Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 751/4336/18

провадження № 61-12466св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Захаровим Єгором Миколайовичем, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2018 року в складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визначити з ним місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі,проживали разом з 2013 року по 03 травня 2018 року , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась донька ОСОБА_3 .

Після прийняття сторонами рішення про окреме проживання питання щодо місця проживання дитини ОСОБА_3 вирішити не вдалось.

Позивач вказував, що відповідач веде аморальний спосіб життя,вживає алкогольні напої, курить цигарки та проходила лікування в психоневрологічній лікарні. Крім того, ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, оскільки має байдуже відношення до дитини та не приймає участі у її вихованні.

Посилаючись на те, що є працевлаштованим, донька ОСОБА_3 проживає разом з ним, а у вихованні дитини йому допомагає мати, просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має постійне місце роботи, забезпечена житлом та позитивно характеризується допитаними в судовому засіданні свідками, у зв`язку з чим, не встановивши під час розгляду справи виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення малолітньої доньки з матір`ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2018 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції визнав помилковим посилання на принцип 6 Декларації прав дитини, проте дійшов висновку, що це не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки при вирішення спору враховано інтереси дитини, забезпечення яких здійснюватиметься при постійному проживанні з матір`ю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захаров Є. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанційі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, якими підтверджено, що саме ОСОБА_1 опікується здоров`ям дитини та сприяє відвідуванню нею закладу дошкільної освіти. Суд апеляційної інстанції не дослідив фактичні обставини справи, оскільки позивач жодного разу не перешкоджав відповідачу займатись вихованням дитини та спілкуватись з нею у будь-який час. Посилання суду на звернення відповідача до патрульної поліції з приводу вчинення позивачем 28 квітня 2018 року перешкод у спілкуванні з дитиною є безпідставним, оскільки того дня ОСОБА_2 повернулась додому пізно, поводила себе неадекватно та погрожувала ОСОБА_1 Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач не працювала впродовж чотирьох місяців, а її робота у АТ «Альфа-Банк» оплачується за неповною ставкою, у зв`язку з чим висновок судів про достатнє матеріальне забезпечення ОСОБА_2 є помилковим. Судом безпідставно не досліджено висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 751/4336/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, про визначення місця проживання дитини, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, орендує квартиру АДРЕСА_1 . З 01 червня 2016 року працює монтажником зв`язку в товаристві з обмеженою відповідальністю «НЕОКОМ», має постійний дохід.

ОСОБА_2 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України. З 04 вересня 2018 року орендує квартиру АДРЕСА_2 . Працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та отримала заробітну плату за листопад 2017 року і квітень 2018 року.

28 квітня 2018 року ОСОБА_2 зверталась до органів поліції із повідомленням про виникнення конфлікту із ОСОБА_1 . Аналогічне звернення зафіксовано 08 лютого 2019 року з посиланням на те, що позивач обмежує відповідача у спілкуванні з дитиною.

29 квітня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Чернігівського відділу поліції стосовно неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_5 . За результатами розгляду вказаного звернення з відповідачем проведена відповідна бесіда.

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 08 жовтня 2018 року № 230 затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .

У вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , де створені необхідні умови для проживання дитини. З наданої Дитячою поліклінікою № 1 інформації встановлено, що на прийом до лікарів протягом року ОСОБА_3 супроводжувала бабуся, а оформлював декларацію з лікарем батько дитини. Відповідно до повідомлення Чернігівського ДНЗ № 71 мати дитини з жовтня 2017 року в закладі не з`являлась, не цікавилась розвитком дитини, не відвідувала батьківські збори. Вихованням дитини займається батько - ОСОБА_1 та бабуся.

У червні 2018 року ОСОБА_2 зверталась до служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради про вжиття заходів щодо повернення доньки ОСОБА_3 , яка проживає із ОСОБА_1 .

У акті обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 28 вересня 2018 року вказано, що квартира АДРЕСА_1 обладнана меблями та побутовими пристроями. У кімнаті, де проживає дитина є ліжко, стіл для занять, шафа для одягу, ноутбук. Санітарний стан приміщення добрий. В квартирі без реєстрації проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , 1989 року народження, та ОСОБА_6 , 1967 року народження.

У акті обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 12 грудня 2018 року вказано, що квартира АДРЕСА_2 обладнана меблями та побутовими пристроями. У кімнаті є окреме ліжко для дитини, диван, стіл для занять, шафа для одягу, телевізор. Санітарний стан приміщення добрий. В квартирі проживають ОСОБА_2 , 1995 року народження, та ОСОБА_7 , 1967 року народження.

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 28 січня 2019 року № 14 ОСОБА_8 дозволено забирати та спілкуватись з малолітньою донькою ОСОБА_3 , яка проживає разом з батьком ОСОБА_1 , кожного понеділка та п`ятницю з 18.30 до 20.30 год. та кожної суботи з 10.00 до 13.00 за попередньою домовленістю з батьком дитини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди попередніх інстанцій встановили, що за усною взаємною згодою сторін донька ОСОБА_3 тимчасово проживала разом із батьком ОСОБА_1 , який вподальшому відмовився у добровільному порядку погодити визначення проживання дитини з матір`ю, обмежуючи останню у спілкуванні з донькою, що стало підставою для неодноразового звернення відповідача до органів патрульної поліції.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував позитивну характеристику відповідача, наявність у неї самостійного заробітку, належних умов для місця проживання, виховання та розвитку дитини, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визначенні місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком, що спрямований на першочергове забезпечення інтересів дитини, зростання та розвиток якої найкращим чином здійснюватиметься при постійному спілкуванні та проживанні з матір`ю.

При цьому апеляційним судом враховано помилкове посилання місцевого суду на Декларацію прав дитини від 20 листопада 1959 року, яка не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, проте вказане не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що висновок Служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 08 жовтня 2018 року № 230 про доцільність місця проживання дитини з батьком не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей щодо ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші вагомі обставини тощо, а складений лише на підставі інформації, наданої Дитячою поліклінікою № 1 та Чернігівським ДНЗ № 71.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Захаровим Єгором Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов