ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Харків

Справа №643/2712/19

Провадження № 22-ц/818/4759/19

Категорія: трудові

Харківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача: Кіся П.В.,

суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2019 року у складі судді Сугачової О.О.,

у цивільній справі №643/2712/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення відрахованих із заробітної плати коштів,-

встановив:

22.02.20119 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Пенсійного фонду України в Харківській області відраховані із доходів кошти у розмірі 14450,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у 2016 році Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до Московського районного суду м. Харкова з цивільним позовом до нього про стягнення суми переплати по пенсії у розмірі 46133,14 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 позов Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму переплати по пенсії у розмірі 46133,14 грн разом з судовими витратами у розмірі 551,20 грн.

Московським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження щодо стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 Починаючи із червня 2017 року із заробітної плати позивача почали відраховувати кошти.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

У період з червня 2017 року по січень 2018 року із заробітної плати ОСОБА_1 у примусовому порядку відраховано 14450,57 грн. У зв`язку викладеним, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму відрахованих коштів.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Суд вирішив стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області відраховані із доходів кошти у розмірі 14450 грн 57 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській областіподало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, з тих підстав, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим, та прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпосилається на те, що за період з 04.08.2017 по 22.01.2018 в ході примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби було перераховано на розрахунковий рахунок головного управління лише 11563 грн. 40 коп. На підтвердження вказаних обставин головне управління надало копії платіжних доручень на загальну суму 11363 грн. 40 коп.

Але суд першої інстанції взагалі не врахував викладені доводи та письмові докази головного управління щодо визначення фактично отриманих головним управлінням коштів. Натомість, в якості єдиного письмового доказу щодо визначення суми, яка підлягає поверненню суд використав довідку про доходи від 21.12.2018 № 1608 в якій зазначено, що із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано 14450 грн. 57 коп. При цьому, вказана довідка не містить інформації щодо отримання всієї суми утриманих коштів безпосередньо головним управлінням, а відтак цей доказ є неналежним (не містить інформацію щодо всього предмета доказування).

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції ухвалено законне рішення, яке ґрунтується на матеріалах справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. ст. 7, 19, 274, 368, 369 ЦПК України, зважуючи на відсутність обґрунтованих клопотань про наявність підстав для зміни встановленого ухвалою суду порядку апеляційного перегляду справи, розглядає справу за апеляційною скаргою в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено неправомірне стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії.

Колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 позов Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму переплати по пенсії у розмірі 46133,14 грн разом уз судовими витратами у розмірі 551,20 грн (а.с.2-4).

Постановою Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області (ВП №53667941) від 07.06.2017 відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 (а.с.11).

У період з червня 2017 року по січень 2018 року із заробітної плати ОСОБА_1 у примусовому порядку відраховано 14450,57 грн (а.с.12).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено (а.с.5-9).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до довідки про доходи № 1608 від 21.12.2018, із заробітної плати ОСОБА_1 відраховано 14450,57 грн (а.с.12).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У відзиві на позовну заяву, так само, як і в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області посилалось на те, що за період з 04.08.2017 по 22.01.2018 в ході примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби було перераховано на розрахунковий рахунок головного управління лише 11363 грн. 40 коп.

Однак, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам.

З аналізу статей 51, 175 ЦПК України вбачається, що саме до повноважень позивача віднесено право визначати відповідача у справі.

Згідно ст.13 ЦПК України при розгляді справи суд має ухвалювати рішення зважуючи як на зміст позовних вимог так і на склад осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини осіб, які порушують права позивача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без відповідного оформленого заявою волевиявлення позивача залучати інших осіб у якості відповідачів до участі у справі та зобовязаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Відповідно до змісту статей 12, 13, 81, 175 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, зазначає сторони та інших учасників спору, викладає зміст обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та зазначає докази на підтвердження цих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише до ГУ ПФУ в Харківській області.

Разом з тим, як вбачається позовної заяви та матеріалів справи, відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалось на рахунок Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області і вже після чого відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Після чого, стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи Московський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області було перераховано ГУ ПФУ в Харківській області кошти стягнуті з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ВП № 53667941 №53667827 на загальну суму 11363 грн. 40 коп. (а.с. 72-79)

Колегія суддів зважає на те, що позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовує вимоги, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для розгляду таких вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області відраховані із доходів кошти у розмірі 11 363 грн. 40 коп., що підтверджені належними доказами, на що суд першої інстанції увагу не звернув.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє у відповідності до вимог ст.ст.141, 265, п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України.

Зміна рішення в частині вирішення позовних вимог впливає і на загальний обсяг стягнутих сум та розподіл судових витрат, а тому, колегія суддів вважає за необхідне викласти резолютивну частину у іншій редакції, з урахуванням вказаних змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.ст. 374, 376, ст.ст.381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 липня 2019 року змінити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відраховані із доходів кошти у розмірі 11 363 (одинадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 40 коп.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь держави судовий збір у розмірі 607 грн. у якості відшкодування судових витрат за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 161 грн. 40 коп. у якості відшкодування судових витрат за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 916 грн. у якості відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року

Головуючий:        П.В. Кісь

Судді :        О.М. Хорошевський

               В.Б. Яцина