Справа № 2-721/08,2-24/09,

2-6/10 р.

                            Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 22 березня 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука, Полтавської області, в складі:

Головуючого судді Демиденко І.О.,

при секретарі Коптяєвій Т.М.,

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом фізичної особи ОСОБА_3  до фізичної особи ОСОБА_4, юридичної особи -  Кременчуцького ГУ УМВС України в Полтавській      області – про усунення перешкод користування власністю, зняття з реєстрації, виселення, стягнення компенсації за завдану моральну шкоду та за позовом фізичної особи ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_3 – до визнання частини договору купівлі-продажу стосовно покупця недійсним та визнання дійсним покупцем  іншої особи, визнання права власності,

                          В С Т А Н О В И В

 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, де просила постановити рішення, яким усунути їй перешкоди в користуванні власністю – належною їй квартирою № 8 будинку № 5, що по вул.Олександрійській в м.Кременчуці шляхом зняття з реєстрації та виселення з квартири відповідача ОСОБА_4

 Також просила стягнути на її користь з відповідача завдану їй моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, де просила визнати частково  недійсним договір від 10.03.1998 року купівлі-продажу квартири № 8, що в будинку № 5 по вул. Олександрійській в м.Кременчуці, посвідчений за реєстровим № 3616 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, визнати її /ОСОБА_4А./ покупцем за цим договором - від 10.03.1998 року квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності в цілому на зазначене нерухоме майно.

 Позови булим судом об”єднані та розглядались в одному провадженні.

 В судовому засіданні ОСОБА_3 свій позов підтримала, позов ОСОБА_4 не визнала, суду пояснила наступне:

 Їй, на праві приватної власності, належить квартира АДРЕСА_2. Квартира була нею придбана  у власність за особисті заощадження згідно з договором купівлі-продажу від 10.03.1998 року. З цього часу до серпня 2007 року в квартирі зареєстровані та постійно проживали відповідач ОСОБА_4 з її /ОСОБА_3В./ сином – ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_4 проживала в квартирі на підставі договору піднайма житла. З 2007 року син перестав співмешкати з ОСОБА_4 та проживати в належній їй /ОСОБА_3В./ квартирі. В квартирі залишилась зареєстрованою та проживає відповідач – ОСОБА_4 На її вимоги знятися з реєстрації та виселитись не реагує, чим порушує її права власника. Зазначеними неправомірними діями відповідача їй заподіяно також моральну шкоду, яку вона визначила такою, що дорівнює 5 000 гривень.

 Щодо позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 пояснила, що, дійсно, квартира нею була придбана, коли її син – ОСОБА_6 співмешкав разом з відповідачкою. Однак, квартиру вона придбала за особисті кошти, заощаджені нею протягом життя. За квартиру з продавцями також розраховувалась сама. Після придбання житла вона дозволила проживати та зареєструватись в квартирі сину – ОСОБА_6 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4 Однак, з 2007 року син в спірній квартирі не проживає, натомість ОСОБА_4 звільнити квартиру та знятись з реєстрації відмовляється.

 В судовому засіданні ОСОБА_4 свій позов підтримала, позов ОСОБА_3 не визнала, суду пояснила наступне:

 З жовтня 1997 року вона проживала однією сім”єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в органах РАГС. Так як вона мала намір придбати у власність квартиру в м.Кременчуці для подальшого в ній проживання, їй подарували для цієї цілі гроші рідні – 6атько з матір”ю та бабуся, яка дала їй гроші, отримані нею від продажу квартири та іншого майна в м.Дніпродзержинську. Вона разом із ОСОБА_6 знайшла квартиру № 8, що в будинку № 5 , після чого особисто домовилась із власниками квартири – ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про її /квартири/ продажну ціну і 10 березня 1998 року був укладений договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, який посвідчив приватний нотаріус ОСОБА_5 Гроші за куплену квартиру продавцям давала вона /ОСОБА_4А./ особисто і квартирі була придбана нею в свою власність за особисто належні їй кошти. Однак, на пропозицію ОСОБА_6, в договорі покупцем квартири була зазначена його мати – ОСОБА_3 Після укладення правочину вона /ОСОБА_4А./ була зареєстрована та стала постійно проживати в зазначеній квартирі, також , разом з нею до 2007 року проживав ОСОБА_6 Після того, як вони розсталися, ОСОБА_6 з квартири виїхав, вона стала вимагати в ОСОБА_3 переоформлення права власності на квартиру на її /ОСОБА_4А./ ім”я, як належного власника. Натомість, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про зняття з реєстрації та виселення.

 Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що вони з ОСОБА_4 дійсно,  з 1997 року інколи зустрічались, разом їздили на відпочинок, однак, він не вважає це проживанням однією сім”єю. Коли стало питання про придбання його матір”ю ОСОБА_3 квартири, він знайшов оголошення в пресі, і попросив оглянути цю  квартиру ОСОБА_4, що остання ї зробила та після огляду повідомила його про добрий стан житла. В подальшому про ціну квартири з продавцем ОСОБА_10 домовлявся він особисто. Під час укладання угоди в нотаріуса була присутня покупець житла – його мати, яка й розраховувалась з продавцями з власних коштів. При укладенні угоди в нотаріуса була також присутня ОСОБА_4 Після придбання квартири в неї вселились він та ОСОБА_4 і постійно в ній проживали. З осені 2008 року він в квартирі не проживає.    

 Свідок ОСОБА_10 засвідчив, що переговори з ним та іншими співвласниками квартири про її продаж спочатку вели ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в подальшому тільки одна ОСОБА_4, вона ж особисто передавала їм гроші за куплену квартиру в нотаріуса. ОСОБА_3 квартиру до укладення угоди купівлі-продажу не дивилась, гроші за договором від неї вони, як продавці, не отримували. Як продавець квартири, він розумів так, що покупцем квартири є саме ОСОБА_4

 Свідок ОСОБА_5 пояснив, що , як приватний нотаріус, засвідчив договір. В його присутності гроші не передавались, розрахунок відбувався в спеціальній, передбачений для цього кімнаті в приміщенні нотаріальної контори. До цієї кімнаті для розрахунків зайшли продавці, покупець за договором а також ОСОБА_4 На його запитання продавці та покупець пояснили, що розрахунок між ними за угодою відбувся.

 Свідок ОСОБА_11 пояснив, що йому відомо про те, що з 1997 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були співмешканцями, в них був спільний бізнес.  

 Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що їх дочка ОСОБА_4 з 1997 року мешкала однією сім”єю, але без реєстрації шлюбу, разом з ОСОБА_6 Так як вони мали намір укласти шлюб, стало питання про придбання квартири в м.Кременчуці. Для цього бабуся ОСОБА_4 – ОСОБА_14 продала належну їй квартиру в м.Дніпродзержинськ та інше майно, гроші віддала онуці для придбання житла , а сама переїхала на постійне місце проживання в м.Кременчук, де стала проживати в їх /ОСОБА_13 та ОСОБА_12 / квартирі. Також вони дали дочці свої грошові збереження для придбання собі житла. Однак, при покупці квартира, за взаємною згодою між їх дочкою – ОСОБА_4 та ОСОБА_6 квартира була оформлена на матір ОСОБА_6. З часу придбання квартири їх дочка постійно в ній проживає, сплачує комунальні послуги.

 Свідок ОСОБА_14 пояснила, що продала належну їй квартиру та інше майно в м.Дніпродзержинськ а гроші відділа онуці – ОСОБА_4 для придбання житла в м.Кременчуці.

 Свідок ОСОБА_15 пояснила, що працюючи в ОСОБА_4 швачкою, вважала ОСОБА_6 чоловіком ОСОБА_4.

 Свідок ОСОБА_16 пояснила, що їй відомо із слів матері ОСОБА_4 – ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_4 купила квартиру в м.Кременчуці. Вона була в гостях в ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1, де бачила ОСОБА_6

 Вислухав в судовому засіданні пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, натомість , позов ОСОБА_4 слід задовільнити частково.

 Висновки суду грунтуються на наступному:

 Рішенням від 30 вересня 2009 року Крюківського районного суду м.Кременчука встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім”єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 1997 року по серпень 2007 року.

 Зазначене рішення суду набрало чинності, а , отже, відповідно до правил ч.3 ст.61 ЦПК України, наведені обставини вважаються встановленими і не підлягають повторному доказуванню.

 Також, встановлено, що 10 березня 1998 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_17, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, продали, а ОСОБА_3 – купила квартиру АДРЕСА_3.

 Однак, судом визначено, що фактично покупцем квартири за зазначеним договором була громадянка ОСОБА_4 Цей факт підтверджується наведеними вище доказами:

- показаннями самої ОСОБА_4 щодо її дій, направлених на придбання квартири в продавців,

- показаннями приватного нотаріуса ОСОБА_5, який пояснив, що в кімнату для розрахунків в приміщенні нотаріальної контори заходила ОСОБА_4,

- показаннями  свідка ОСОБА_10 який підтвердив, що саме ОСОБА_4 вчиняла дії , що передували укладенню договору купівлі-продажу : обговорювала з ним, як продавцем, ціну на квартиру, проводила огляд квартири перед вчиненням правочину, та особисто передавала гроші за квартиру в приміщенні нотаріальної контори,

-  встановленими судом обставинами, які сторонами не оспорюються, що, після вчинення правочину, - з 1998 року, ОСОБА_4 стала постійно проживати та є зареєстрованою як проживаюча, в квартирі № 8 будинку № 5 , що по вул. Олександрійській в м.Кременчуці, проживаючи в квартирі, сплачує комунальні послуги, тобто, наявні обставини, які згідно з вимогами ст.662 ЦК України, свідчать про передачу товару, визначеного договором купівлі-продажу продавцем належному покупцеві.

 З цих-же підстав, а саме, вчинення ОСОБА_4 дій, які свідчать про прийняття у власність майна за договором купівлі-продажу, суд вважає, що нею не пропущені строки позовної давності звернення до суду.  

 Під час вчинення правочину ОСОБА_4 мешкала з ОСОБА_6 однією сім”єю, що встановлено судовим рішенням від 30 вересня 2009 року, яке набрало чинності.

 Відповідно до ст.60,70 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, при цьому частки майна дружини та чоловіка є рівними.

 Виходячи з наведеного, суд знаходить що за правовим статусом квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6, де кожному належить по Ѕ частці у власності.  

 Разом з цим, суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_14 а також ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що вони передали належні їм заощадження ОСОБА_4 саме для придбання спірного житла в особисту власність. Окрім показань зазначених свідків, які є близькими родичами ОСОБА_4, а тому є особами зацікавленими, наведені обставини ніякими доказами, які суд визнав би належними, не підтверджені.

 Також суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_3.В. про те, що після отримання нею у власність квартири ОСОБА_4 стала там проживати на підставі договору піднайма житла. Представником позивача надана суду копія договору, яка не є читабельною, і не може бути посвідчена судом та прийнята як належний доказ.

 Як такими, що не підтверджені доказами, суд сприймає свідчення ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що квартира була придбана ОСОБА_3. як належним покупцем, за власні кошти.

 Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_4 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.10,60,73,79,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.217 ,ч.2 ст.267,328,370 ЦК України, ст.ст.60-62 Сімейного кодексу України, суд,

                           Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

 Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

 Визнати частково  недійсним договір від 10.03.1998 року купівлі-продажу квартири № 8, що в будинку № 5 по вул. Олександрійській в м.Кременчуці, посвідчений за реєстровим № 3616 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5

 Визнати покупцями за договором від 10.03.1998 року квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_18 та ОСОБА_6 в рівних частках кожного.

 Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та  ОСОБА_6 – по Ѕ частині кожному.

 В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.    

 Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 850 гривень  – судового збору.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                        І.О.Демиденко