ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/6828/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 140/707/19 (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.01.2019 №UA205110/2019/000014/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/00013.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 3 січня 2019 року № UA205110/2019/000014/2 та картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00013.

Також суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати в сумі 1 536 гривень 80 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Волинська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надав належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час опрацювання документів, поданих до митного контролю та митного оформлення товару «Автомобіль легковий, марка -BMW, модель - х3, модельний рік виготовлення - 2013, календарний рік виготовлення - 2013, кузов НОМЕР_1 ...» разом з МД від 17.12.2018 №UA205090/2018/109687 встановлено, що митну вартість вказаного т/з визначено за 1 методом за ціною договору та заявлено на рівні 8450 Євро.

Разом з МД №UA205090/2018/109687 декларант подав: рахунок-фактуру від 04.12.2018 №181204.2-AST/PPDD; свідоцтво про реєстрацію т/з від 22.03.2013 №ED184811; акт огляду від 06.12.2018; експортну декларацію від 06.12.2018 та ін.

Під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, відповідно до яких встановлено, що «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кода НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 15 000 Євро».

З огляду на вказане, відповідний запит щодо визначення митної вартості було направлено до спеціалізованого підрозділу, а саме Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Волинської митниці ДФС. За результатом опрацювання запиту та документів поданих до митне оформлення встановлено, що документи подані для підтвердження миті вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості методом обраним декларантом. Окрім цього, декларант митну вартість транспортного засобу заявив за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 265 449,93 грн., що дорівнює 8450 Євро. При цьому, фактурна вартість даного транспортного засобу згідно рахунка-фактури від 04.12.2018 дорівнює 8450 Євро.

Відповідач вважає, що при визначенні числового значення заявленої миті вартості товару, декларант не додав жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України, зокрема, витрат на транспортування та страхування.

Доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявленні такої митної вартості за 1 методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено ч. 10 ст. 58 МК України.

З огляду на вказане, а також із врахування згенерованих АСАУР ризиків декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

-висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товарі підготовлені спеціалізованими експертними установами (п.3.8 ст.53 МКУ);

-митну декларацію країни відправлення;

-банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), щ підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2.4, 2.5 ст. 53 МК України);

-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

-якщо здійснювалось страхування - страхові документи (п. 2.8 ст. 53 МК України);

-інші документи, що містять відомості про вартість страхування (п. 2.8 ст. 53 МК України);

-транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (п.2.6 ст.53 МКУ);

-інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

У відповідь на вказану вимогу щодо надання додаткових документів не підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом направлено повідомлення, відповідно до якого повідомлено про відмову у наданні запитуваних документів та про можливість прийняття рішення про коригування без врахування термінів, передбачених ст.. 53 МК України

Таким чином, за результатом проведеної консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості UA205110/2019/000014/2 від 03.01.2019 та винесена картка відмови №205110/2019/00013. Митну вартість визначено на рівні 15000 Євро.

Митниця також вважає невірними висновки суду першої інстанції про нездійснення позивачем транспортування вказаного транспортного засобу, адже про переміщення (перевезення) вказаного авто самостійно самоходом свідчить митна декларація. А тому, витрати, які понесла особа, що переміщувала вказаний транспортний засіб, а такі звичайно ж були, адже без оплати пального транспортний засіб не зміг би рухатись, обов`язково повинні бути включені до митної вартості товару.

При цьому, зауваження судом першої інстанції щодо необхідності розмежування понять «транспортування» та «експлуатації» є необґрунтованими, оскільки в даному випадку транспортний засіб марки BMWх3, кузов НОМЕР_1 являється товаром, а не звичайним засобом пересування.

При цьому, не зрозуміло з яких документів судом встановлено, що страхування транспортного засобу не здійснювалось.

Позивачем при митному оформленні заявлено 1 метод визначення вартості, а саму митну вартість транспортного засобу фактично склала фактурна вартість автомобіля. При цьому, при визначенні митної вартості за методом обраним декларантом позивача до фактурної вартості повинні додаватись витрати на транспортування та страхування, що не було зроблено позивачем. З огляду на відмову позивача від надання будь-яких документів та пояснень, у митниці не було практичної можливості за вказаних обставин визнати заявлену митну вартість, адже остання не була достовірною в розумінні норм митного законодавства.

В прийнятому рішення судом першої інстанції вказано «....відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом».

Митний орган також акцентує увагу на тому, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару та визначенні вартості автомобіля враховувалась інформація по VIN-коду конкретного транспортного засобу, а не раніше визнані чи визначені вартості. При цьому, використання такої інформації узгоджується з вимогами ст. 64 МК України та статті VII ГАТТ.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 04.12.2018 ОСОБА_1 у Республіці Польща у нерезидента ASANTECH SP Z.O.O. за ціною 8450,00 Євро придбав транспортний засіб - легковий автомобіль марки BMW, модель X3, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см3, рік виготовлення 2013, тип палива дизель, що підтверджується рахунком-фактурою № 181204.2-AST/PPDD від 04.12.2018 (а. с. 11-12).

17.12.2018 декларант - ОСОБА_2 з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу подав до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA205090/2088/109687, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 8450,00 Євро (графа 42 МД) (а. с. 31).

Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактуру (інвойс) від 04.12.2018 № 181204.2-AST/PPDD; декларацію про походження товару № 0380 від 04.12.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.12.2018 № UA205010/2018/214682; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.03.2013; договір про надання послуг митного брокера № 1245 від 05.12.2018; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 024810005 від 05.12.2018; копію митної декларації країни відправлення № 18PL301010E0953492 від 06.12.2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; паспортний документ для виїзду за кордон.

Однак, митний орган запропонував декларанту надати документи на підтвердження усіх даних митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 МК України: висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами (п.3.8 ст.53 МКУ); митну декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2.4,2.5 ст.53 МКУ); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи (п.2.8 ст.53 МКУ); інші документи, що містять відомості про вартість страхування (п.2.8 ст.53 МКУ); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (п.2.6 ст.53 МКУ); інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Водночас, листом від 03.01.2019 декларант ОСОБА_2 повідомив про те, що запропоновані відповідачем додаткові документи до МД №UA205090/2088/109687 від 17.12.2018 надані не будуть. Просив прийняти рішення (а. с. 36).

03.01.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000014/2 (а. с. 29). Підставою для прийняття рішення є те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом .

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у використанні» та спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціального підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість 15000,00», митну вартість визначено на рівні 15000,00 Євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00013 (а. с. 30). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 03.01.2019 № UA205110/2019/000014/2.

Не погодившись з із рішеннями Волинської митниці ДФС, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не обґрунтував ціну, яка визначена ним у розмірі 15 000,00 Євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00013 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.01.2019 № UA205110/2019/000014/2 є необґрунтованими та безпідставними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного кодексу (МК) України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України).

Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 ).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2)

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України ).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України ).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 30 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 МК України ).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України ).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 МК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МК України ).

За змістом ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України ).

Відповідно до приписів ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 ).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 ).

Частина 1 статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів .

За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України).

При цьому стаття 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 ).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 ).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що декларант позивача надав відповідачу повний пакет документів, необхідних для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, тобто, за першим методом визначення митної вартості, зокрема: рахунок-фактуру, в якій зазначена вартість автомобіля - 8450,00 Євро, реквізити та штамп нерезидента ASANTECH SP Z.O.O., платіжний документ, згідно якого нерезидент ASANTECH SP Z.O.O. отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 8450,00 Євро.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 27 червня 2019 року у справі №803/667/17 (адміністративне провадження №К/9901/43862/18).

За таких обставин, колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості за ціною рахунку, а тому прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості є протиправними.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 140/707/19 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді М. А. Пліш

В. В. Святецький

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2019 року.