ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
08.05.07 Справа№ 5/702-13/105А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП „Фінкомінвест”, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів
про скасування податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
Від позивача: не з”явився
Від відповідача: Буряк О.П. –заст.нач.ДПІ, Шиба Л.П. –нач.юр.відділу, Дропа Н.Я. –заст.нач.відділу контрольно-перевірочної роботи, Пилип”як П.В. –гол.держ.податк.інсп.юр.відділу
Відкрито провадження у справі за позовом ПП “Фінкомінвест”, м. Львів до відповідача: ДПІ у Залізничному районі м. Львова, м. Львів про скасування податкових повідомлень-рішень №0004162300/0/26974/230 та №0004152300/0/26975/230 від 18.11.2005 р.
З’ясовано:
ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП “Фінкомінвест” з питань дотримання вимог чинного податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт №621/23-0/20786095 від 14.11.2005 р., на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення №0004162300/0/26974/230 від 18.11.2005 р., яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2 327 840 грн. (основний платіж –1 551 893 грн., штрафна (фінансова) санкція –775 947 грн.) та №0004152300/0/26975/230 від 18.11.2005 р., яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 6 240 грн. (основний платіж - 5 200 грн., штрафна (фінансова) санкція –1 040 грн.).
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та просить скасувати винесені на його підставі податкові повідомлені-рішення, посилаючись на наступне:
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування до правопорушників заходів державного примусу. В основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку.
Позивач зазначає, що нарахування податків та обов’язкових платежів посадовими особами підприємства здійснюється у відповідності до Закону, умисел в посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів не встановлено.
Отже, ПП “Фінкомінвест”не несе і не може нести відповідальності за порушення своїми контрагентами податкового законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.05.2007 р. №13810/9/10-008/85 позовні вимоги заперечує з підстав викладених в ньому, зокрема: що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податкове зобов”язання з податку на прибуток в розмірі 5,2 тис. грн., в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4,16 тис. грн. та в порушення п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 1 547,72 тис. грн., що призвело до заниження чистої суми податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 1 547,72 тис. грн.
Також, Відповідач наголошував на тому, що згідно картки по рахунку 631 ”Розрахунки з ТзОВ “Леокос” оплати за надані товари ПП “Фінкомінвест” не здійснював. Станом на 01.07.2005р. кредиторська заборгованість ПП “Фінкомінвест” перед ТзОВ “Леокос” становила 4 341 366,64 грн.Згідно картки по рахунку 631 ”Розрахунки з Ерматекс” оплати за надані товари ПП “Фінкомінвест” не здійснював. Станом на 01.07.2005р. кредиторська заборгованість ПП “Фінкомінвест” перед ТзОВ “Ерматекс” становила 3 863 899,06 грн.
Так як, остання звітність ТзОВ “Леокос” була подана за березень 2005 року, а ТзОВ “Ерматекс” звітувало з нульовими показниками (що підтверджується листами ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), то не було факту сплати у бюджет податку на додану вартість ТзОВ “Леокос” і ТзОВ “Ерматекс” за поставлені промислові та продуктові товари.
Крім того, Відповідач вказав на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 р. у справі №2-2286/2005р. визнано недійсним статут ТзОВ “Леокос”з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, а саме –з 12.10.2004 р., свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ “Леокос”№10661020000000475 з моменту реєстрації –12.10.2004 р., свідоцтво №35356227 про реєстрацію ТзОВ “Леокос”платником податку на додану вартість –з 22.11.2004 р. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.08.2005 р. у справі №2-2196 визнано недійсним статут ТзОВ “Ерматекс”, свідоцтво про державну реєстрацію з моменту їх реєстрації та свідоцтво про реєстрацію ТзОВ “Ерматекс”платником податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Відповідач також вказав на те, що оскільки ТзОВ “Леокос” і ТзОВ “Ерматекс” не сплачувало до Державного бюджету податок на додану вартість, то ПП “Фінкомінвест” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 1 547 726,00 грн., згідно податкових накладних виписаних вищезгаданими підприємствами, внаслідок чого занижено чисту суму зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 1 547 726 грн., чим порушено вимоги п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Крім того, Відповідач зазначив, що ТзОВ “Леокос” надало ПП “Фінкомінвест” послуги із сертифікації продукції на суму 20,8 тис. грн., згідно договору № 185/4-01 від 22.04.2005 р.
