Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 643/6799/17

провадження № 61-1623св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року в складі судді Сиротникова Р. Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив встановити факт проживання з відповідачем

однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 серпня 2005 року по 28 грудня 2009 року.

Позов мотивований тим, що у 2004 році він познайомився з ОСОБА_2 , яка влітку 2005 року переїхала до нього в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, і вони спільно проживали в будинку його батьків однією сім`єю без реєстрації шлюбу: вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та спільно вирішували всі побутові проблеми.

Навесні 2009 року вони переїхати до м. Харкова та 14 жовтня 2009 року придбали квартиру АДРЕСА_1 . Покупцем згідно договору купівлі-продажу квартири є ОСОБА_2

Зазначав, що фактично квартира придбана за його кошти, оскільки в 2008 році він зняв з депозитного рахунку 33 тис. дол. США, які призначені для покупки житла для його родини. Під час оформлення купівлі-продажу вказаної квартири він особисто передавав покупцю гроші за квартиру.

Після придбання квартири вони 29 грудня 2009 року зареєстрували шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилося два сини, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зареєстровані у спірній квартирі з часу народження, а він зареєструвався в ній у листопаді 2015 року, але протягом всього часу їх сімя проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, звернувся до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 01 серпня 2005 року по 28 грудня 2009 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачем не надано належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження доводів про те, що він в період з 01 серпня 2005 року по 28 грудня 2009 року проживав однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджені всі докази та не враховані всі істотні обставини справи. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми частини другої статті 223 ЦПК України, оскільки клопотання його представника від 10 грудня 2019 року про відкладення розгляду справи апеляційним судом залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю доказів поважності причин відкладення.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 643/6799/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в спірний період ОСОБА_2 навчалась в м. Кривій Ріг Дніпропетровської області в технічному університеті та проживала в гуртожитку АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживав разом з батьками в кв. АДРЕСА_3 .

14 жовтня 2009 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру за нею зареєстровано 27 жовтня 2009 року, відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом ХМНО Шуть О. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 7260.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано 29 грудня 2009 року. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В спірній квартирі ОСОБА_1 зареєстровано 28 жовтня 2015 року, тобто через шість років після реєстрації шлюбу.

Відповідно до копії довідки, виданої публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» від 06 вересня 2017 року, ОСОБА_1 у банку мав депозитний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 29 732,34 дол. США, який закритий 04 листопада 2008 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або

(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Як встановлено судами, в спірний період ОСОБА_2 навчалась в м. Кривій Ріг Дніпропетровської області в технічному університеті та проживала в гуртожитку АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживав разом з батьками в кв. АДРЕСА_3 .

14 жовтня 2009 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру за нею зареєстровано 27 жовтня 2009 року. Шлюб між нею та ОСОБА_1 зареєстровано 29 грудня 2009 року. Від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В спірній квартирі ОСОБА_1 зареєстровано 28 жовтня 2015 року, тобто через шість років після реєстрації шлюбу.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до реєстрації шлюбу, а саме до 29 грудня 2009 року сторони не вели спільного господарства, не мали спільного сімейного бюджету та спільно не вирішували побутові проблеми. Доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень та пояснень свідка ОСОБА_9 , яка є його сестрою, ОСОБА_1 не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми частини другої статті 223 ЦПК України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

10 грудня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_10 до апеляційного суду разом із додатковими поясненнями до апеляційної скарги подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що останній знаходиться у відрядженні, яке апеляційним судом залишено без задоволення, оскільки відсутні докази на підтвердження поважності причин для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Правильним є висновок апеляційного суду про те, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки до заяви не додано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування адвоката заявника у відрядженні, якими можуть бути судова повістка, повідомлення, ухвала суду, розпорядження тощо.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_1 у апеляційний скарзі, які обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов