ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________

2/381/1231/19

381/3014/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що рішенням Фастівського міськрайонного суду шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від спільного подружнього життя мають доньку ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_16. У квітні 2018 року одружилася з ОСОБА_6 та взяла прізвище ОСОБА_7 . Позивач вважає, що ОСОБА_4 з моменту їхнього розлучення вчиняє проти неї та дітей психологічне насильство, а тому з метою недопущення погіршення стану здоров`я та психологічних розладів при спілкуванні з ОСОБА_4 просить позбавити його батьківських прав.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

25.09.2019 року, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, винної його поведінки, щодо своїх малолітніх дітей, яка б свідчила про наявність підстав для застосування до нього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

01.10.2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не надав до суду доказів, які б спростовували висновки експертних психологічних досліджень від 06.03.2019 року та від 27.03.2019 року, письмові докази, надані позивачем, що підтверджують факти психологічного знущання ОСОБА_4 над нею та дітьми, а тому з метою недопущення погіршення стану здоров`я доньки ОСОБА_8 та доньки ОСОБА_9 , просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх спільних дітей.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.10.2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказу, шляхом призначення психологічної експертизи стосовно відповідача ОСОБА_4 повернуто заявнику.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові, а також надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Зазначив, що факти викладені в позові зі слів позивача.

В судове засідання відповідач не з`явився, через канцелярію суду надав заяву в якій проти позову заперечував та в його задоволенні просив відмовити, справу розглянути в його відсутність.

В судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 27.09.2007 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб Відділом РАЦС Фастівського МРУЮ Київської області, актовий запис № 405.

Від спільного подружнього життя мають доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 19.08.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 426 та доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05.05.2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про що зроблено відповідний актовий запис № 209.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.12.2015 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 20.04.2018 року Фастівським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Київській області, позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_7 ».

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 28.10.2016 року № 440 визначено систематичні побачення ОСОБА_4 з малолітніми дітьми ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які разом із матір`ю ОСОБА_14 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: зі старшою донькою ОСОБА_15 , першої та третьої п`ятниці, щомісяця з 19:00 год. до 15:00 год. першої та третьої неділі щомісяця, з меншою донькою ОСОБА_16 , першої та третьої суботи, щомісяця з 10:00 год. до 22:00 год. На період весняних, осінніх, зимових канікул участь батька у вихованні доньки ОСОБА_8 , визначено по три дні та на час оздоровлення влітку за домовленістю батьків. Форми та методи визначаються заявниками.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_14 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про зміну способу участі батька у спілкуванні з дітьми залишено без задоволення.

Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 18.12.2017 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_14 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Визначено спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні дітей та спілкуванні з ними наступним чином: з ОСОБА_10 першої та третьої п`ятниці щомісяця з 19 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. першої та третьої неділі щомісяця, з ОСОБА_11 , першої та третьої суботи щомісяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. На період весняних, осінніх, зимових канікул участь батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_10 , визначено по три дні, та на час оздоровлення влітку за домовленістю батьків. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2017 року в іншій частині залишено без змін.

Постановою колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 року постанову Апеляційного суду Київської області від 18.12.2017 року скасовано, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2017 року залишено в силі.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила, що вона не заперечує проти спілкування батька з дітьми але це спілкування повинно бути впорядкованим, вона повинна бути заздалегідь повідомлена та відповідач беручи дітей для спілкування повинен розписатися про те з якого часу він бере дітей щоб був доказ спілкування відповідача з дітьми. З цього приводу між сторонами постійно відбувався спір, що негативно впливав на психіку дітей.

Відповідач постійно звертався в різні державні установи зі скаргами та заявами на позивача, це призводило до психологічного тиску як на її так і на дітей, а тому щоб захистити дітей від жорстокого поводження з боку їх батька до неї та дітей просила позбавити відповідача батьківських прав щодо доньок.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони жорстоко поводяться з дитиною.

Дану підставу зазначила при подачі позову позивач, пославшись, що відповідач здійснює психологічне насильство над дітьми.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В постанові ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2007 року суд зазначив, що при позбавленні батьківських прав важливе значення має висновок виконкому органу місцевого самоврядування про доцільність або передчасність застосування такого заходу.

Звертаюсь до суду позивач, зокрема посилалась на висновки за результатами проведення експертного психологічного дослідження від 06.03.2019 року та 27.03.2019 року проведеного експертом-спеціалістом в галузі психологічних досліджень ТОВ «Українська експертна компанія», які були проведені на заяву ОСОБА_3 , які є ідентичними та згідно з якими, ОСОБА_4 своєю присутністю в житі дочок здійснює на розвиток та формування її особистості виражений деструктивний, психотравмуючий і стресогенний вплив, що в майбутньому має потенційну можливість викликати розвиток руйнівних тенденцій особистості дітей. Соціальну роль батька у сімейних стосунках і сімейному бутті ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в цілому оцінює негативно.

В судовому засіданні представник органів опіки та піклування зазначив, що вони вважають позбавлення батьківських прав відповідача є передчасним, підстави на які посилається позивач в своєму позові необґрунтовані та безпідставні, більш того відповідач як батько постійно змушений звертатися до державних установ для захисту свого права як батька так, як позивач всіляко перешкоджає йому у виконанні його батьківських прав та обов`язків.

Також, позивач посилається в позові як на підставу для позбавлення батьківських прав відповідача, небажання дітей спілкуватися з батьком, разом з тим дана підстава не може бути прийнятою до уваги так, як у майбутньому з урахуванням інтересів дитини встановлений судом спосіб участі батька у виховання та спілкуванні з дочками може бути змінений.

Аналогічний Висновок зробив ВССУ, зокрема, зазначив, що ст. 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у ч. 6 ст. 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08 липня 2003 року, рішення у справі «Цаунеггер проти Німеччини» від 03 грудня 2009 року).

Також, перевіряючи доводи позивача, судом було встановлено, що як позивач так і відповідач, неодноразово зверталися до різних державних установ для вирішеннях їх сімейних конфліктів при цьому, як зазначив, представник позивача, позивачка змушена була брати з собою дітей, яких не було з ким залишити та для того щоб вони надали свої пояснення по зверненнях відповідача. Разом з тим, будь-яких доказів про те, що позивачку викликали разом з неповнолітніми дітьми до державних органів для надання будь-яких доказів суду надано не було, що дає підстави вважати, що такі дії позивача є безпідставними та необґрунтованими і ініційованими з її боку.

З письмових матеріалів вбачається, що відповідач звертався до державних установ для захисту свого права щодо здійснення своїх батьківських прав, у здійсненні яких перешкоджала позивач.

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує побачення батька з дітьми але лише за умови, що він буде повідомляти її про час та дату побачення і здійснювати підпис в зошиті, що він спілкувався з дітьми.

Разом з тим, Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 28.10.2016 року № 440 визначено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми. Дане рішення не скасовано та не змінено.

Таким чином, дослідивши письмові докази надані сторонами, оцінивши їх суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем не доведено та судом під час розгляду справи не встановлено наявності такого обов`язкового елементу як винності в жорстокому поводженні батька відносно своїх доньок. Саме звернення відповідача з заявами до різних державних установ по питанню вирішення сімейного конфлікту який склався між ним як батьком та позивачем як матір`ю по відношенню домалолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ці обставини свідчать про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов`язків, що спричинило з підстав, що не залежать від відповідача.

З метою захисту якнайкращих інтересів дітей суд визнає за доцільне збереження їх зв`язків із сім`єю (батьком), що забезпечить їх розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним, оскільки зворотного судом не встановлено, а тому позов є передчасним та необгрунованим і таким, що до задоволення не підлягає.

Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.7,141, 150,155,166,164 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людинии, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_4 , прож.: АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 , зареєстр.: АДРЕСА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області, місцезнах.: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей