Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2-734/12

провадження № 61-33753св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Яремка В. В., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 19 вересня 2007 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CVFMGA03380012, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 111 860,00 доларів США зі сплатою 11,04 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 17 вересня 2027 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором,

19 вересня 2007 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею

160,30 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 18 жовтня 2011 року у нього виникла заборгованість у розмірі 101 105,84 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 18 жовтня 2011 року еквівалентно 805 813,53 грн, з яких:

86 166,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 8 606,85 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 594,48 доларів США - комісія за користування кредитом, 894,07 доларів США - пеня, 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 4 813,07 доларів США - штраф (процентна складова).

Посилаючись на те, що несплачена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18 жовтня 2011 року становить 101 105,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2011 року еквівалентно 805 813,53 грн,

позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» за початковою ціною 429 000,00 грн, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача, який зареєстрований та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня

2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Звернуто у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 19 вересня 2007 року № CVFMGA03380012, у розмірі 101 105,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2011 року еквівалентно 805 813,53 грн, стягнення на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м, та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 01 серпня 2012 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2014 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2012 року задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2012 року скасовано і призначено розгляд справи до слухання в загальному порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Звернуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 19 вересня 2007 року № CVFMGA03380012 у розмірі 101 105,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2011 року еквівалентно 805 813,53 грн, стягнення на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість за тілом кредиту та інших платежах за кредитним договором, а тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості, існування якої підтверджено висновком судово-економічної експертизи

від 16 лютого 2015 року № 5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про виселення відповідача з житлового будинку по АДРЕСА_1 , суд послався на не доведеність позивачем того, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в цьому житловому будинку, місце проживання та реєстрації відповідача невідоме. З акту обстеження від 13 серпня 2014 року вбачається, що за адресою:

АДРЕСА_1 проживає без реєстрації з 2005 року сім`я

ОСОБА_3 , яка складається з трьох осіб та ОСОБА_4 . Крім того, суд першої інстанції вважав необгрунтованими вимоги банку про надання йому права отримання кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки земельна ділянка не є предметом іпотеки, а тому банк не має права на її реалізацію чи відчуження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 червня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 травня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 травня

2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 вересня

2007 року № CVFMGA03380012, у розмірі 94 772,85 доларів США та 7 130,83 грн, звернуто стягнення на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами загальною площею 160,30 кв. м, житловою площею

69,10 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» за початковою ціною не нижче 2 388 791,00 грн, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначаючи розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, суд першої інстанції не урахував, що пеня та штраф є різновидами неустойки, а тому стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов`язання суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства. Крім того, безпідставним є нарахування банком комісії у розмірі 594,48 доларів США. Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 18 жовтня 2011 року складає 94 772,85 доларів США, з яких: 86 166,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту,

8 606,85 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, та 7 130,83 грн - пеня (за період з 09 лютого 2011 року по 18 жовтня 2011 року). Крім того, суд першої інстанції, не зазначив початкову ціну предмета іпотеки, яка згідно висновку судового експерта Лещишина В. В. від 26 січня 2016 року № 15128 станом на дату оцінки - 26 січня 2016 року, складає 2 388 791,00 грн. Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про не направлення йому, як іпотекодавцю, письмового повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що позивач на адресу ОСОБА_1 направляв повідомлення від 30 вересня 2011 року про порушення ним умов кредитного договору, та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ним зобов`язання у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив змінити рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам банку про те, що предмет іпотеки був реалізований 08 серпня 2014 року на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2012 року за ціною на дату реалізації, визначеною у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 червня

2017 року № 458, що становить 1 400 000,00 грн. Визначаючи початкову ціну продажу предмету іпотеки апеляційний суд безпідставно відхилив зазначений експертний висновок, та необґрунтовано урахував висновок судового експерта Лещишина В. В. від 26 січня 2016 року № 15128, згідно якого вартість предмету іпотеки на дату оцінки 26 січня 2016 року становить 2 338 791,00 грн (без урахування ПДВ).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

04 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 вересня 2007 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CVFMGA03380012, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 111 860,00 доларів США зі сплатою 11,04 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 17 вересня 2027 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором,

19 вересня 2007 року між ВАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого

ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 160,30 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 27 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця;

- продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною і на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, та здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

30 вересня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 письмову вимогу про порушення ним умов кредитного договору, попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ним зобов`язання у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитом станом на

18 жовтня 2011 року,заборгованість становить 101 105,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 жовтня 2011 року еквівалентно 805 813,53 грн, з яких: 86 166,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 8 606,85 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 594,48 доларів США - комісія за користування кредитом, 894,07 доларів США - пеня, 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 4 813,07 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 26 січня

2016 року № 15128, ринкова вартість предмету іпотеки, а саме будинковолодіння

АДРЕСА_1 , визначена за порівняльним підходом станом на дату оцінки 26 січня 2016 року, без урахування ПДВ, становить 2 388 791,00 грн.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України)

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержатизадоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про іпотеку», зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є:

1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 вказаного Закону);

2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 вказаного Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 вказаного Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 вказаного Закону.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцеві, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що сторони в умовах договору іпотеки досягли домовленості про те, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, іпотекодержатель має право на вибір способу звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

У іпотечному договорі сторони погодили обидва, передбачені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», способи задоволення вимог іпотекодержателя - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (підпункт 1 пункту 27 іпотечного договору), та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхового продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві (підпункт 2 пункту 27 іпотечного договору).

На відміну від позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 вказаного Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону.

Зважаючи на наведене слід ураховувати, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону України «Про іпотеку», може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Зазначеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 14-112цс19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року у справі

№ 6-3034цс16.

Ураховуючи, що в іпотечному договорі від 19вересня 2007 року сторони погодили право іпотекодержателя задовольнити вимоги за рахунок іпотечного майна у позасудовий спосіб шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від імені відповідача продати предмет іпотеки будь-якій особі. Не зазначення судами попередніх інстанцій про те, що звернення стягнення відбудеться у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», не дає підстав вважати, що відчуження відбудеться у інший спосіб.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, не підлягають задоволенню і позовні вимоги банку про виселення відповідача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, що не потребує додаткового збирання доказів та їх оцінки, однак невірно застосували норми матеріального права, зазначене дає підстави Верховному Суду вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги, та відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з інших правових підстав, наведених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовити

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик