Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 686/22178/15-ц

провадження № 61-24877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року у складі судді Карплюка О. І. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило достроково стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором, визначену станом на 13 жовтня 2015 року, в розмірі 22 060,05 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 481 300,30 грн, яка складається з: 20 186,55 дол. США (440 424,78 грн) заборгованості за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 540,50 дол. США (11 792,49 грн); 1 873,50 дол. США (40 875,52 грн) заборгованості за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 1 679,93 дол. США (56 652,27 грн).

В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 25 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/8711/84/10176 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 000 дол. США із сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 2025 року.

У забезпечення належного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором 25 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання як поручитель зобов`язалася відповідати солідарно з позичальником за його борговим зобов`язанням, що виникатимуть з кредитного договору.

Позичальник припинив належно виконувати свої грошові зобов`язання, несвоєчасно та не в повному розмірі вносив щомісячні обов`язкові платежі, у зв`язку з чим у нього з 15 березня 2015 року почала утворюватися прострочена заборгованість зі сплати платежів на погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

У зв`язку з цим позивач просив суд достроково стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, визначену станом на 13 жовтня 2015 року у сумі 22 060,05 дол. США, що становить еквівалент 481 300,30 грн, та складається з: 20 186,55 дол. США (440 424,78 грн) заборгованості за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 540,50 дол. США (11 792,49 грн); 1 873,50 дол. (40 875,52 грн), у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 1 679,93 дол. США (56 652,27 грн).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області заочним рішенням від 27 квітня 2016 року позов задовольнив. Стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

заборгованість за кредитом у сумі 440 424,78 грн, заборгованість за відсотками 40 875,52 грн, а всього: 481 300 грн; та судовий збір по 3 609,75 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед банком, а ОСОБА_2 як поручитель за цим договором відповідає як солідарний боржник, тому заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 18 травня 2017 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року залишив без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням вимог процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення 27 квітня 2016 року за відсутності відповідачів, щодо яких відсутні відомості про вручення їм судових повісток, розгляд справи не відклав, причини їх неявки в судове засідання не з`ясував. Повістки на засідання, що було призначено на 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 не отримував, за допомогою сайту Судова влада був введений в оману, буцімто розгляд справи був призначений на 29 квітня 2016 року.

Під час нового розгляду справи суду слід виконати вимоги процесуального закону про належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання, а також звернути увагу й на інші порушення норм матеріального та процесуального права, допущені при вирішенні справи.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову банку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а боржник не зробив оплату за кредитом та нарахованими процентами, на претензію банку не відреагував, у результаті чого утворилася заборгованість. У разі порушення

боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 про призначення у справі бухгалтерсько-економічної експертизи для підтвердження факту отримання ним грошових коштів за кредитним договором, правильності наданих розрахунків, та наявності заборгованості, обґрунтувавши відхилення цього клопотання тим, що клопотання про проведення експертизи в суді першої інстанції апелянтом не заявлялось, чим перешкодив йому у наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Апеляційний суд розглянув клопотання про призначення експертизи в день прийняття рішення, чим знівелював право оскарження даної ухвали.

Не звернув суд і на його зауваження про те, що існують суттєві розбіжності між наданим розрахунком заборгованості та графіком погашення кредиту, адже відповідно до графіку щомісячна сума до погашення дорівнює 284,04 дол. США, а в наданому розрахунку є непоодинокі випадки де сума місячної сплати одних тільки відсотків значно більша вказаної суми. Відповідно до графіку сума погашення відсотків повинна щомісячно зменшуватись. Але із наданих розрахунків цього не вбачається. Надані позивачем розрахунки заборгованості позичальника за кредитним договором перед банком нічим не обґрунтовані, оскільки для такого розрахунку необхідні первинні бухгалтерські (фінансові) документи (з підтвердженням первинними документами дати, суми платежу), згідно з якими позичальник сплачував заборгованість за кредитом.

Також суд належним чином не оцінив, чи достатніми є докази на підтвердження того, що він отримав грошові кошти за кредитним договором, оскільки заява на видачу готівки свідчить лише про намір позичальника отримати кредит готівкою, а не про факт отримання грошових коштів за видатковим ордером як і не було надано жодного меморіального ордеру.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Для захисту цивільних його прав та інтересів він подав окремий позов про визнання кредитного договору недійсним, а судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 686/668/17.

Оскільки рішення суду у справі № 686/668/17 матиме суттєве преюдиційне значення для вирішення цієї справи він до апеляційного суду двічі заявляв клопотання про зупинення провадження у справі, проте суд відкладав розгляд даних клопотань до дня ухвалення рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, цим самим також штучно унеможливив оскарження Ухвали про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Окрім цього, апеляційним судом проігноровано доповнення до апеляційної скарги, в якому він зазначав про те, що матеріали справи містять довідку до акта МСЕК, згідно з якою він є особою з інвалідністю II групи, а тому, відповідно до Закону України «Про судовий збір», відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, однак усупереч цьому суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього судовий збір.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не дотримався вищевказаних вимог законодавства, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а позивач не довів своїх вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 25 000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 24 листопада 2025 року.

25 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» таОСОБА_2 укладено договір поруки, пунктом 2.1 якого передбачено солідарну відповідальність поручителя перед кредитором у разі невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

17 липня 2015 року банк направляв на адресу відповідачів вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, які отримані 31 липня 2015 року.

У зв`язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 13 жовтня 2015 року становить 22 060,05 дол. США, що є еквівалентом 481 300,30 грн, та складається з: 20 186,55 дол. США, що є еквівалентом 440 424,78 грн, заборгованості за кредитом, у тому числі 540,50 дол. США, що є еквівалентом 11 792,49 грн, простроченої заборгованості за кредитом; 1 873,50 дол. США, що є еквівалентом 40 875,52 грн, заборгованості за відсотками, у тому числі 1 679,93 дол. США, що є еквівалентом 56 652,27 грн, прострочена заборгованість за відсотками.

ОСОБА_1 отримував судові повістки на судові засідання призначені у суді першої інстанції на 07 грудня 2015 року, на 15 січня, 17 лютого, 23 та 29 березня 2016 року (а. с. 42, 44, 47, 75, 92).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм

матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за

порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Банк реалізував передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на дострокове повернення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення 17 липня 2015 року з вимогою про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, тому саме з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі, і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припинилися.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_1 в частині необґрунтованості заявлених позивачем та стягнутих судом відсотків у повному обсязі.

Обґрунтованими є і доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції без передбачених Законом України «Про судовий збір» підстав стягнув з нього 3 609,75 грн судового збору.

Так, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому в силу наведених норм законодавства звільнений від сплати судового збору.

Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не дослідив розрахунок заборгованості наданий банком, в результаті чого не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі заявленому банком, зокрема щодо заборгованості нарахованої після зміни банком строку виконання зобов`язань з повернення кредиту та відсотків.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних

прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило