Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Собіни І.М. , Ковальчук Н.М.
при секретарі Пашкевич І.О. ,
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 5 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 148 253 грн. 48 коп. боргу по договору позики, 69 332 грн. 61 коп. компенсації від інфляції грошових коштів та 11163 грн. 10 коп. за прострочення виконання грошового зобов»язання, а всього 228749 грн. 19 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що суд не дав належної оцінки відсутності письмових договорів позики , які б свідчив про наявність договірних правовідносин, не дослідив доказів про повернення ним боргу , не перевірив чи надходили кошти на рахунки фізичної особи - підприємця та не вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову.
Із цих підстав просив оскаржуване рішення скасувати, та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1., давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив її задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_3 у запереченні на апеляційну скаргу вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги і просив ї відхилити , а рішення місцевого суду - залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем в суді було доведено факт отримання ОСОБА_2 на протязі 2006-2008 років у ОСОБА_3 позики на суму 16108 доларів США та 15000 грн., а відповідач не надав достовірних та належних доказів , які б свідчили про повернення позикодавцеві коштів.
У судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_2 визнавав факт отримання від ОСОБА_3 позик на суму 16108 доларів США та 15000 грн. Цей факт підтверджується і розписками ОСОБА_2 від 27.09.2006 року, 29.08.2007 року та від 2.03.2008 року.
Оскільки ОСОБА_2 у визначений договорами позики строк не повернув ОСОБА_3 позичені у нього коштів , то суд відповідно до ст. 1046 ЦК України стягнув із ОСОБА_2 суму позики. _________________________________________________________ Справа № 22-411-10 Головуючий суддя 1 інстанції – Власик Н.М.
Категорія : 27 Суддя доповідач в суді апел. інст.– Мельник Ю.М.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 борг повністю чи частково він суду не надав і судом їх не здобуто.
Відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов»язку.
Оскільки ОСОБА_2 не надав суду боргових документів і не надав доказів про виконання ним свого обов»язку по поверненню ОСОБА_3 суми позик, то доводи апелянта про повернення ним боргу не спростовують висновків суду.
У той же час , при вирішенні питань про застосування наслідків порушення договору позики позичальником, місцевий суди допустив порушення вимог ст. 1050 ЦК України, згідно якої слідує, що в тому разі, коли позичальник своєчасно не повернув суму позики , то він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. Аналіз вказаної норми права вказує на те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня , а іноземна валюта , яка була предметом позики, індексації не підлягає. Місцевий суди на вказане не звернув увагу , що призвело до безпідставного стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації за знецінення грошових коштів. Із матеріалів справи вбачається і це було встановлено судом , що 27.09 2006 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 9000 доларів США , 29.08. 2007 року – позичив 5240 доларів США, 2 березня 2008 року -2708 доларів США та 1500 грн. Суд 1 інстанції за прострочення повернення 9000 доларів США. стягнув із відповідача 45416 грн. 70 коп . компенсації цієї суми внаслідок інфляції ; за прострочення повернення 5240 доларів США стягнув 15110 грн. 06 коп ., за прострочення повернення 2708 доларів США стягнув 5205 грн. 86 коп . (2708 доларів США х 8.01 грн. = 21691 грн. 08 коп.; 21691 грн. 08 коп. х 124 % : 100 % - 21691 грн. 08 коп. = 5205 грн. 86 коп. Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення про стягнення 65 732 грн. 62 коп. компенсації за знецінення грошової одиниці внаслідок інфляції без законних на те підстав , а тому рішення в частині стягнення компенсації знецінення грошової одиниці внаслідок інфляції підлягає зміні а сума зменшенню із 69332 грн. 61 коп. до 3599 грн. 99 коп. ( 69332 грн. 61 коп. – 65732 грн. 62 коп.)
Враховуючи вказане , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду було ухвалено з порушенням норм матеріального права , а тому воно підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 5 лютого 2010 року в частині стягнення компенсації грошової суми внаслідок інфляції змінити , зменшивши розмір стягнення компенсації грошової суми внаслідок інфляції із 69332 грн. 61 коп . до 3599 грн. 99 коп.
В решті рішення суду 1 інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді :