Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 596/336/17

провадження № 61-33442св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комісія по врегулюванню майнових відносин колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» в особі уповноваженої власників майнових паїв ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року, ухвалене у складі судді

Лисюк І. О., та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позовом

У лютому 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комісії по врегулюванню майнових відносин колективного сільськогосподарського підприємства «Авангард» (далі - КСП «Авангард») в особі уповноваженої власників майнових паїв - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та комісією по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Нотаріально договір купівлі-продажу між сторонами не посвідчувався. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу і отримання грошей за вказане майно співвласники майна в особі уповноваженої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали письмовий договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року, за яким останній вніс грошові кошти за квартиру в розмірі 20 000 грн.

Позивач вказував, що спірну квартиру йому передано відповідно до акту приймання-передачі від 15 жовтня 2010 року.

Спірна квартира на момент її продажу належала співвласникам майнових паїв колишніх членів КСП «Авангард» і увійшла до майна, яке підлягає розпаюванню, проте у зв`язку з тим, документи на це майно не були виготовлені, сторона відповідача протягом тривалого часу нотаріально не посвідчує договір купівлі-продажу.

На думку позивача, вказані дії відповідача порушують його права, у зв`язку з чим він не може здійснити реєстрацію права власності на житло, яке набув на підставі договору купівлі-продажу.

Вважаючи, що фактично правочин купівлі-продажу квартири відбувся, сторонами зобов`язання за ним виконані в повному обсязі, позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та комісією по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард», і визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області

від 14 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, тому дійшов висновку про те, що комісія по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард» в особі уповноваженої власників майнових паїв ОСОБА_2 його право не порушила.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій, апеляційний суд погодився із його висновками про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча ОСОБА_1 та комісія по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард» домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірної квартири (її вартості в сумі 20 000 грн), однак суд першої інстанцій вірно не визнав цей договір укладеним за відсутності правовстановлюючих документів на квартиру.

Також апеляційний суд зазначив, що спірна квартира на час укладення договору 15 жовтня 2010 року перебувала в користуванні сім`ї ОСОБА_3 .

Крім того, апеляційний суд констатував, що вказаний договір укладений без дотримання форми визначеної статтею 657 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Гусятинського районного суду Тернопільської області.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 596/336/17 передано судді- доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що комісія по врегулюванню майнових відносин

КСП «Авангард» не може бути належним відповідачем у справі, оскільки загальні збори членів майнових паїв КСП «Авангард» прийняли рішення оформлене протоколом № 2 від 15 серпня 2010 року, яким надано право комісії по врегулюванню майнових відносин продавати майно пайовиків і розподіляти його пропорційно розміру їх майнового паю.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у спірній квартирі проживає сім`я ОСОБА_3 , оскільки матеріалами справи підтверджено факт непроживання в квартирі вказаних осіб із жовтня 2006 року.

ОСОБА_3 не сплативши вартість квартири у визначений строк втратила право викупити спірну квартиру, натомість він сплатив за квартиру грошові кошти у розмірі 20 000 грн, що вказує на вчинення ним дії направленої на повне виконання умов договору купівлі-продажу.

Також вважає, єдиним можливим способом захисту права власності на вказану квартиру є його визнання в судовому порядку, оскільки до 1992 року право власності на спірну квартиру обліковувалось в погосподарській книзі за колгоспом Авангард, а після створення КСП «Авангард» все нерухоме майно не було зареєстровано керівництвом підприємства, однак вина покупця спірної квартири в цьому відсутня.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що під час здійснення розпаювання КСП «Авангард», житловий фонд КСП «Авангард» і, зокрема, будинок спеціалістів по

АДРЕСА_3 , як об`єкт житлового фонду, увійшов до переліку майна, яке підлягає розпаюванню та був розпайований. Зазначений будинок спеціалістів побудований за кошти КСП «Авангард».

На час здійснення розпаювання в квартирі АДРЕСА_1 проживала

ОСОБА_3

Суди встановили, що загальними зборами власників майнових паїв колишнього КСП «Авангард» 23 травня 2010 року прийнято, зокрема, рішення про продаж колективного майна членів колишнього КСП «Авангард», а комісії по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард» надано право керувати процесом реалізації майна співвласників паїв та пропорційно розподіляти отримані кошти між власниками майнових паїв до розміру їх майнового паю.

Загальні збори членів майнових паїв КСП «Авангард» 15 серпня 2010 року (протокол № 2) прийняли рішення про надання права комісії по врегулюванню майнових відносин КСП «Авангард» продавати майно пайовиків і розподіляти пропорційно розміру їх майнового паю, а також про розгляд заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_10 щодо продажу квартир заявникам та сплати ними коштів до 30 вересня 2010 року.

Судами встановлено, що комісія з питань врегулювання майнових відносин КСП «Авангард» 08 жовтня 2010 року прийняла рішення, оформлене протоколом № 8, про продаж ОСОБА_1 чотирьохкімнатної квартири.

На підтвердження укладення договору купівлі-продажу співвласники майна в особі уповноваженого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали 15 жовтня 2010 року письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вартість квартири за цим договором визначена у розмірі 20 000 грн.

Також суди встановили, що ОСОБА_1 вніс гроші в розмірі 20 000 грн за квартиру, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 29 від 29 вересня 2010 року.

З акту приймання-передачі від 15 жовтня 2010 року суди встановили, що чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 передано ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 657 ЦК України (в редакції Кодексу, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з статтею 220 ЦК України (в редакції Кодексу, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Вказані роз`яснення Пленуму Верховного Суду України були актуальними станом на 15 жовтня 2010 року, тобто на час укладення сторонами договору купівлі-продажу квартири у простій письмовій формі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладений у 2010 році у простій письмовій формі, без дотримання обов`язкових вимог чинного на момент укладення договору законодавства. Укладений у такій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнаний дійсним, оскільки станом на 15 жовтня 2010 року момент його вчинення відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язувався з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, яка не відбулась. Укладений у такій формі договір купівлі-продажу не може бути визнаний судом дійсним з підстав, заявлених позивачем.

Врахувавши викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.

Доводи позивача про неврахування судами попередніх інстанцій факту не проживання сім`ї ОСОБА_3 в спірній квартирі та те, що остання не реалізувала своє право на придбання спірної квартири не впливають на правильність висновків судів, оскільки відмовляючи у задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили зокрема із укладення сторонами договору без дотримання обов`язкових вимог чинного законодавства щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що вказує на відсутність підстав для визнання цього договору дійсним.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

У справі, яка переглядається висновок судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович