                С.М. Бондаревська

                                                                               Т.О. Кривчун