Ухвала

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 761/44703/16-ц

провадження № 61-19226ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу в розмірі 9 164,81 дол. США.

В обґрунтування позову зазначала, що між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 22 грудня 2014 року укладено Договір-заяву № 300131/152689/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 7 місяців в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі - 13 617,02 дол. США на строк до 22 липня 2015 року із відсотковою ставкою - 13,10 % річних.

Зазначала, що після закінчення строку Договору, відповідач кошти за депозитним вкладом їй в повному обсязі не повернув і продовжує користуватись коштами в розмірі 9 164,81 дол. США.

Посилаючись на те, що дії відповідача порушують положення Договору, норми чинного законодавства та її право щодо отримання банківського вкладу, звернулась до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з того, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантована сума виплат у розмірі 200 тис. грн виплачена позивачу. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимог про те, що на момент звернення до суду вимоги кредиторів першої-третьої черги задоволені.

У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» порушив її майнові права, оскільки всупереч умовам та порядку укладеним з нею договору про банківський строковий вклад не виконав свого обов`язку по виплаті грошової суми на її вимогу.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 22 грудня 2014 року укладено Договір-заяву № 300131/152689/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 7 місяців в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі - 13 617,02 дол. США на строк до 22 липня 2015 року із відсотковою ставкою - 13,10 % річних.

30 грудня 2015 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про повернення грошових коштів за вказаним Договором-заявою.

Згідно з довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 16 грудня 2015 року на рахунку ОСОБА_1 за вказаним депозитним договором залишок коштів складає - 15 000,12 дол. США.

17 вересня 2015 року правління Національного банку України прийняло постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних».

ОСОБА_1 отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму виплат в розмірі - 200 тис. грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частинами першою, другою статті 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Аналіз зазначеної норми права дає можливість дійти до висновку про те, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 зазначеного Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації або запровадження процедури ліквідації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 даного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (стаття 46 цього Закону). Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої статтею 52 вказаного Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно пункту 2 частини першої статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку. Тимчасова адміністрація та ліквідація банку здійснюється Фондом, який призначає Уповноважену особу та делегує їй відповідні повноваження для забезпечення ефективної процедури під час здійснення тимчасової адміністрації виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідацію, а також захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Судами встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит» і делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та кредит» Чернявській О. С. строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» і делегування повноважень ліквідатора банку».

Як встановлено судами, ОСОБА_1 під час здійснення тимчасової адміністрації банком за рахунок Фонду було виплачено 200 тис. грн, що передбачено частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання щодо відшкодування гарантованої суми вкладу (200 тис. грн) виконано Фондом гарантування в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Порядок отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму здійснюється у черговості, визначеній у статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна неплатоспроможного Банку.

Судами встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимог про те, що на момент звернення до суду вимоги кредиторів першої-третьої черги задоволені.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантована сума виплат у розмірі 200 тис. грн. виплачена позивачу. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимог про те, що на момент звернення до суду вимоги кредиторів першої-третьої черги задоволені.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Із оскаржуваних рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів банківського вкладу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов