УХВАЛА

19 березня 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого –

Суддів:

з секретарем

Гайдук В. І.,

Григорченка Е. І., Ремеза В. А.,

Горобець К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення боргу з договору, пред’явленого у цивільній справі до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», –

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду в жовтні 2009 року з позовною заявою, пред’являючи позов про дострокове виконання договору кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України з підстав порушення ОСОБА_5 свого зобов’язання, забезпеченого пенею та частково порукою ТОВ «УФА «ВЕРУС», внаслідок якого з травня 2009 року утворився борг з основної суми кредиту, процентів за користуванням ним, комісійної плати, а також пені, які просив стягнути на свою користь, для забезпечення чого клопотав до завершення справи розглядом по суті накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, а також на грошові кошти на рахунках ОСОБА_5

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року заява позивача про забезпечення позову задоволена і заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1та в межах суми 144 105 гривень 60 коп., еквівалентної 18 931,62 доларів США, накладено арешт на все майно належне ОСОБА_5 і на грошові кошти, що обліковуються на всіх рахунках.

Апелюючи, відповідач посилається на порушення судом ч. 5 ст. 153 ЦПК України через відсутність будь-яких мотивів щодо наявності підстав для забезпечення пред’явленого позову, а також на покриття предмету спору іпотекою, якою забезпечений кредит.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши обставини пред’явлення позову, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, дійшов висновку про необхідність його перегляду з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до розв’язання спору в цій справі може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, через що способом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії з відчуження нерухомого майна та арешт рухомого майна та грошових коштів в межах спірної суми боргу. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

У заяві про забезпечення позову позивач наводить не фактичні данні щодо дій відповідача з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернене стягнення, а лише на гіпотетичну можливість наміру відповідача уникнути виконання рішення суду щодо стягнення.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сторони спору не визначали предмет зобов’язання в еквіваленті до будь-якої іноземної валюти, а повернення боргу в сумі 112 000 гривень забезпечене іпотекою ( а.с. 13-14 ) з накладенням заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1. Докази про належність відповідачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 у справі відсутні, а так само немає даних про можливість звернення стягнення на цю нерухомість в рахунок погашення вимог позивача за пред’явленим у цій справі позовом, як відсутні і будь-які дані про відкриті відповідачем в установах банків рахунки чи в інших кредитно-фінансових установах рахунки для здійснення переказів коштів, крім рахунків, відкритих для отримання заробітної плати, пенсій чи інших платежів, які не можуть бути об’єктом арешту згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який він клопотав, зокрема, та вжиття заходів забезпечення позову, взагалі, а суд першої інстанції розв’язав клопотання позивача з порушенням ст.ст. 151, 152 ЦПК України, застосувавши ці норми без передбачених ними на те фактичних підстав, на підставі чого незаконна ухвала місцевого суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача.

Керуючись, ст.ст. 151, 312-315 ЦПК України, судова палата, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року скасувати, і постановити ухвалу з питання забезпечення позову.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про вжиття заходів забезпечення позову  відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді