Ухвала

01 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 280/1512/18

провадження № 61-18685ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою ОСОБА_1 , як позивачем та головою громадської організації «Проти придурків та ідіотів», на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року, ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути із Коростишівської міської ради Житомирської області збитки в сумі 1 000 грн, пов`язані з поданням до суду та розглядом заяви про визнання протиправною відмови Коростишівської міської ради у наданні відповіді на його запит від 05 червня 2018 року, витрати, пов`язані з поданням та розглядом позовної заяви в сумі 1 000 грн, а також 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області

від 24 травня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 24 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня

2019 року залишено без змін.

15 жовтня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , як позивач та голова громадської організації «Проти придурків та ідіотів», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення та ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року, а також постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 280/1512/18, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив вказану ухвалу, рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

Отже ухвала Коростишівського районного суду Житомирської області

від 24 травня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та вирішено подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами не підлягає касаційному оскарженню, а тому касаційне провадження із перегляду вказаної ухвали не може бути відкрито.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 вважав, що наявні підстави передбачені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у справі № 280/1512/18, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій переглянули правовий висновок Верховного Суду викладений в ухвалі від 08 листопада 2017 року в справі № 459/2123/16-ц; позивач позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, щодо стягнення шкоди завданої неправомірними діями, в яких відповідач, предмет та підстава позову аналогічні справі № 280/1512/18; справа становить значний суспільний інтерес, адже відмова відшкодування шкоди завданої незаконними діями сприятиме рецидиву беззаконності; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Натомість Верховним Судом не встановлено обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які дають підстави для оскарження судових рішень у малозначній справі № 280/1512/18.

Так, посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій переглянули правовий висновок Верховного Суду викладений в ухвалі від 08 листопада 2017 року в справі № 459/2123/16-ц є некоректним, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, - ні Верховний Суд, ні Верховний Суд України судових рішень у справі № 459/2123/16-ц не ухвалювали.

Крім того, Верховним Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/абоособа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та/або справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та/або суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у справі № 280/1512/18 становить 82 000 грн, що не перевищує

ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого, як на час подання касаційної скарги, так і на час пред`явлення позову.

Таким чином справа № 280/1512/18 є малозначною в силу вимог закону

(пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 280/1512/18.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).

Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 9 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Отже касаційну скаргу подано на судові рішення (рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року) ухвалені у малозначній справі; віднесення справи до категорії малозначних було передбачуваним; справа № 280/1512/18 розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію; наявність обставин передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, а тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою ОСОБА_1 , як позивачем та головою громадської організації «Проти придурків та ідіотів», на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року, ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 11 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович