Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1148/09/2770
22.02.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
за участю сторін:
позивач ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 21.06.1996;
представник відповідача Управління Служби безпеки України в м. Севастополі - Берсенєв Ігор Борисович, посвідчення №000006;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Майсак О.І.) від 09.09.2009 у справі № 2а-1148/09/2770
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Начальника Управління Служби безпеки України в м. Севастополі (вул. Леніна, 37, м. Севастополь, 99011)
про зобов`язання прийняти рішення та вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.09.09 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Начальника Управління Служби безпеки України в м. Севастополі про зобов'язання відповідача прийняти рішення та вчинити певні дії, відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.09.2009 скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати неправомірними дії кадрового апарату Управління СБ України у м. Севастополі, щодо відмови зарахувати позивачу строк навчання в Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби; зобов'язати Управління СБ України у м. Севастополі встановити початком військової служби день зарахування до Київського військового ліцею; зобов'язати начальника Управління СБ України у м. Севастополі зарахувати строк навчання у Київському військовому ліцеї у загальний строк служби та у строк безперервної військової служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести відповідний перерахунок вислуги років; зобов'язати керівництво фінансового відділу Управління СБ України у м. Севастополі зробити перерахунок усіх належних фінансових виплат, з урахуванням індексу інфляції за відповідні періоди, недоплачених мені протягом 2004-2009 років через незаконе неврахування строку навчання у Київському військовому ліцеї до строку моєї військової служби.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Позивач –ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління Служби безпеки України у м. Севастополі в особі начальника Управління Служби безпеки України у м. Севастополі генерал-майора Сальви М.А. про зобов’язання відповідача прийняти рішення та вчинити певні дії. Вказує, що при оформленні особової справи позивача у 2001 році кадровим органом Севастопольського військово-морського інституту, йому було зараховано у вислугу років на військовій службі лише період навчання у даному інституті, але не зараховано вислугу років у період навчання у Київському військовому ліцеї. У лютому 2009 року позивач звернувся з рапортом до начальника Управління Служби безпеки України у м.Севастополі генерал-майора Сальви М.А. про виправлення вказаної помилки кадрових органів та внесення належних змін до особової справи позивача, але йому було відмовлено у задоволенні вимог.
Просив визнати неправомірними дії кадрового апарату Управління Служби безпеки України у м. Севастополі, щодо відмови зарахувати позивачу строк навчання у Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав вважати строк навчання позивача у Київському військовому ліцеї військовою службою, згідно норм законодавства як діючого на момент навчання так і на момент прийняття відповідачем рішення, та зарахування Управлінням Служби безпеки України у м. Севастополі позивачу у загальну вислугу військової служби час його навчання у Київському військовому ліцеї.
Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.08.1993 року позивач вступив до Київського військового ліцею (наказ начальника Київського військового ліцею “Про зарахування кандидатів курсантами на 1 курс Київського військового ліцею” № 61 від 24.08.1993 року), що є навчальним закладом загальноосвітнього рівня у структурі Міністерства оборони України, який закінчив у 14.06.1996 році (наказ начальника Київського військового ліцею “Про випуск ліцеїстів” № 74 від 14.06.1996 року). Позивачем додано до справи атестат про повну загальну середню освіту МС АВ № 000306 (а.с.46). Після закінчення зазначеного ліцею, позивач був направлений для продовження навчання у Севастопольський військово-морський інститут ім. П.С. Нахімова. При оформленні особової справи позивача у 2001 році кадровим органом було зараховано останньому у вислугу років на військовій службі лише період навчання (5 років) у даному інституті. Для розрахунку вислуги років позивача за початок військової служби було взято день зарахування до Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова. Згідно витягу з послужного списку позивача (а.с.32-34) військову присягу прийняв 31 серпня 1996 при Севастопольському військово-морському інституті.
16 лютого 2009 року позивач звернувся з рапортом до начальника Управління Служби безпеки України у м. Севастополі (а.с.60) про виправлення відповідної помилки кадрових органів та внесення належних змін до особової справи позивача, але останньому було відмовлено у позитивному вирішенні зазначеного питання (а.с. 59).
Згідно до частини 2 статті 11 Закону СРСР “Про загальний військовий обов’язок”від 12 жовтня 1967 року громадяни, які були прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі. На них розповсюджувалися обов’язки, які встановленні для військовослужбовців строкової служби. Крим того, вони та члени їх сімей користувалися правами, пільгами та перевагами, які були встановлені чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25 березня 1992 року прийнято Закон України № 2232-ХІІ “Про військовий обов’язок і військову службу”, у частині першій статті 25 якого зазначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Київський військовий ліцей військовий ліцей було створено на базі Київського суворовського військового училища відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 19.08.1992 «Про реформу системи військової освіти»і відносився до системи військової освіти Міністерства оборони України, тобто мав статус військового навчального закладу.
Згідно до статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»та п. 4 Розділу і «Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами», Затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 № 174/93, чинних в період навчання Позивача у Київському військовому ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Проте, Законом України від 18 червня 1999 року № 766 “Про внесення змін до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” в статтю 25 цього Закону внесено зміни. Зокрема, частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях № 1-зп від 13 травня 1997 року, № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та № 3-рп/20014 від 05 квітня 2001 року, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, початком військової служби позивача є день його зарахування курсантом до Київського військового ліцею –24.08.1993.
Враховуючи наведене, відмова відповідача зарахувати позивачу навчання в Київському військовому ліцею МО України у період з 24.08ю.1993 по 14.06.1999 загального строку військової служби, є неправомірною.
У той же час, в судовому засіданні представники відповідача заявили, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду та зазначені доводи знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У запереченнях проти позову представник відповідача Управління Служби Безпеки України наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно вимог позивача.
Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачами є суто трудовими, в такому разі підлягає застосуванню ст. 233 Кодексу законів про працю України, що наголошує на тому, що у разі порушення пункту 2 зазначеної статті, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про службу безпеки України», кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
Умови і порядок виконання своїх обов’язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом).
На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних силах України, визначений законодавством.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, статтею 32 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 №3723-ХІІ не встановлено ніяких особливих строків відносно оскарження заборгованості по оплаті праці. Тобто, у даному випадку застосовується загальний порядок, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України. Ця позиція підтверджується Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».
Судова колегія також вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача зробити перерахунок усіх належних ОСОБА_2 фінансових виплат, оскільки зазначене передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до пунктів 1,3 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова –підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, частиною 2 статті 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Майсак О.І.) від 09.09.2009 у справі № 2а-1148/09/2770 скасувати.
3. Прийняти нову постанову:
«Позов ОСОБА_2 задовольнити.
1. Визнати неправомірними дії кадрового апарату Управління Служби безпеки України у м. Севастополі, щодо відмови зарахувати ОСОБА_2 своїм рішенням строк навчання в Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби.
2. Зобов'язати Управління Служби безпеки України у м. Севастополі встановити початком безперервної військової служби - день зарахування ОСОБА_2 до Київського військового ліцею - 24.08.1993.
3. Зобов'язати начальника Управління Служби безпеки України у м.Севастополі зарахувати своїм рішенням строк навчання в Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної військової служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести відповідний перерахунок вислуги років ОСОБА_2.
4. Зобов'язати керівництво фінансового відділу Управління Служби безпеки України у м. Севастополі зробити перерахунок усіх належних ОСОБА_2 фінансових виплат, з урахуванням індексу інфляції за відповідні періоди, недоплачених протягом 2004-2009 років.».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська