Ухвала

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 198/305/15-ц

провадження № 61-32850св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Златобанк»,

відповідачі: фермерське господарство «Зоря», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року у складі судді Гайдар І. О. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Котушенко С. П., Романюк М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - АТ «Златобанк», банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» (далі - Фонд) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з фермерського господарства «Зоря» (далі - ФГ «Зоря», фермерське господарство), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL (далі - кредитний договір) у розмірі 1 355 467,84 грн, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 5 000,00 грн - штраф, 25 152,37 грн - 3 % річних.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2012 року АТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав фермерському господарству кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 20 млн грн, на строк кредитування до 08 лютого 2013 року, зі сплатою 21,5 % річних. 30 серпня 2012 року, 07 лютого 2013 року, 25 липня 2013 року та 07 лютого 2014 року сторони укладали додаткові угоди, якими, зокрема, змінювали максимальний ліміт заборгованості та розмір процентної ставки. На забезпечення виконання зобов`язань ФГ «Зоря» 11 квітня 2012 року АТ «Златобанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 72/12-KL/P-1, який 07 лютого 2013 року та 07 лютого 2014 року погоджувався сторонами у новій редакції шляхом укладення додаткових угод; крім того, 07 лютого 2014 року АТ «Златобанк» уклало договір поруки № 72/12-KL/P-3 з ОСОБА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням фермерським господарством своїх зобов`язань станом на 28 квітня 2015 року за кредитним договором рахується заборгованість у заявленому у цій справі розмірі.

Короткий зміст вимог зустрічного позову

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати припиненими свої зобов`язання за кредитним договором у сумі 1 355 467,84 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовна заява мотивована тим, що за договором банківського вкладу від 09 квітня 2014 року він уніс 15 млн грн на відкритий в АТ «Златобанк» рахунок, проте банк не виконав зобов`язань та не повернув йому вклад у розмірі 12 265 113,00 грн. Посилаючись на те, що між АТ «Златобанк» та ним існують взаємні невиконані грошові зобов`язання, у яких він одночасно є кредитором за договором банківського вкладу та поручителем за кредитним договором, ОСОБА_2 зазначав, що у справі є підстави для визнання припиненими його зобов`язань перед АТ «Златобанк», що виникають на підставі договору поруки від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL/P-3, у розмірі 1 355 467,84 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року позов АТ «Златобанк» задоволено частково; стягнуто солідарно з ФГ «Зоря», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 350 467,84 грн, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 25 152,37 грн - 3 % річних; стягнуто з ФГ «Зоря», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави по 1 218,00 грн судового збору, у решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФГ «Зоря» прострочило платежі за кредитним договором, у зв'язку з чим в рахунок погашення заборгованості банк списав кошти з рахунка поручителя ОСОБА_2 Проте заборгованість ФГ «Зоря» перед АТ «Златобанк» за кредитним договором погашена не в повному обсязі, її розмір відповідачі не оспорюють, тому позивач має право стягнути з позичальника та поручителів тіло кредиту, проценти за кредитом, неустойку та 3 % річних. Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив з того, що ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог після віднесення АТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації, що передбачає регулювання таких правовідносин відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). При цьому, суд також виходив з того, що норма пункту 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI про непоширення заборони зарахування зустрічних однорідних вимог на випадки, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами, не підлягає застосуванню при вирішенні справи, оскільки ОСОБА_2 відповідає перед АТ «Златобанк» за договором поруки, а не за кредитним договором, за яким проводиться стягнення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року у частині солідарного стягнення з ФГ «Зоря», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 350 467,84 грн та в частині стягнення з ФГ «Зоря», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави по 1 218,00 грн судового збору скасовано, провадження в частині позову ПАТ «Златобанк» до ФГ «Зоря» закрито; стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» по 1 350 467,84 грн заборгованості за кредитним договором, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 25 152,37 грн - 3 % річних; стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави по 1 218,00 грн судового збору; у решті рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що провадження в частині вимог ПАТ «Златобанк» до ФГ «Зоря» підлягає закриттю, оскільки справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, договори поруки були укладені банком з кожним поручителем окремо, тому вони відповідають лише за неналежне виконання ФГ «Зоря» основного зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області; зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року та рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.

У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Златобанк» ОСОБА_2 звертався до банку з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог. Закон не містить заборони зарахування зустрічних однорідних вимог поручителя до кредитора та кредитора до поручителя, умови договору поруки передбачають право банку самостійно списувати з будь-якого поточного чи вкладного рахунка поручителя кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, утримувати комісійні винагороди, податки, витрати, пов`язані з купівлею-продажем / обміном валюти для погашення кредитної заборгованості. За договором відступлення застави майнових прав від 07 лютого 2014 року ОСОБА_2 відступив АТ «Златобанк» право щодо відкритого на його ім`я вкладного рахунка за договором банківського вкладу з відкладальною умовою, якою є невиконання або неналежне виконання будь-яких зобов`язань щодо сплати боргових зобов`язань за кредитним договором. Банк не мав права нараховувати пеню до закінчення строку кредитування; 12 лютого 2015 року АТ «Златобанк» списало з його банківського рахунка частину заборгованості за кредитним договором, тому з цього моменту мало право нараховувати проценти на залишок неповерненого кредиту; за період з 05 до 11 лютого 2015 року за кредитним договором не було прострочення платежу, тому банк не мав права нараховувати за цей період пеню та 3 % річних.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У запереченнях, поданих у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АТ «Златобанк» просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року - без змін, мотивуючи це тим, що вимоги ОСОБА_2 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та щодо оцінки доказів є необґрунтованими і не дають підстав для перегляду судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 квітня 2012 року АТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» уклали кредитний договір № 72/12-KL, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 20 млн грн, зі строком повернення кредиту до 08 лютого 2013 року.

07 лютого 2013 року банк та позичальник уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору про збільшення максимального ліміту заборгованості до 30 млн грн, зі строком повернення кредиту до 07 лютого 2014 року.

07 лютого 2014 року ці ж сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою визначили новий строк повернення кредиту до 04 лютого 2015 року.

На забезпечення належного виконання зобов`язань ФГ «Зоря» за кредитним договором АТ «Златобанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки від 07 лютого 2013 року № 72/12-KL/P-1, який визначив зобов`язання поручителя відповідати перед банком за зобов`язаннями, що виникають з кредитного договору, у повному обсязі таких зобов`язань. У подальшому 07 лютого 2013 року та 07 лютого 2014 року до цього договору поруки вносилися зміни щодо нового строку кредитування.

07 лютого 2014 року АТ «Златобанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 72/12-KL/P-3, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язувався відповідати перед кредитором за повне та своєчасне виконання ФГ «Зоря» зобов`язань перед банком у повному обсязі таких зобов`язань.

У пункті 3.1.2 зазначених договорів поруки передбачено право кредитора на договірне списання коштів з рахунків поручителів для виконання боргових зобов`язань та зобов`язань поручителя за цим договором у повному обсязі чи в частині, на розсуд кредитора, в момент невиконання умов.

У пункті 3.1.2.3 договорів поруки визначено, що кредитор є отримувачем коштів за вказаним договірним списанням. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку поручителів, відкритого у кредитора, іншого рахунку, реквізити якого відомі сторонам.

09 квітня 2014 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Златобанк» договір банківського вкладу № 059247 «Весняний», уніс на рахунок 15 млн грн, зі строком розміщення вкладу до 14 квітня 2015 року.

12 лютого 2015 року у зв`язку з тим, що ФГ «Зоря» належним чином не виконало зобов`язання АТ «Златобанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором списало 30 млн грн з іншого відкритого на ім`я ОСОБА_2 рахунка (№ НОМЕР_1 ).

З 14 лютого 2015 року за рішенням Фонду від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк».

13 травня 2015 року Фонд прийняв рішення № 99 «Про початок процедури ліквідації АБ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АБ «Златобанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Згідно з наданим АТ «Златобанк» розрахунком станом на 28 квітня 2015 року за кредитним договором існує заборгованість за тілом кредиту в розмірі 880 273,97 грн, за процентами - 46 123,94 грн, крім того, банк нарахував пеню у розмірі 398 917,56 грн, штраф - 5 000,00 грн, 3 % річних - 25 152,37 грн.

28 травня 2015 року Фонд акцептував вимоги ОСОБА_2 до АТ «Златобанк» у розмірі 12 545 920,77 грн та 1 932 009,03 грн.

14 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Златобанк» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 355 467,84 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У пункті 5 частини першої статті 602 ЦК України вказано, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI (тут і далі цей Закон застосовується у редакції, чинній з 12 серпня 2015 року) під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Фонд у листі від 21 вересня 2015 року № 12-33820/15 роз`яснив, що пункт 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI в редакції, що діє з 12 серпня 2015 року, застосовується уповноваженими особами Фонду в усіх банках, що знаходяться на стадії ліквідації, незалежно від дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії банку.

Верховний Суд України у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2047цс16 дійшов висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, що у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв`язку з чим припинення зобов`язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону, не допускається.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 635/816/13-ц (провадження № 61-1669св18) відмовив ОСОБА_4 у визнанні зобов`язань за договором іпотеки припиненими у зв`язку з поданням ним заяви до публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк Золоті Ворота») про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за договором на кредитну лінію (відновлювану), укладеним 19 грудня 2013 року між банком та фермерським господарством «Торо», та договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Інвестиційний», укладеним 11 лютого 2014 року між ОСОБА_4 і ПАТ «Банк Золоті Ворота», мотивуючи цей висновок тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку відповідно до статті 601 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, установленого Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Разом з цим, у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 922/2013/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» звернулося до кредитної спілки «Фінансова підтримка» як до поручителя за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «МЛК Трейд» (далі - ТОВ «МЛК Трейд») перед банком за кредитним договором, у цих правовідносинах кредитна спілка разом з ТОВ «МЛК Трейд» є солідарним боржником у кредитних правовідносинах та кредитором банку за договором банківського вкладу, тому пункт 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI не перешкоджає зарахуванню коштів на банківському рахунку кредитної спілки у рахунок оплати зобов`язань за кредитним договором, тобто застосував зустрічне зарахування однорідних вимог.

Серед іншого Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18) розглянула справу, у якій між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») та приватним підприємством «Голден-Фарм» (далі - ПП «Голден-Фарм») виникли зустрічні однорідні зобов`язання під час процедури ліквідації банку, проте питання застосування статті 601 ЦК України та пункту 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI не вирішувалося, оскільки ПП «Голден-Фарм» заявило позов до ПАТ «Банк Форум» з інших підстав (передбачених статтею 606 ЦК України).

У цій справі ОСОБА_2 відповідає як поручитель за виконання зобов`язання, що виникло із кредитного договору, укладеним між АТ «Златобанк» та ФГ «Зоря», у якому банк є кредитором. Водночас, ОСОБА_2 є кредитором у іншому зобов`язанні, що виникло з договору банківського рахунку, у якому АТ «Златобанк» є боржником.

Спір, який виник із зустрічного позову, стосується прийняття АТ «Златобанк» виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором та договором поруки шляхом списання коштів з його рахунків, на яких обліковуються акцептовані залишки коштів, тобто наявності або відсутності підстав для спонукання кредитора прийняти виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 до банку, який перебуває у процедурі ліквідації, за договором банківського вкладу не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні вимоги, оскільки він як поручитель за кредитним договором не є боржником.

Стаття 52 Закону № 4452-VI визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

Запровадження в АТ «Златобанк» ліквідаційної процедури унеможливлювало задоволення вимог кредиторів цього банку в способи, інакші від визначених в Законі № 4452-VI.

Зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_2 як поручителя у кредитним зобов`язаннях фактично є погашенням вимог кредитора поза порядком, передбаченим статтею 52 Закону № 4452-VI.

При цьому, слід зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17, зміненим у мотивувальній частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, визнано протиправними та скасовано постанову Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», рішення Фонду від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк», постанову Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк», рішення Фонду від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», рішення Фонду від 18 травня 2015 року № 100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», рішення Фонду від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року.

За результатами розгляду справи № 826/2184/17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2019 року дійшла висновку про залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року.

Отже, на цей час тимчасова адміністрація АТ «Златобанк» та процедура виведення банку з ринку скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Проте залишається питання правильного застосування пункту 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 922/2013/18.

За таких обставин, є підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 198/305/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Златобанк» до фермерського господарства «Зоря», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Златобанк», за участю третіх осіб: фермерського господарства «Зоря», ОСОБА_1 , про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Сімоненко

Судді:А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров