Справа № 754/9573/13 Головуючий в суді І інстанції Галась І.А.

Провадження № 22ц-824/13519/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Гановської А.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ПУМБ» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року представник ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду із заявою, в якій посилався на те, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року у даній справі накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала відповідачці ОСОБА_2

Вказує, що наразі власником арештованої квартири є ПАТ «ПУМБ» наявність накладеного судом арешту на неї перешкоджає банку як власнику розпоряджатися та користуватися цим майном, крім того виконавчі листи у справі № 754/9573/13-ц не видавались і на виконанні в органах державної виконавчої служби не перебували, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою місцевого суду від 19 серпня 2013 року підлягають скасуванню.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року у задоволенні клопотання представника ПАТ «ПУМБ» відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, а саме арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою суду першої інстанції від 19 серпня 2013 року.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на те, що клопотання всупереч ст. 158 ЦПК України подано особою, яка не є учасником справи, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішувати питання стосовно скасування заходів забезпечення позову, крім того відповідачка ОСОБА_2 наразі є власником вказаної квартири, тому посилання представника банку на наявність права власності у банку на спірну квартиру є безпідставними. Також зазначає, що особа, яка подала клопотання від імені банку, не надала належних доказів на підтвердження повноважень для подання такої заяви та її підписання, тому, на його думку, суд першої інстанції постановив ухвалу із порушенням вимог закону.

У свою чергу, представник АТ «ПУМБ» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із висновками суду першої інстанції, також зазначає про те, що наразі власником квартири є АТ «ПУМБ», наявність арешту на вказаній квартирі порушує майнові права банку і тому АТ «ПУМБ» мало усі процесуальні права для звернення до суду щодо захисту своїх прав та інтересів, крім того вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності у представника банку повноважень на подання та підписання такого клопотання, оскільки у матеріалах справи наявні усі необхідні докази наявності цих повноважень, зокрема нотаріальна посвідчена довіреність, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем є ОСОБА_1 судом не видавалися та на виконанні не перебувають і власником спірного майна наразі є АТ «ПУМБ», то підстави, які зумовили накладення арешту на квартиру, відпали, і суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, відповідно до п.1 ст. 158 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 1 694 649, 32 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ПАТ «ПУМБ» станом на 24 жовтня 2019 року наразі є власником квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, будь-які належні докази про видачу судом виконавчих листів на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року у матеріалах справи відсутні.

Згідно інформації наданої Головним територіальним управління юстиції у м. Києві Управлінням державної виконавчої служби № ПІ-ЮР-9-13/69 від 19 квітня 2018 року виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем є ОСОБА_1 , на виконанні не перебувало та зареєстровано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано поняття і порядок забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють протягом строку, встановленого процесуальним законом (частини 7-10 статті 158 ЦПК України). Водночас, підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами, правильно виходив з того, що хоча ПАТ «ПУМБ» і не є учасником справи і не має права подавати відповідне клопотання про скасування заходів забезпечення позову, однак у зв`язку з тим, що виконавчі листи з виконання вказаного судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2 не видавалися і на виконанні це рішення не перебуває, з інформації з державних реєстрів вбачається, що власником спірної квартири є ПАТ «ПУМБ», то потреба у забезпечення позову наразі відпала і підстави, які б перешкоджали скасуванню заходів забезпечення позову з ініціативи суду, відсутні, тому місцевий суд постановив законну і обґрунтовану ухвалу про наявність підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Доводи апелянта про те, що представник ПАТ «ПУМБ» не мав права подавати клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову, тому суд не мав права розглядати вказане клопотання, колегія суддів вважає формальними, оскільки суд у задоволенні цього клопотання банку відмовив, однак, як зазначено вище, місцевий суд не позбавлений права за власною ініціативою скасувати ці заходи за наявності відповідних підстав.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції, зводяться до незгоди із висновками місцевого суду, викладених в ухвалі, та з їх оцінкою, а тому не можуть бути належною підставою для скасування законної ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: