Судове рішення #8251804

Справа - № 22ц-762/09 Головуючий в 1-й інстанції - Мельник В.В.,

Категорія - 34 Доповідач - Сіромашенко Н.В.


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


4 березня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Петренко І.О.,

суддів Котушенко С. П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Шило С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої засобом підвищеної безпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -


ВСТАНОВИЛА:


Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої засобом підвищеної безпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволені частково; стягнуто з останнього на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 12746 грн.30 коп., у відшкодування моральної шкоди - 10000 грн.; витрати, пов’язані з наданням юридичної допомоги в сумі 302 грн.50 коп., інші судові витрати в сумі 193 грн.03 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушила питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2. на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 19023 грн. 43 коп., витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., витрат, пов’язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, в сумі 400 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про зміну рішення суду 1-ї інстанції, просить зменшити розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обгрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню частково, в той же час підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_2., а рішення суду повинно бути змінено з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 травня 2008 року о 10 год. 30 хв. на вул. Нова в м. Павлограді Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої автомобіль «Лексус» д/н НОМЕР_1, власником якого є 3-я особа в даній справі -НОМЕР_2., і, яким на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 червня 2007 року керувала ОСОБА_1., отримав механічні пошкодження. Постановою Павлоградського міськрайсуду Дніпропетровської області від 11 липня 2008 року винним в скоєнні даної ДТП визнано ОСОБА_2.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд виходив з висновку автотоварознавчої експертизи № 1935 від 24 жовтня 2008 року, виконаного експертом ОСОБА_4., попередженого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від проведення експертизи, який також підтвердив дані експертизи в ході судового засідання, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля Leksus RX-330VVT-i, д/н НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП склала 12746 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ.

При цьому суд зазначив, що не погоджується з вимогою ОСОБА_1. про стягнення з ОСОБА_2. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, в розмірі 19023 грн. 43 коп., оскільки позивачка та її представник не довели суду, виходячи з яких саме міркувань, та на підставі яких доказів вони посилаються саме на вказану суму шкоди. В рішенні суд посилався також на те, що не може взяти до уваги висновки спеціаліста автотоварознавця № А 120/08 від 10 липня 2008 року, оскільки зазначене дослідження було проведено за власною ініціативою позивачки ОСОБА_1., а експерта ОСОБА_3., який провадив його, не було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від проведення експертизи.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині, суд зважив на повідомлення експерта - автотоварознавця ОСОБА_5 за № 2197-08 від 7 листопада 2008 року про проведення повторної автотоварознавчої експертизи пошкодженого автомобіля та зауважив, що не може прийняти до уваги власні міркування ОСОБА_5 стосовно аналізу висновків автотоварознавчої експертизи № 1935 від 24 жовтня 2008 року, проведеної експертом ОСОБА_4., оскільки експерт - автотоварознавець ОСОБА_5. вийшов за межі питань, викладених в ухвалі суду від 27 жовтня 2008 року про проведення повторної судової автотоварознавчої експертизи даного автомобіля.

Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції, з’ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи, та, давши їм правову оцінку, ухвалив рішення в частині часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, що відповідає вимогам закону. Висновки суду у вказаній частині достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1. доводи відносно вищезазначеного зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Посилання ОСОБА_1. щодо необхідності стягнення з відповідача на її користь витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 400 грн. є безпідставними, а рішення суду 1-ї інстанції про відмову в стягненні витрат в цій частині - правильним, оскільки вказане дослідження, як доказ, не покладений в основу даного рішення, а тому ці витрати не можна віднести до судових витрат у порядку ст. 79 ЦПК України.

Частково заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. відносно стягнення на її користь з ОСОБА_2. понесених нею витрат на правову допомогу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України сторони несуть витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що витрати ОСОБА_1. в даній частині підлягають також частковому задоволенню, а саме: в сумі 800 грн., виходячи з пропорційності задоволених позовних вимо г. А тому є невірним висновок суду 1-ї інстанції про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 302 грн. 50 коп., визначених з помилковим застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1. внаслідок ДТП, в сумі 10000 грн., суд 1-ї інстанції, як зазначено в рішенні, яке є предметом оскарження, відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) при визначені її розміру враховував характер шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачці, з яких аргументів вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, також враховував матеріальне становище відповідача та керувався принципами розумності, справедливості, доцільності.

Однак, колегія суддів, вважає обгрунтованими доводи ОСОБА_2. в апеляційній скарзі відносно того, що визначена судом 1 -ї інстанції до стягнення сума у відшкодування моральної шкоди, є значно завищеною.

Приймаючи до уваги відсутність заподіяних в результаті ДТП тілесних ушкоджень позивачці, виходячи зі співмірності заподіяної матеріальної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань та переживань, апеляційний суд приходить до висновку про те, що стягненням 3000 грн. моральна шкода, спричинена ОСОБА_1. даною подією, буде відшкодована.

За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -


Вирішила:


Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2008 року змінити в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000 гривень, судові витрати у вигляді правової допомоги в сумі 800 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація