Справа № 2-а-4343/1226

                                                                                                                                                                                                     2009р.

                                                        П О С Т А Н О В А

                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«_09_» грудня 2009р.         Суддя Свердловського міського суду Луганської області  Бабенко С.Ш.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду міста Свердловська Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання  дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату належних сум щомісячної державної соціальної допомоги, -

                                                                                       в с т а н о в и в :

          Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську  Луганської області про визнання дій неправомірними з невиплати їй у 2007-2009 роках, щомісячної державної соціальної допомоги згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання УПФУ в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недосплачену соціальну державну допомогу за 2007-2009 роки.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни», у зв'язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

          Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнав неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України №489-5 від 19.12.2006р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Крім того, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».                              

          Таким чином, конституційні права позивача були порушені, так як соціальна допомога у 2007-2009р.р. їй   була сплачена у неповному обсязі.

          Також, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав.

          Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні позову наполягає.

          Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, просить розглядати справу без її участі. На адресу суду надала заперечення проти позову, у яких відповідач, посилається на те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, діяв відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також вимог п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачу своєчасно щомісяця сплачувалась зазначена соціальна допомога до пенсії у відповідних розмірах.  

.       У запереченнях проти позову відповідач також наполягає на застосуванні строку позовної давності щодо звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Закон України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1У від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 01.01.2006р., встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту  і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

          Статтею 1 Закону…передбачено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

          Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням на її ім’я, згідно яких органи Пенсійного Фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.

          Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

          Стаття 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також передбачає, що державна соціальна гарантія – встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Статтею 2 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами.  

          У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Системний аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що на суб’єкта владних повноважень покладено безпосередній обов’язок їх виконувати.

          Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Зупинення дії нормативного акту не   дає права на його застосування.

          Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

          Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

          При визначенні цього суд виходив з наступного.

          Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

          Відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

          Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

          Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” був прийнятий пізніше за Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та не визнавався до 09.07.2007р. Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Отже, виходячи з наведеного,за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд застосовує положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

          Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення підпункту 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р.  щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відносно розмірів підвищення пенсії дітям війни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

          Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007р., у 2008 році – з 22.05.2008р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., за 2008 рік – з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007р. до 08.07.2007р. та у 2008 році – з 01.01.2008р. до 21.05.2008р. положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

          Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007р. діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01.01.2007р. – 380 грн, з 01.04.2007р. - 410,06 грн, з 01.11.2007р. - 415,11 грн.  

          Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008р. було затверджено прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, з 01.01.2008р.- 470 грн, з 01.04.2008р. – 481 грн, з 01.07.2008р. – 482 грн, з 01.10.2008р. – 498 грн.

          Сторонами перед судом доведено, що позивачем отримана щомісячно державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, з 01.01.2007р. у розмірі 47 грн, з 01.04.2008р. – 48,1 грн, з 01.07.2008р. - 48, 2 грн, 01.10.2008р. – 49,8 грн.

          Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Позивач разом із заявленням клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях. Суд вважає,   що   незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню, також позивачем суду не надано жодних даних про загострення захворювань, тимчасове або тривале обмеження життєдіяльності позивача, проходження стаціонарного чи амбулаторного лікування, або інших умов, які б перешкоджали позивачу у встановлені законом строки звернутися до суду за захистом її порушеного права.

          У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008р., а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 10.11.2008р. включно (дата надходження позовної заяви до суду 11.11.2009р.).  

          Відмовляючи у задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що у даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

          Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин у системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

           Оскільки позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 11.11.2009р., рішення Конституційного Суду України постановлено 22.05.2008р., відповідно до вимог ст.67 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Суду підписується не пізніше семи днів після прийняття рішення та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України протягом наступного робочого дня після його підписання, тому у відповідності до вимог ст. 99 КАС України позивачем пропущено встановлений законом річний строк для звернення з позовом до суду за захистом її права у період з 22.05.2008р. по 10.11.2008р. включно.

          Стосовно позовних вимог за 2009 рік суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. розміри державних соціальних гарантій на 2009р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

          Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009р. розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 грн, з 1 липня – 48,2 грн, з 1 жовтня – 49,8 грн. Розмір підвищення до пенсії з 01.01.2009р. цією постановою не визначений та змін щодо вирішення цього питання у 2009р. у зазначену постанову не вносилося.

          Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009р. по дійсний час є діючою у наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

          Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009р. по 09.12.2009р. з урахуванням фактично здійснених виплат, оскільки позивач просить суд про задоволення його вимог саме за весь 2009р .

          Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст.88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст.113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в яких визначено, що у разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

          Суд також не приймає зазначені посилання відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються у межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч.2 ст.3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь недосплачену їй як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме, за період   з 11.11.2008р.   по день ухвалення судом рішення у справі 09.12.2009р. включно, та з цього приводу дії відповідача за цей період часу необхідно визнати незаконними.

          Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87. 94, 99, 100, 158-163, 167, 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                                       п о с т а н о в и в :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання  дій неправомірними та зобов’язання доплатити недосплачену допомогу задовольнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 11.11.2008 року по 09.12.2009 року неправомірними.

          Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 11.11.2008 року по 09.12.2009р. з урахуванням фактично здійснених виплат.

          В   іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити недосплачену допомогу за період з 01.01.2007р. по 08.07.2007р., з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. - відмовити за необґрунтованістю, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 10.11.2008р. - відмовити за пропуском строку позовної давності.

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя