ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №803/2718/15

адміністративне провадження №К/9901/16025/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів Рибачука А.І., Стеценка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (колегія суддів: Кузьмич С.М., Сапіга В.П., Улицький В.З.) у справі № 803/2718/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду Тимошенка К.В. та Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників;

визнати протиправною та скасувати відмову уповноваженої особи Фонду Тимошенка Т.М. та Фонду у включенні ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк»;

зобов`язати Уповноважену особу Фонду Тимошенка Т.М. включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати таку інформацію на затвердження Фонду;

зобов`язати Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський Комерційний Банк» Тимошенка Костянтина Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський Комерційний Банк» Тимошенка Костянтина Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 .

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський Комерційний Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 803/2718/15 скасовано в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти в цій частині нове, яким відмовлено в цій позовній вимозі. В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 803/2718/15 залишено без змін.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що позивач не є вкладником, оскільки ним не вносились кошти, а отримані шляхом безготівкового перерахування від третіх осіб всупереч вимогам постанов Національного банку України, а тому є підстави вважати, що такий правочин є фіктивним та його здійснено за попередньою змовою групою осіб з метою отримання гарантованої суми коштів Фонду.

У відзиві на касаційну скаргу ФГВФО просить касаційну скаргу задовольнити, а судові рішення скасувати.

Від позивача відзиву не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 08.05.2014 позивачем відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях у ПАТ «Міський Комерційний Банк».

Згідно виписки по особовому рахунку, на поточний рахунок позивача 02.06.2014 перераховані кошти в розмірі 200000 грн у вигляді поворотної фінансової допомоги відповідно до договору від 05.05.2014. Станом на 02.06.2015 залишок коштів на рахунку позивача становить 200050, 79 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 02.06.2014 № 1428 кошти на поточний рахунок позивача перераховані з рахунку юридичної особи ТзОВ «Автоальянсзахід».

Постановою правління Національного банку України від 20.11.2014 № 732 ПАТ «Міський Комерційний Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 № 124 розпочато з 21.11.2014 процедуру виведення ПАТ «Міський Комерційний Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Рязанцева А.В.

Згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 № 36 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський Комерційний Банк» по 20.03.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Чернявської О.С. до 20.03.2015.

Постановою правління Національного банку України від 19.03.2015 № 187 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Міський Комерційний Банк», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Міський Комерційний Банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20.03.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський Комерційний Банк» Тимошенка К.В. строком на 1 рік з 20.03.2015 до 19.03.2016.

Позивачем 23.02.2015 та 27.03.2015 було подано письмові заяви до уповноваженої особи Фонду з проханням включити його як власника банківського рахунку № НОМЕР_1 до списків осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенко К.В. листом від 19.03.2015 № 13.4/6000 повідомив позивачу, що виплата гарантованої суми відшкодування за рахунок цільової допомоги Фонду під час дії тимчасової адміністрації по депозитному вкладу № НОМЕР_1, укладеному ОСОБА_1 призупинена до завершення перевірки правомірності укладення правочину.

Також листом від 03.06.2015 № 13.4/8648 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський Комерційний Банк» Тимошенко К.В. повідомив позивачу, що ним вживаються усі необхідні заходи щодо захисту прав і законних інтересів вкладників банку.

У зв`язку з не включенням позивача у списки осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, у зв`язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. При цьому, на відповідачеві уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенку К.В . лежав обов`язок скласти реєстр (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (включивши у такий перелік позивача) та подати такий реєстр виконавчій дирекції Фонду для його затвердження.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ФГВФО, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність заявлених вимог.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ "Авант-Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Втім, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено обов`язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в статті 2 Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.

Статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Отже, доводи відповідача щодо нікчемності операцій по перерахуванню коштів з рахунку ТОВ "Автоальянсзахід". на поточні рахунки позивача з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою юридичною особою, не ґрунтуються на нормах законодавства.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Міський комерційний банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Міський комерційний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко