Справа № 471

Суддя 1- інстанції- Блохіна А.А.

Категорія - 32

Доповідач- Єлгазіна Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2009 року М. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого- судді Червинської М. Є. Суддів- Лісового О.О., Єлгазіної Л.П. При секретарі- Баранові В.В. За участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сисоєвій Н.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі міста Горлівка Донецької області на рішення Центрально - Міського районного суду міста Горлівка Донецької обл. від 17 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі міста Горлівка Донецької області - про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом „Про відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва ", в обгрунтування своїх вимог вказувала, що при виконанні трудових обов'язків 28.07.2004 року вона отримала черепно - мозкову травму, про що їй видано акт за ф.Н-1.

Згідно висновку МСЕК від 24.1.2004 року їй вперше встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок зазначеного нещасного випадку.

Вона вважає, що внаслідок ушкодження здоров, я переживає моральні страждання, які оцінила у 100 000 гр. і просила вказану суму стягнути з Фонду.

Рішенням суду від 17.11.2008 року позивачці задоволено позовні вимоги частково в сумі 25 000 гривень, суд дійшов висновку, що позивачка має пошкодженням здоров, я у зв'язку з відкритою черепно - мозковою травмою, в зв'язку з чим переживає моральні страждання, які підлягають грошовому відшкодуванню.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Посилання суду на вимоги ст. 34, 28, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не підлягають застосуванню, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Довідки МСЕК не є доказом спричинення позивачці моральної шкоди.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення позивачки, яка просила залишити рішення суду без зміни, апеляційну скаргу відповідача відхилити, пояснення представника відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка дійсно при виконанні трудових обов, язків 28.07.2004 року отримала черепно - мозкову травму, про що їй видано акт за ф.Н-1.(а.с. 8-9).

Згідно висновку МСЕК від 24.1.2004 року їй вперше встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок зазначеного нещасного випадку (а.с. 10).

Нещасний випадок, який трапився з позивачкою, відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - є страховим випадком з настанням якого відповідно до п. „е" п.1.ч. 1 ст. 21 Закону зобов'язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому (на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності).

Зазначені доводи були враховані місцевим судом і свідчать про те, що у позивачці відповідно з висновками МСЕК вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і у позивачки виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. № 1-рп І у відповідності зі ст..23, 1167 ЦК України - моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві... складається з фізичного болю або душевних страждань, які він відчуває у зв'язку з каліцтвом. Ушкодження здоров'я спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва, потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання, чим спричинені робітнику, який не втратив професійну працездатність.

Позивач внаслідок професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до ч.3 ст. 34 Закону, - висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України № 1105- XIV, яким виключена дія п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28 ч.3 ст. 34 „Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, незалежно від часу настання страхового випадку, оскільки відповідно до вимог ст..8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст..58 Конституції України - Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнала та продовжує зазнавати позивачка, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивачки, характер додаткових зусиль для організації її життя.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази.

Посилання позивачки на те, що ушкодженням здоров'я їй заподіяні моральні страждання є обгрунтованими і підтверджені доказами.

Керуючись ст. 307, 308, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі міста Горлівка Донецької області - відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду міста Горлівка Донецької обл. від 17 листопада 2008 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.