Справа № 307/2421/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 жовтня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Готри Т.Ю.,

суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.,

з участю секретаря судових засідань Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 4 жовтня 2016 року, ухвалене суддею Гримут В.І.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_5 , яка після смерті залишила заповіт, посвідчений секретарем Нересницької сільської ради 29.07.2009, яким заповіла їй усе своє майно. До складу спадщини входили житловий будинок та магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АДРЕСА_1 1994 АДРЕСА_2 ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 споживчим товариством договір купівлі-продажу магазину «Продукти-16» по АДРЕСА_3 у с АДРЕСА_1 та сплатила за нього 1 857 300 купоно-карбованців. Відповідно до акту прийому-передачі зазначений магазин був переданий її бабі комісією Нересницького СТ. Після смерті ОСОБА_5 , вона звернулася у Тячівську держнотконтору в межах шестимісячного строку, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок. Однак у видачі свідоцтва на спадщину на магазин «Продукти» їй було відмовлено внаслідок відсутності у неї правовстановлюючих документів, що підтверджується постановою державного нотаріуса Дуйчак Т.А.

За цих обставин просила визнати договір купівлі-продажу від 1994 року магазину «Продукти-16» дійсним та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме магазин «Продукти-16», що розташований за адресою АДРЕСА_4 №9.

Рішенням Тячівського районного суду від 4 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за нею право власності на спадкове майно - магазин «Продукти-16», розташований по АДРЕСА_4 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням,  ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участь у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки 16 серпня 2017 року Нересницькою сільською радою було винесене рішення №14 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для будівництва гаража біля власного будинку. Ця відмова обґрунтована тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - магазин «Продукти -16», який зареєстрований за позивачкою ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного рішення суду. Згаданий магазин не є нерухомим майном, а є тимчасово змонтованим контейнером, тобто малою архітектурною формою, що був розміщений на ділянці перед будинком ОСОБА_3 та не підлягав державній реєстрації як об`єкт нерухомого майна.

З огляду на це, апелянт просив судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7 .

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та не порушує законних прав та інтересів ОСОБА_3 , оскільки він не має жодного відношення до спірного магазину, а земельна ділянка на якій розташований магазин і яку апелянт просить надати йому під гаражне будівництво відноситься до земель запасу сільської ради. Згідно з виготовленого ОСОБА_3 у 2008 році державного акту на право власності на земельну ділянку, то він є суміжним землекористувачем поряд із земельною ділянкою, на якій розміщена будівля магазину, ніяких накладок на земельну ділянку в ОСОБА_3 не має.

Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 на рішення Тячівського районного суду від 4 жовтня 2016 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року та передано справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представники ОСОБА_3 – адвокат Радь І.І. та ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат Філіп І.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.1994 між головою правління Нересницького споживчого товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір купівлі-продажу магазину «Продукти». Відповідно до довідки Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки № 18 від 28.09.2016 магазин «Продукти-16» по вул. Крички у с. Нересниця перебував на балансі Нересницького СТ до його продажу ОСОБА_5 , яка придбала його 01.08.1994.

Згідно з укладеного договору купівлі-продажу від 01.08.1994 правління Нересницького споживчого товариства передало у власність ОСОБА_5 будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по АДРЕСА_3 , а остання у свою чергу сплатила за придбане майно 1 857 300 купоно-карбованців.

На підставі акту прийому-передачі, ОСОБА_5 було передано Нересницьким СТ магазин «Продукти-16» по вул. АДРЕСА_4 , 9 у с. Нересниця.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5

29.07.2009 ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_11 (після реєстрації шлюбу змінила – ОСОБА_12 ) ОСОБА_13

Цей заповіт не відмінений і не скасований.

04.08.2016 позивачка звернулась до Тячівської державної нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але через відсутність у неї правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16» по АДРЕСА_4 у с АДРЕСА_4 , їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

16.08.2016 Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації на ім`я позивачки виготовлено та видано технічний паспорт на будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 -16», що знаходиться у АДРЕСА_3 , відповідно до якого загальна площа магазину складає 26.8 м кв.

Висновком про вартість об`єкта оцінки стверджено, що станом на 19.08.2016 ринкова вартість магазину «Продукти-16», загальною площею 26.8 кв м, розташованого у АДРЕСА_4 . Крички становить АДРЕСА_5 848 грн.

21.10.2016 на підставі рішення Тячівського районного суду від 04.10.2016 було проведено державну реєстрацію цього магазину як об`єкта нерухомого майна за реєстровим номером 1067472921244 (а.с. 95).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 травня 2009 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_4 . З цього акту, плану меж земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо виготовлення вказаного державного акту слідує, що ОСОБА_3 передано у власність земельна ділянка з чітко визначеними межами, у тому числі по межі від «Б» до «В» вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 (а.с. 67)

Рішенням Нересницької сільської ради від 16 серпня 2017 року за № 614 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для будівництва гаража біля власного будинку з посиланням на те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - магазин «Продукти-16», який зареєстрований за позивачкою ОСОБА_4 (а.с. 91).

Касаційний суд передаючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції у своїй постанові від 23 січня 2019 року указав, що Апеляційним судом Закарпатської області не було взято до уваги наявність рішення органу місцевого самоврядування про відмову ОСОБА_3 у задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що на цій земельній ділянці розміщено магазин «Продукти-16, право власності на який було визнано за позивачем оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, яке перешкоджає ОСОБА_3 у реалізації ним права на земельну ділянку, а тому це рішення місцевого суду вливає на права та обов`язки ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

А тому враховуючи висновки Верховного Суду та те, що ОСОБА_3 участі в розгляді даної справи не брав, унаслідок чого місцевий суд вирішив питання про його права та обов`язки, без залучення його до участі у справі в якості співвідповідача, чим порушив його права.

Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.

Встановивши, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за позовом, а рішенням місцевого суду безпосередньо вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , не залученого до участі у справі в якості співвідповідача, зважаючи на вказані порушення процесуального права, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.3 ст.376 ЦПК, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, як пред`явленого не до всіх належних відповідачів, що не позбавляє права позивача на звернення до суду із самостійним позовом до всіх осіб, які мають відповідати за таким позовом.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 4 жовтня 2016 року – скасувати.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач :

Судді :