ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1611/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

Від позивача: Бошелюк Ю.М.

Від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Максимус"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.09.2019, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якої складено 17.09.2019 в м. Одесі

у справі № 916/1611/19

за позовом: Приватного підприємства "Максимус"

до відповідача: Приватного підприємства "Мир Лео"

про стягнення 1 747 186,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Приватне підприємство "Максимус" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Мир Лео" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд стягнути з відповідача 719 817,16 грн. основного боргу, 1 000 000 грн. пені, 18 978,28 грн. втрат від інфляції та 8 391,55 грн. 3% річних, які виникли внаслідок не виконання відповідачем договору поставки № 19022017 від 19.02.2017р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у грудні 2018 року та у січні 2019 року товару у встановлений строк.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки № 19022017 від 19.02.2017р. не оплатив вартість товару отриманого у грудні 2018 року та у січні 2019 року за видатковими накладними № 138 від 05.12.2018, № 145 від 17.12.2018, № 3 від 15.01.2019, заборгованість становить 719 817,16 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 6.2.1 договору - 1 000 000 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 18 978,28 грн. втрат від інфляції та 8 391,55 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2019 клопотання Приватного підприємства "Мир Лео" про призначення почеркознавчої експертизи - задоволено частково. Призначено у справі № 916/1611/19 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21). Поставлено перед судовою почеркознавчою експертизою питання:

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 05.12.2018 року №138 у графі "Отримала" особисто ОСОБА_1 ?;

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 17.12.2018 року №145 у графі "Отримала" особисто ОСОБА_1 ?;

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 15.01.2019 року №3 у графі "Отримала" особисто ОСОБА_1 ?;

Керівнику Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз проведення експертизи доручити необхідному колу експертів відповідної галузі знань.

Попереджено осіб, які безпосередньо проводитимуть судову почеркознавчу експертизу, про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Витрати з проведення експертизи покладено на Приватне підприємство "МИР ЛЕО"

Зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслати до суду рахунок на сплату призначеної експертизи.

Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, зобов`язано та надано можливість експерту у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.

Зобов`язано Приватне підприємство "Мир Лео" надати до суду у строк до 23.09.2019 року вільні зразки підпису достовірно виконані ОСОБА_1 до відкриття провадження у справі №916/1611/19 (рукописні тексти, записи, підписи, тощо) у кількості не менше 15 екземплярів;

Зобов`язано Приватне підприємство "Максимус" надати до суду у строк до 23.09.2019 року оригінали видаткової накладної від 05.12.2018 року №138 на суму 229 461, 70, видаткової накладної від 17.12.2018 року №145 на суму 366 560, 03 грн та видаткової накладної від 15.01.2019 року №3 на суму 123 795, 43 грн.

Провадження у справі №916/1611/19 зупинено на час проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Приватне підприємство "Максимус" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції передчасно, є необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що суд першої інстанції, погодившись в повному обсязі з доводами відповідача у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, призначаючи таку експертизу, не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, що входять до предмета доказування, а також не взяв до уваги інші обставини, на підставі яких суд може встановити фактичні обставини та вирішити спір.

Позиція відповідача проти позову зводиться виключно до заперечення отримання товару від позивача у кількості та асортименті, що зазначені у видаткових накладних № 138 від 05.12.2018 (на суму 229 461,70 грн.), № 145 від 17.12.2018 (на суму 366 560,03 грн.) та № 3 від 15.01.2019 (на суму 123 795,4.3 грн.).

Саме для підтвердження факту отримання товару відповідачем у зазначеній кількості та в асортименті згідно вказаних видаткових накладних, за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2019 року витребувано копії податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства „Мир Лео" за період 2018-2019 р.р., які дадуть інформацію щодо включення чи не включення відповідачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ вказаних у спірних видаткових накладних, що в свою чергу підтвердить або спростує факт прийняття товару відповідачем.

Враховуючи положення ст. ст. 73, 104 ГПК України, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, тому вищевказані докази, що витребувані судом, можуть довести факт отримання товару відповідачем та замінити висновок експерта. Оскільки, станом на дату винесення оскаржуваної ухвали витребувані документи на адресу суду не надійшли, оскаржувана ухвала прийнята передчасно.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не мотивував необхідності проведення у справі судової експертизи за наявності інших витребуваних письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Водночас, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що підпис особи з боку відповідача на спірних видаткових накладних засвідчений печаткою ПП "Мир Лео", справжність якої відповідачем не оспорюється, що вказує на те, що у даній справі призначення почеркознавчої експертизи є безпідставним та спробою затягування розгляду справи зі сторони відповідача.

Що стосується посилань суду на правову позицію Верховного Суду у справі № 916/1785/17, скаржник зазначає, що обставини справи, що перебувала на розгляді у Верховному Суді та докази, які обґрунтовують доводи сторін не є аналогічними обставинам та доказам у даній справі.

Таким чином, скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 12.09.2019 р. у справі № 916/1611/19 не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 73, 86, 104 ГПК України, а призначення судової експертизи у справі, де не має в цьому дійсної погреби, має наслідком зупинення провадження у справі, яке спричиняє затягування розгляду справи та порушує статтю 6 Конвенції щодо права на розгляд впродовж розумного строку, у зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення і просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, як законну та обґрунтовану. При цьому відповідач посилається на те, що ПП «Мир Лео» товару у кількості та асортименті, що зазначені у спірних видаткових накладних не приймало, адже, кількість товарів та сума не відповідає тій кількості та сумі у яких їх дійсно було поставлено позивачем. Таким чином, оскільки на підтвердження заявлених позивачем збитків до позову додано лише видаткові накладні, які, наразі, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності та справжності, проведення судової почеркознавчої експертизи є необхідним, адже лише висновком експерта в даній галузі можливо буде встановити дійсні обставини справи.

Щодо посилання скаржника на той факт, що відповідач не заперечував дійсність печатки на спірних видаткових накладних, варто відмітити, що у цьому ПП «Мир Лео» не вбачає необхідності. В такий спосіб відповідач здійснив економію грошових коштів на проведенні судової експертизи та не включивши до переліку питання відносно справжності відбитку печатки на видаткових накладних, запобіг затягуванню строків проведення експертизи.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних, які виникли внаслідок не виконання відповідачем договору поставки № 19022017 від 19.02.2017р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у грудні 2018 року та у січні 2019 року товару у встановлений строк.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач вказував те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки № 19022017 від 19.02.2017р. не оплатив вартість товару отриманого у грудні 2018 року та у січні 2019 року за видатковими накладними № 138 від 05.12.2018, № 145 від 17.12.2018, № 3 від 15.01.2019, заборгованість становить 719 817,16 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 6.2.1 договору - 1 000 000 грн. пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 18 978,28 грн. втрат від інфляції та 8391,55 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаним договором позивач подав до матеріалів справи, зокрема, копію договору поставки № 19022017 від 19.02.2017р., копії видаткових накладних № 138 від 05.12.2018, № 145 від 17.12.2018, № 3 від 15.01.2019, копію претензії від 11.04.2019 на адресу відповідача з вимогою сплати боргу у розмірі 719 817,16 грн. за поставлений товар згідно з вищевказаними видатковими накладними та лист відповідача від 06.05.2019 у відповідь на претензію з проханням надати звірку взаєморозрахунків за увесь час співпраці між сторонами.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначав, що між ПП «Максимус» (Постачальник) та ПП «Мир Лео» (Покупець) дійсно було укладено договір поставки від 19.02.2017р. № 19022017 (далі - Договір), предметом якого є зобов`язання Постачальника передати у власність Покупця товар окремими партіями, в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця та зобов`язання Покупця на умовах, в порядку та строки, передбачені цим договором, приймати товар від Постачальника та своєчасно проводити за нього оплату.

ПП «Максимус» дійсно здійснило поставку товарів на адресу ПП «Мир Лео» 05.12.2018р., 17.12.2018р. та 15.01.2019р., за які ПП «Мир Лео» у відповідності до умов договору та видаткових накладних здійснило оплату.

Варто зазначити, що оплату товару згідно видаткових накладних від 05.12.2018р. № 138, від 17.12.2018р. № 145 було здійснено з запізненням, а саме: 27.12.2018 р. в силу введення, зокрема, на території Одеської області воєнного стану, що з ПП «Максимус» було узгоджено.

Слід зазначити, що на момент поставки товару згідно видаткових накладних від 05.12.2018р. № 138, від 17.12.2018р. № 345 на території, зокрема, Одеської області було введено воєнний стан. ПП «Мир Лео» враховуючи дію даних форс-мажорних обставин, побоюючись виникнення ускладнень, збоїв при здійсненні фінансових операцій у безготівковій формі направило 30.11.2018 р. на адресу ПП «Максимус» повідомлення про те, що розрахунок за поставлений товар в період від 26.11.2018 р. по 26.12.2018 р. буде проведено 27.12.2018 р., тобто, після припинення дії воєнного стану. Дане повідомлення ПП «Максимус» було отримано, про що було повідомлено представнику ПП «Мир Лео» у телефонному режимі.

Враховуючи, що день розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних від 05.12.2018р. № 138, від 17.12.2018р. № 145 було узгоджено як 27.12.2018 р. то і нарахування штрафних санкцій мало би здійснюватися з 29.12.2018 р.

Таким чином, ПП «Мир Лео» звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань в період з 26.11.2018р. по 26.12.2018р. Однак, позивач, надаючи розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов`язання, не врахував вищенаведені обставини, що призвело до невірних розрахунків.

Посилаючись на викладене, відповідач просив суд залишити без задоволення позовну заяву ПП «Максимус» по справі № 916/1611/19, через її необґрунтованість.

У наступному, 22.08.2019 року відповідач подав до суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 05.12.2018 року №138 у графі «Отримала» особисто ОСОБА_1 , чи виконано іншою особою?;

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 17.12.2018 року №145 у графі «Отримала» особисто ОСОБА_1 , чи виконано іншою особою?;

- Чи виконаний підпис у видатковій накладній від 15.01.2019 року №3 у графі «Отримала» особисто ОСОБА_1 , чи виконано іншою особою?

Своє клопотання відповідач обґрунтовував тим, що ПП «Мир Лео» товару у кількості та асортименті, що зазначені у спірних видаткових накладних не приймало, адже, кількість товарів та сума не відповідає тій кількості та сумі у яких їх дійсно було поставлено позивачем. Директором ПП «Мир Лео» є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим правом підписувати документи наділена лише вона. На вищевказаних видаткових накладних ОСОБА_1 підпису не ставила, товару в зазначених кількості та асортименті не приймала. Підписи на видаткових накладних від 17.12.2018 № 145 на суму 366 560,03 грн. та від 15.01.2019 № 3 на суму 123 795,43 грн., наданих ПП «Максимум», не належать ОСОБА_1 .

Задовольняючи клопотання відповідача та призначаючи у справі судову почеркознавчу експертизу місцевий суд послався на те, що з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для з`ясування питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, суд призначає у справі судову почеркознавчу експертизу та зупиняє провадження у справі на час проведення експертизи та повернення справи до господарського суду Одеської області.

При цьому суд зазначив, що в зв`язку з наявністю відповідних заперечень відповідача щодо достовірності підпису, суд не може самостійно ідентифікувати підпис на документах шляхом візуального дослідження, адже належність підпису тій чи іншій особі можна встановити лише шляхом проведення відповідної експертизи та суд не вправі перебирати на себе функції експерта.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи та вимог закону, що регулює питання призначення у справі судової експертизи.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Статтею 98 ГПК України встановлено вимоги до висновку експерта, згідно з якою висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

У розумінні приписів наведених норм судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Частиною 1 ст. 100 ГПК України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Таким чином, суд задовольняючи клопотання відповідача та призначаючи у справі почеркознавчу експертизу зобов`язаний був вказати в ухвалі для встановлення яких саме фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідно призначити експертизу і чому висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Натомість, суд першої інстанції за результатами розгляду клопотання відповідача дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, обґрунтувавши його лише тим, що в зв`язку з наявністю відповідних заперечень відповідача щодо достовірності підпису, суд не може самостійно ідентифікувати підпис на документах шляхом візуального дослідження, адже належність підпису тій чи іншій особі можна встановити лише шляхом проведення відповідної експертизи та суд не вправі перебирати на себе функції експерта.

Водночас, чому висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, суд не зазначив.

Отже, місцевий господарський суд в порушення вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України не навів в оскаржуваній ухвалі жодних обґрунтованих мотивів та умов, необхідних для призначення експертизи., зокрема неможливості самостійного встановлення відповідних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем договірні відносини на підставі укладеного договору поставки № 19022017 від 19.02.2017 з позивачем не заперечуються. Вказаний договір є чинним і в судовому порядку не розривався та недійсним не визнавався. Даний договір зі сторони відповідача підписаний директором ПП «Мир Лео» ОСОБА_1 та засвідчений печаткою підприємства.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнавав, що ПП «Максимус» дійсно здійснило поставку товарів на адресу ПП «Мир Лео» 05.12.2018р., 17.12.2018р. та 15.01.2019р., за які ПП «Мир Лео» у відповідності до умов договору та видаткових накладних здійснило оплату. При цьому відповідач посилався на те, що оплату товару згідно видаткових накладних від 05.12.2018р. № 138, від 17.12.2018р. № 145 ним було здійснено з запізненням, а саме 27.12.2018 року в силу введення на території Одеської області воєнного стану, що з ПП «Максимус» було узгоджено.

Позиція відповідача проти позову зводиться виключно до заперечення отримання товару від позивача у кількості та асортименті, що зазначені у видаткових накладних № 138 від 05.12.2018 на суму 229 461,70 грн., № 145 від 17.12.2018 на суму 366 560,03 грн. та № 3 від 15.01.2019 на суму 123 795,4.3 грн.

Як вбачається, за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2019 року саме для підтвердження факту отримання товару відповідачем у зазначеній кількості та асортименті згідно вказаних видаткових накладних, було витребувано від Головного управління ДФС в Одеській області належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства „МИР ЛЕО" за період 2018-2019 р.р. включно, додатків №5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій, та всі коригуючі декларації з додатками (в т.ч, Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період; письмові відомості щодо суми отриманого податкового кредиту Приватного підприємства "МИР ЛЕО" від Приватного підприємства "МАКСИМУС" за період 2018 - 2019 рр. включно, які дадуть інформацію щодо включення чи не включення відповідачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ вказаних у спірних видаткових накладних, що в свою чергу підтвердить або спростує факт прийняття товару відповідачем.

Статтею 104 ГПК України унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Отже, вищевказані докази, що витребувані судом, можуть довести факт отримання товару відповідачем та замінити висновок експерта. Оскільки, станом на дату винесення оскаржуваної ухвали витребувані документи на адресу суду не надійшли, призначення у справі почеркознавчої експертизи є передчасним.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не мотивував необхідності проведення у справі судової експертизи за наявності інших витребуваних письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення у справі.

При цьому зі змісту ухвали суду першої інстанції не вбачається, що призначенню експертизи передувало дослідження судом оригіналів видаткових накладних, на які посилається позивач; встановлення обставин отримання товару відповідачем шляхом заслуховування пояснень осіб, які підписали ці накладні; дослідження документів у підтвердження повноважень вказаних осіб.

Таким чином, суд першої інстанції фактично ухилився від встановлення обставин справи іншими засобами доказування, визначеними в ст. 73 ГПК України.

Крім того, поза увагою місцевого суду залишилося і те, що підписи на спірних накладних з боку отримувача були засвідчені печаткою відповідача, що свідчить про участь цього підприємства у господарській операції.

Колегія суддів зазначає про те, що навіть якщо видаткова накладна підписана представником покупця без зазначення його прізвища, посади, номера довіреності, її слід вважати повноцінним первинним документом у разі наявності відбитку штампу або печатки підприємства - отримувача товару на видатковій накладній за умови, що відсутні документи, які свідчать про їхню втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення видаткових накладних. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на канцелярії організацій та відповідальних за діловодство. Керівник підприємства призначає осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання.

Разом з тим, усі вищевказані видаткові накладні скріплені печаткою Приватного підприємства «Мир Лео» і належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки Приватного підприємства «Мир Лео», відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Посилання місцевого суду на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 25.05.2019 у справі № 916/1785/17, слід визнати безпідставним, оскільки обставини справи, що перебувала на розгляді у Верховному Суді та докази, якими сторони обґрунтовували свої доводи, не є аналогічними обставинам та доказам у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене вище не позбавляло суд можливості здійснювати розгляд справи без зупинення провадження у справі і призначення судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що справа № 916/1611/19 за позовом ПП «Максимус» до ПП «Мир Лео» про стягнення заборгованості за договором поставки перебуває у провадженні господарського суду з 27 червня 2019 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Наведеного судом першої інстанції враховано не було, тому, призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі, призводить до безпідставного затягування розгляду справи і не здійснення розгляду справи упродовж розумного строку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження. Судом першої інстанції невірно застосовано норми права, що виразилося в незастосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу № 916/1611/19 направити до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 280-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Максимус" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 12 вересня 2019 року у справі № 916/1611/19 скасувати.

Справу № 916/1611/19 направити для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 31.10.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.