Виконані роботи Виконавцем було передано Замовнику згідно акту здачі –приймання наданих послуг від “31” травня 2005 року. Вартість робіт по цьому акту складає 25 000 грн., в т.ч. ПДВ –4166,67 грн. Оплати за надані послуги не було здійснено. Згідно даних податкового та бухгалтерського обліку дохід, отриманий від надання даних послуг, не був включений підприємством до складу валового доходу у 2 кварталі 2005 р., згідно першої події, а саме: передачі акту здачі –приймання наданих послуг.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:
відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Судом встановлено, що ТзОВ “Леокос” та ТзОВ “Ерматекс” до податкових органів за місцем перебування на податковому обліку не звітують, остання звітність була подана за березень 2005 року (що підтверджується листами ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), не декларують та не сплачують до Державного бюджету податок на додану вартість.
Також, судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 р. у справі №2-2286/2005р. визнано недійсним статут ТзОВ “Леокос”з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, а саме –з 12.10.2004 р., свідоцтво про державну реєстрацію ТзОВ “Леокос”№10661020000000475 з моменту реєстрації –12.10.2004 р., свідоцтво №35356227 про реєстрацію ТзОВ “Леокос”платником податку на додану вартість –з 22.11.2004 р. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.08.2005 р. у справі №2-2196 визнано недійсним статут ТзОВ “Ерматекс”, свідоцтво про державну реєстрацію з моменту їх реєстрації та свідоцтво про реєстрацію ТзОВ “Ерматекс”платником податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно із ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Враховуючи наведене судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 1 547,72 тис. грн., що в свою чергу призвело до заниження чистої суми податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 1 547,72 тис. грн. є правомірним, а позовні вимоги ПП “Фінкомінвест”в цій частині необґрунтовані та безпідставні.
Що стосується заниження підприємством валового доходу та заниження в зв’язку з цим податкового зобов’язання з ПДВ, то згідно п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) валовий дохід –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно п.п.11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
ПП “Фінкомінвест” (далі Виконавець) з ТзОВ “Леокос” (далі Замовник) укладено Договір № 185/4-01 від “22” квітня 2005 року про виконання робіт із сертифікації продукції на суму 25 000 грн.
Виконані роботи Виконавцем було передано Замовнику згідно акту здачі –приймання наданих послуг від “31” травня 2005 року. Вартість робіт по цьому акту складає 25 000 грн., в т.ч. ПДВ –4166,67 грн. Оплати за надані послуги не було здійснено. Згідно даних податкового та бухгалтерського обліку дохід в сумі 20,8 тис. грн., отриманий від надання даних послуг, не був включений підприємством до складу валового доходу у 2 кварталі 2005 р., згідно першої події, а саме: оформлення акта здачі –приймання наданих послуг, а також не включено до складу податкових зобов’язань ПДВ з вартості даних послуг в розмірі 4,16 тис. грн. згідно першої події, а саме: оформлення акта здачі –приймання наданих послуг
Згідно пояснення директора ПП “Фінкомінвест”дохід, отриманий від реалізації послуг по сертифікації продукції для ТзОВ “Леокос”, не був включений до складу валового доходу в 2 кварталі 2005 року.
Таким чином, податковим органом правомірно зроблено висновок про порушення ПП “Фінкомінвест” п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4,16 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2005 року на 5,2 тис. грн. та занижено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 4,16 тис. грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В адміністративному позові відмовити повністю.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя