Ухвала

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 524/5152/15-ц

провадження № 61-8862сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,

Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Пікуля В. П., Прядкіної О. В., від 18 травня

2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 27 травня 2008 року №PLRPGK0000000002 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 782,73 доларів США строком до 27 травня 2018 року у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та в порядку встановлених кредитним договором. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 34 511,15 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 20 травня 2015 року складає 733 361,99 грн, яка складається з:

20 385,39 доларів США - заборгованості по кредиту; 1 120,32 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 6 807,93 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також 11,76 доларів США - штрафу (фіксована частина) та 1 642,83 долари США - штрафу (процентна складова).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука, у складі судді Савічева В. О., від 09 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 травням 2008 року №PLRPGK0000000002 у розмірі 34 511,15 доларів США, що в еквіваленті складає 733 361,99 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наданого банком розрахунку, зазначивши, що спір між сторонами з приводу розрахунку заборгованості відсутній.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову

ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2008 року № PLRPGK0000000002 у сумі 20041,75 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 18 травня 2016 року становить

506 455,02 грн та складається з: 15 498,83 доларів США - заборгованості по тілу кредиту, що згідно офіційного курсом НБУ становить 391 655,43 грн

та 4 542,92 доларів США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, що згідно офіційного курсу НБУ становить 114 799,59 грн, та

25 572,75 грн штрафу. У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що умови

пункту 8.4 щодо встановлення пені у розмірі 0,15% за кожен день прострочення виконання зобов`язання, пункту 7.2 щодо винагороди банку за додатковий моніторинг погашення кредиту, пункту 8.1 щодо винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів - несправедливі та є наслідком дисбалансу прав і обов`язків на шкоду позичальника, а тому є недійсними з моменту укладення договору.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент укладення кредитного договору та додаткових угод до нього обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін. Заявник вказував, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, договір укладено з дотриманням положень законодавства. Вимог про визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод до нього чи їх частин ОСОБА_1 не заявляв. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені та комісії та дійшов помилкового висновку щодо нікчемності положень договорів, якими передбачено їх нарахування. Суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив заборгованість за тілом кредиту.

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до касаційного суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

02 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови

пункту 8.4 щодо встановлення пені у розмірі 0,15% за кожен день прострочення виконання зобов`язання, пункту 7.2. щодо винагороди банку за додатковий моніторинг погашення кредиту, пункту 8.1. щодо винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів - несправедливі та є наслідком дисбалансу прав та обов`язків на шкоду позичальника, а тому є недійсними з моменту укладення договору. Тому рішення місцевого суду в частині стягнення пені в розмірі

6 807,93 доларів США та стягнення комісії в розмірі 1 120,32 доларів США підлягає скасуванню, у задоволенні цих вимог банку необхідно відмовити.

Такого ж висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі

№ 486/1882/15-ц (провадження №61-10481св18). Колегія суддів дійшла висновку, що сплата коштів за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, є несправедливою умовою кредитного договору, а тому ця плата не підлягає стягненню з позичальника. Зважаючи на розмір окремих складових кредитної заборгованості, позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 269,65 дол. США та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 96,34 дол. США є безпідставними, а тому визнані такими, що задоволенню не підлягають.

В той же час Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судув постанові від 22 травня 2019 року у справі

№ 159/4809/17 (провадження № 61-42819св18) з посиланням на постанову Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 дійшов висновкупро те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

В постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 607/4753/16-ц (провадження № 61-1332св17) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про залишення без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 03 травня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року, якими стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2008 року № TEAWG40000002983 у сумі 25 696,18 доларів США, що еквівалентно 666 815,97 грн, а саме: 13 370 ,79 доларів США по тілу кредиту, що еквівалентно 346 972 грн; 7 756 доларів США 92 центи заборгованість за процентами, що еквівалентно 201 292,13 грн; 2 068 доларів США 47 центів заборгованість з комісії, що еквівалентно 53 676,80 грн; 2 000 доларів США нарахованої пені, що еквівалентно 51 900 грн; 500 доларів США штрафу, що еквівалентно 12 975 грн.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

З огляду на викладене, касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами

(у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою

статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Направити учасникам справи копію цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

В. М. Сімоненко

М. Є. Червинська