ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
08.05.07 Справа№ 5/794-13/123А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: приватного підприємця ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.03.06р. НОМЕР_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -прив.п-ць
Від відповідача: Кармелюк Т.Б. -гол.держ.под.інсп.юр.відділу
Відкрито провадження у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м.Львів до відповідача: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.03.06р. НОМЕР_1.
З”ясовано:
на підставі акту перевірки НОМЕР_2 від 13.03.2006р. ДПІ у Франківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення -рішення від 23.03.2006р.НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109288,50грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем вважається таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, посилаючись на наступне:
позивач здійснював свою підприємницьку діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування і сплачуючи єдиний податок. Проте, у зв"язку з тим, що товарообіг складав понад 500,00 тис.грн., з 4 кварталу 2005 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування, про що повідомлено ДПІ у Франківському районі м.Львова заявою від 14.09.2005р.
Перейшовши на загальну систему оподаткування, в позивача виник обов'язок нарахування та сплати податків та зборів, визначених Законом України "Про систему оподаткування", в тому числі і податок на додану вартість.
24.11.2005р. позивачу видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, і, як зазначається позивачем, лише з цього часу в нього виникло право виписувати податкові накладні, нараховувати податковий кредит чи заявляти бюджетне відшкодування, оскільки отримав індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва, які необхідні для обчислення податку на додану вартість.
Проте, як стверджується позивачем, в акті перевірки нараховується податок на додану вартість за період з 01.10.2005р.по 18.11.2005р. В акті нічого не зазначено та не досліджено питання чи кошти, отримані від контрагентів на суму 364297,2 грн. включали податок на додану вартість чи не включали його. Відповідно, чи ставили контрагенти перераховані позивачу кошти до свого податкового кредиту по податку на додану вартість чи ні і вказується, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникає лише у випадку, коли контрагенти перераховували кошти, які включають ПДВ, відповідно, вони таку суму ставили до податкового кредиту, яка підлягає до відшкодування.
Крім цього, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.03.2006р.НОМЕР_1, позивачу донараховано 72859,00грн. суми основного платежу. Проте, як зазначається позивачем, що проводячи перевірку та визначаючи податкове зобов"язання, податковим органом не взято до уваги, що згідно пп..7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - суми податку, що підлягають сплаті до бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв"язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
В даному випадку, податковим органом обчислено та взято до уваги лише податкове зобов'язання, а не взято до уваги і взагалі не розраховано суму податкового кредиту.
В той час, як згідно пп..7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За період жовтня 2005 року, за який позивачу нараховано ПДВ, ним придбавались та оплачувались товари згідно наступних платіжних доручень: від 06.10.2005р. НОМЕР_3, від 07.10.2005р. НОМЕР_4, від 11.10.2005р. НОМЕР_5, від 13.10.2005р. НОМЕР_6, від 14.10.2005р. НОМЕР_7, від 18.10.2005р. НОМЕР_8, від 20.10.2005р. НОМЕР_9, від 21.10.2005р. НОМЕР_10, від 25.10.2005р. НОМЕР_11, від 28.10.2005р. НОМЕР_12 та від 31.10.2005р. НОМЕР_13.
Таким чином, як вказується позивачем, за умови обчислення суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати у відповідності до умов Закону України "Про податок на додану вартість", як різниця між зобов'язанням та кредитом, то ДПІ у Франківському районі м.Львова при складанні акта перевірки повинна була б приділити увагу податковому кредиту та обчислити його.Адже визначаючи суму до сплати податку, беручи до уваги лише зобов'язання без кредиту, є неправомірним.
В той час, як за умови обчислення податку на додану вартість згідно Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку до оплати не складала б понад 72,0 тис.грн..
Враховуючи вищенаведене, позивачем вважається, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 23.03.2006р. НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 109288,50 грн. є безпідставним та необгрунтованим.
ДПІ у Франківському районі м.Львова позов заперечено з підстав, викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:
при проведені перевірки позивача встановлено, що підприємець в декларації про доходи за 4 кв. 2005 року включив суми, з яких виключив податок на додану вартість, хоча платником ПДВ зареєстрований не був, податок на додану вартість не нараховував і не сплачував. Чим порушив ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями), а саме:
- протягом 2-3 кварталу 2005 року позивач здійснював діяльність у сфері гуртової і роздрібної торгівлі хлібобулочними виробами перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок ). Згідно п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.98 р із змінами і доповнення, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Відповідно до цього пункту, підприємець ОСОБА_1 не реєструвався платником податку на додану вартість, не нараховував і не сплачував до бюджету ПДВ.
Валовий дохід позивача від здійснення підприємницької діяльності за 2-3 квартал 2005 року склав 1644000 грн., що підтверджується звітом суб'єкта малого підприємництва Позивача за З кв.2005 року від 05.10.05 р., декларацією про доходи за 2005 рік від 09.02.06 р. та книгою обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва Позивача за НОМЕР_14.
Згідно п.1. Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.98 р із змінами і доповнення спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно, в 4 кв.2005 року, позивач переходить на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Про це позивачем повідомлено ДПІ у Франківському районі м.Львова заявою від 14.09.2005 року.
Згідно пп. 2.3.1 п .2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Позивачем укладено договір НОМЕР_15 від 20.05.05 року з ВАТ "Львівський хлібокомбінат" про постачання хлібобулочних і кондитерських виробів. Обсяг оподатковуваних операцій позивача, відповідно до цієї угоди, за 2-3 квартали 2005 року склав 1 644 000 грн. Тобто, перевищив суму 300 000 грн більше ніж у 2 рази. Таким чином, позивач, був зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість до кінця вересня 2005 року.
Проте, підприємець ОСОБА_1 заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість подав в ДПІ у Франківському районі м.Львова лише 18.11.2005 року.
Згідно пп.”а” п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Згідно п. 10.2.ст.10 цього закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.3 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Таким чином, позивач, починаючи з 01.10.2005 року до 18.11.2005 року несе обов'язки з нарахування та сплати податку на додану вартість, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що валовий дохід підприємця ОСОБА_1 в період з 01.10.2005 року до 18.11.2005 року, на який нараховується податок на додану вартість згідно реєстру видаткових накладних, акту звірки взаєморозрахунків ВАТ "Львівський хлібокомбінат" з СПД ОСОБА_1, книги обліку доходів і витрат НОМЕР_16 від 14.09.05р, пояснення підприємця ОСОБА_1, (банківських документів) складає 364 297,2 грн.
Згідно п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків ( п 6.1 ст. 6 вищевказаного Закону).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В адміністративному позові відмовити повністю.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя