У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року ухвалено:
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди для ОСОБА_5 у володінні, розпорядженні та користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом позбавлення ОСОБА_6 права користування цим житловим будинком та її виселення.
Протягом десяти днів з дня набрання рішенням чинності здійснити зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 через уповноважені органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі.
Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати в сумі 1050 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_5
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах апеляційної скарги зазначала, що в листопаді 2003 року вона вселилась у будинок зі згоди бувшого власника будинку ОСОБА_7, як член її сім’ї, а саме як дружина ОСОБА_8 Зареєстрована у цьому будинку ( АДРЕСА_1 ) разом з чоловіком з липня 2005 року. Вказує, що на протязі більше шести років її сім’я сплачувала комунальні послуги за весь будинок, зробили ремонт, добудували ванну кімнату і туалет, провели газо та водопостачання, замінили вікна та двері. Суд на ці обставини не звернув уваги, а тому не можна визнати рішення законним.
Зазначала також, що суд не прийняв до уваги той факт, що малолітній син, якому виповнилось 3 роки, проживає постійно у спірному будинку, крім періоду коли до будинку тимчасово було припинено газопостачання. Суд вирішивши питання про виселення матері фактично вирішив питання про виселення малолітньої дитини без згоди органів опіки та піклування, а тому рішення є незаконним.
Позивачка та її представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 є власником 9/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з 29 вересня 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Реєстрація права власності здійснена 30 вересня 2009 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.11, 12).
Відповідачка ОСОБА_6 вселилась у зазначене житлове приміщення як член сім’ї сина попередньої власниці – ОСОБА_7(спадкодавця за заповітом) з 20 липня 2005 року.
Шлюб між відповідачкою та сином попередньої власниці – ОСОБА_8 розірвано в грудні 2008 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року попередній власник вказаної частини будинку (ОСОБА_7) померла (а.с.4).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 змінила замки у вхідних дверях будинку в квітні 2009 року та не допускає спадкоємця та власника будинку ОСОБА_5 до користування належним їй спадковим майном. Виселятись добровільно з будинку відповідачка не бажає та перешкоджає позивачці у користуванні та розпорядженні її власністю.
Встановлено та не заперечується, що у відповідачки є неповнолітній син – ОСОБА_9, який проживає з нею.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд правильно виходив із того, що остання в порядку спадкування за заповітом є власником частини будинку, у якому проживає відповідачка ОСОБА_6, а тому має право, відповідно до правил ст. 391 ЦК України, вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно встановивши зазначені вище обставини, дійшов вірного висновку та обґрунтовано задовольнив позов за встановлених обставин.
Із матеріалів справи вбачається, що переконливих доводів у обґрунтування своїх заперечень у суді першої інстанції, які давали б підстави для відмови у позові, відповідачка не навела.
Доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду. Такі доводи не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.
Так, доводи про те, що відповідачка вселилась у житлове приміщення з дозволу власника, а також те, що вона поліпшила технічний стан будинку, робила ремонт, замінила вікна та двері не є такими, що дають підстави для відмови у заявленому позові, оскільки позивачка звернулась в суд про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належною їй на праві приватної власності частиною будинку і не оспорює питань щодо правомірності вселення відповідачки у це житло, чи інших питань які не впливають на вирішення саме цього спору по суті.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права, відповідно до правил ч. 3 ст. 309 ЦПК України, можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Із матеріалів справи не вбачається, що судом були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У апеляційній скарзі таких порушень також не наведено.
Не можна визнати такими, що дають підстави для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що суд не притягнув до участі у справі орган опіки та піклування, оскільки з відповідачкою проживає неповнолітня дитина.
Правила ст. 119 СК України не передбачають обов’язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом справ про усунення перешкод батьками малолітніх та неповнолітні дітей іншим власникам житлових приміщень у користуванні та розпорядженні їм цією власністю.
Судом також не розглядалось питання про місце проживання дитини у спорі між її батьками. Також у справі відсутній спір щодо права власності неповнолітньої дитини на зазначену частину будинку.
Відповідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, а тому немає правових підстав для вирішення окремого питання у таких спорах про виселення дитини із житлового приміщення. Доводи апеляційної скарги в цій їх частині є також безпідставними.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: