ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року№ 857/9116/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання – Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001983 (суддя Лунь З.І., рішення ухвалене о 12/25 год, м.Львів, повний текст складено 23 липня 2019 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінгім» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Берінгім» (далі – ТОВ) звернулося до суду позовом до Львівської митниці ДФС  (далі – Митниця) про визнати протиправними та скасування 19-ти рішень про коригування митної вартості товарів:

від 28.03.2019 №№UA 209000/2019/200459/2; UА 209000/2019/200456/2 (далі – Рішення №№UA 209000/2019/200459/2; UА 209000/2019/200456/2 відповідно);

від 25.03.2019 №UA 209000/2019/200432/2 (далі – Рішення №UA 209000/2019/200432/2);

від 22.03.2019 №UА 209000/2019/200427/2 (далі – Рішення №UА 209000/2019/200427/2);

від 21.03.2019 №№UA 209000/2019/200420/2, UA209000/2019/200418/2, UA209000/2019/200415/2 (далі – Рішення №№UA209000/2019/200420/2, UA209000/2019/200418/2, UA209000/2019/200415/2 відповідно);

від 19.03.2019 №№UA209000/2019/200400/2, UA209000/2019/200401/2 (далі – Рішення №№UA209000/2019/200400/2, UA209000/2019/200401/2 відповідно);

від 14.03.2019 №№UА209000/2019/200377/2, UA209000/2019/200380/2 (далі – Рішення №№ UА209000/2019/200377/2, UA209000/2019/200380/2 відповідно);

від 12.03.2019 №№UA209000/2019/200369/2, 209000/2019/200358/2 (далі – Рішення №№UA209000/2019/200369/2, 209000/2019/200358/2 відповідно);

від 11.03.2019 UA209000/2019/200351/2, UA209000/2019/200345/2 відповідно);

від 05.03.2019 №UA 209000/2019/200325/2 (далі – Рішення №UA 209000/2019/200325/2);

від 04.03.2019 №UA 209000/2019/200315/2 (далі – Рішення №UA 209000/2019/200315/2);

від 01.03.2019 №№UA 209000/2019/200303/2, UA209000/2019/200301/2 (далі – Рішення №№UA 209000/2019/200303/2, UA 209000/2019/200301/2 відповідно).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги посилається на обставини, що викладені ним у відзиві на позов та вказує, що посадові особи Митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначає, що зважаючи на неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України (далі – МК), відповідачем відповідно до вимог частини шостої статті 54 цього ж Кодексу прийнято рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Також зазначає, що послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості Митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК) та методу 2б (стаття 60 МК) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК) та методу 2г (стаття 63 МК), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару за цінами що визначені відповідним контрактом на підставі якого придбавались імпортовані товари, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.

Такі висновки суду першої інстанції є вірними, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ з 02.04.2018 перебуває на податковому обліку у відповідача, основним видом його діяльності є: Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); також здійснює діяльність у сфері Оптова торгівля одягом і взуттям (Код КВЕД 46.42).

18.04.2018 між позивачем та компанією «Tell-Tex Gmbh» (Швейцарія) укладено контракт №1-BERI-TELL (далі – Контракт). За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах.

На виконання вказаного контракту ТОВ до митного оформлення подано наступні вантажні митні декларації, а саме: - від 28.03.2019 №№UA209140/2019/126270; UA209140/2019/126200; від 25.03.2019 №UA209140/2019/124920; від 22.03.2019 №UA209140/2019/124303; від 21.03.2019 №№UA209140/2019/123815; UA209140/2019/123841; UA209140/2019/123858; від 19.03.2019 №№UA209140/2019/122952; UA209140/2019/122988; UA209140/2019/122996; від 14.03.2019 №№UA209140/2019/121483, UA209140/2019/121469; від 12.03.2019 №UA209140/2019/120561; від 11.03.2019 №№UA209140/2019/120105, UA209140/2019/120140; від 05.03.2019 №UA209140/2019/118584; від 04.03.2019 №UA209140/2019/118104; від 01.03.2019 №№201940/2019/117750; UA209140/2019/117764 за кодами товарів 63090000 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 «взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї,2-ї,3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 25%». Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Митниця приймала рішення про коригування митної вартості товарів згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6309000020 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;

- за кодом товару 6309000010 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD;

- за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідач наводить формулювання, що «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за резервним методом, оскільки не відповідає умовам статті 64 МК та «Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» (далі – Угода; Генеральна угода відповідно). У Декларації митної вартості вказано джерело інформації, що використовувалось для визначення митної вартості, котре є неактуальним по часовим параметрам. Також, відповідач стверджує, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у пунктах 2-3 статті 53 МК. Зазначено, що за результатами контролю проведеного на підставі статті 54 МК встановлено, що:

- у фактурі повинна бути передоплата, відповідно до пункту 5.2 контракту (можлива передоплата), проте до митного оформлення жодного платіжного документу не додано; (Рішення №UA209000/2019/200459/2, Рішення №UA209000/2019/200456/2, Рішення №UA209000/2019/200432/2, Рішення №UA209000/2019/200427/2, Рішення №UA209000/2019/200420/2, Рішення №UA209000/2019/200418/2, Рішення №UA209000/2019/200415/2, Рішення №UA209000/2019/200400/2, Рішення №UA 209000/2019/200401/2, Рішення №UA209000/2019/200377/2, Рішення №UA209000/2019/200380/2, Рішення №UA209000/2019/200369/2, Рішення №UA209000/2019/200358/2, Рішення №UA209000/2019/200345/2, Рішення №UA209000/2019/200325/2, Рішення UA209000/2019/200315/2);

- графи CMR 15, 17, 18 - незаповнені, графи 21, 23 - неповні відомості (Рішення №UA209000/2019/200459/2, Рішення №UA209000/2019/200456/2, Рішення №UA209000/2019/200432/2, Рішення №UA 209000/2019/200420/2, Рішення №UA209000/2019/200418/2, Рішення №UA209000/2019/200415/2, Рішення №UA209000/2019/200400/2, Рішення №UA209000/2019/200401/2, Рішення №UA209000/2019/200377/2, Рішення №UA209000/2019/200380/2, Рішення №UA 209000/2019/200358/2, Рішення №UA209000/2019/200325/2, Рішення №UA 209000/2019/200315/2 від 04.03.2019);

- не заповнено усі графи CMR (Рішення №UA 209000/2019/200351/2);

- у контракті від 20.07.2018 №1/2 у пункті 8 Гарантії – зазначено, що продавець продає товар без дефектів, відповідає технічним вимогам та стандартам (чи товар «Секонд-хенд» може бути без дефектів) (Рішення №UA209000/2019/200351/2, Рішення №UA 209000/2019/200303/2, Рішення №UA209000/2019/200301/2);

- у графі CMR 3 – місце розвантаження зазначено Chmeielnicki, а умови поставки CPT Lviv (Рішення №UA209000/2019/200369/2);

- у графі CMR 5 – відсутній номер інвойсу (Рішення №UA209000/2019/200303/2, Рішення №UA209000/2019/200301/2);

- Контракт не відповідає вимогам статті 254 МК (Рішення №UA209000/2019/200459/2, Рішення №UA209000/2019/200456/2, Рішення №UA209000/2019/200432/2, Рішення №UA209000/2019/200427/2, Рішення №UA209000/2019/200420/2, Рішення №UA209000/2019/200418/2, Рішення №UA209000/2019/200415/2, Рішення №UA209000/2019/200400/2, Рішення №UA209000/2019/200401/2, Рішення №UA209000/2019/200377/2, Рішення №UA209000/2019/200380/2, Рішення №UA209000/2019/200369/2, Рішення №UA209000/2019/200358/2, Рішення №UA209000/2019/200325/2, Рішення №UA209000/2019/200315/2);

- висновок, зазначений у графі 44 МД №19-09/239 від 04.07.2018 стосується іншої партії товару, а ціни, зазначені у висновку, є актуальними протягом листопада 2018 року (Рішення №UA209000/2019/200459/2, Рішення №UA209000/2019/200456/2, Рішення №UA209000/2019/200432/2, Рішення №UA209000/2019/200420/2, Рішення №UA209000/2019/200418/2, Рішення №UA209000/2019/200415/2, Рішення №UA209000/2019/200400/2, Рішення №UA209000/2019/200401/2, Рішення №UA209000/2019/200377/2, Рішення №UA209000/2019/200380/2, Рішення №UA209000/2019/200369/2, Рішення №UA209000/2019/200358/2, Рішення №UA209000/2019/200345/2, Рішення №UA209000/2019/200325/2, Рішення №UA 209000/2019/200315/2) (т.1 а.с.184-185).

На підставі вище наведеного Митницею заявлено вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком частин третьої та четвертої статті 53 МК.

Крім того, в усіх оскаржуваних рішеннях зазначено, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК) та методу 2б (статті 60 МК) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичності та подібні (аналогічні) товари, методи 2в (статті 62 МК) та методу 2г (статті 63 МК) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації №№UA209150/2019/004187, UA205090/2019/38453, UA209150/2019/575, UA209180/2019/2263.

Також митним органом прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зв`язку із неможливістю завершення митного оформлення у зв`язку із невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44 ВМД, відповідно до оскаржуваних рішень (т.1 а.с.42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 69, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 104, 110, 114).

Не погоджуючись із таким рішеннями відповідача, вважаючи їх незаконними, та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституцію України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 49 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою-другою статті 51 МК передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 52 МК з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у частині другій статті 53 МК. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК).

Згідно частини шостої статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені вище положення законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав : 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень Контракту, положень відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучалися при поданні первинних митних декларацій.

Як вбачається з умов Контракту та наданих до митного оформлення інвойсів, встановлено умови поставки EXW st.Gallen відповідно до умов міжнародної торгівлі ІNCOTERMS, а тому вартість доставки включена у вартість самого товару.

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Крім того, декларантом на підтвердження задекларованої вартості товару додатково в межах судового розгляду надано платіжні доручення в іноземній валюті про оплату за поставлені відповідно до виставлених інвойсів, а саме: від 27.02.2019 №7; 06.03.2019 №8; 07.03.2019 №10; 13.03.2019 №11; 20.03.2019 №12; 21,03.2019 №13; 27.03.2019 №14; 02.04.2019 №15; 02.04.2019 №16 (т.1 а.с.119-123).

Так, згідно пункту 5.2 Контракту розрахунки за цим контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця. За домовленістю сторін можлива передоплата згідно встановленого інвойсу.

Відповідно до цього, розрахунки за договором здійснювали на умовах післяоплати, за фактично поставлений товар, якщо інше не узгоджувалося сторонами у додаткових домовленостях.

Оскільки умовами відповідного договору передбачено, що датою поставки товару є дата завершення митного оформлення та прибуття товару на адресу покупця, то на момент подання документів до митного оформлення оплата за товар здійснена не була, що виключало можливість позивача подати митному органу відповідні платіжні доручення.

Відтак, надання суду першої інстанції ТОВ перелічених вище платіжних доручень здійснювалося з метою додаткового підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №803/49/16 вказано, що строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Оскаржуваними рішеннями визначено, що «митна вартість не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 МК».

Як було зазначено вище, при поданні до митного оформлення перелічених декларацій, декларантом додавались наступні документи: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, Контракт, договір (контракт) про перевезення, заява про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікати дезінфекції, копії митних декларацій країни відправлення (долучені до частини декларацій).

Тобто декларантом було подано усі обов`язкові документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

Витребовування документів, передбачених положенням частини третьої статті 53 МК можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Згідно наказу Міністерства фінансів №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни товару» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195; далі – Наказ №598, Правила, Перелік відповідно), за правилами заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості «У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі : неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.»

Стосовно спірних відносин Верховний Суд висловив правову позицію у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №815/1670/17, в якій визначено, що в силу частини другої статті 55 МК та вимог Наказу №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

В оскаржуваних рішеннях не визначено, яких саме документів відповідно до частини другої статті 53 МК не надав позивач, а наведені в них причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними і такими, що не відповідають цитованим правилам заповнення рішень про коригування митної вартості.

Вказане зауваження жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.

Також суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз положень митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17.

Також, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що «контракт не відповідає вимогам статті 254 МК».

Статтею 254 МК передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Положення вказаної статті чітко передбачають, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Такої вимоги митним органам не здійснено.

Як вірно вказано судом першої інстанції, Контракт, на підставі якого було здійснено поставку товару викладений українською та англійською мовами. Такий Контракт є однаковим для всіх поданих до оформлення пакетів документів, проте недоліки, щодо невідповідності статті 254 МК викладено лише в частині оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Водночас, вказана невідповідність жодним чином не стосується митної вартості задекларованих товарів і не може слугувати підставою для прийняття розглядуваних у цій справі рішень митного органу.

Щодо посилань в оскаржуваних рішеннях, про те, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари, методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, то суд апеляційної інстанції хотів би зауважити, що як вбачається із пункту 43 кожної із митних декларацій за якими прийнято ці оскаржувані рішення, то декларантом було визначено митну вартість за резервним методом, що виключає можливість застосування всіх попередніх методів на які посилається відповідач у своїх рішеннях.

При цьому, жодних обґрунтувань того, чому митний орган не може прийняти митні декларації за визначеним декларантом методом у рішеннях не наведено.

Положеннями частини другої статті 55 МК чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом   доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Щодо посилання апелянта на те, що «у графі 5 СМR відсутній номер інвойсу», то суд зазначає таке.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) (далі – Конвенція) ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Відповідно зазначення номеру інвойсу в CMR є необов`язковим реквізитом вантажної декларації і не впливає на визначення кількісного значення імпортованого товару.

Відносно зазначеного у рішеннях посилання на те, що «у контракті від 20.07.18 №1/2 у пункті 8 Гарантії - вказано, що продавець продає товар без дефектів, відповідає технічним вимогам та стандартам», то за положенням пункту 8.1 Контракту передбачено, що «продавець гарантує Покупцю, що проданий Покупцю товар: якісний, придатний до його експлуатації, підходить до цілей Покупця». Вказане застереження є звичайним застереженням щодо якості товару і не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості.

Щодо вказівки у рішеннях на те, що «графи 15, 17, 18 CMR незаповнені, гр. 21,23 - неповні відомості», то викладеною вище нормою статті 6 Конвенції встановлено перелік обов`язкових даних, що повинні бути відображені в вантажній накладній. Зазначені положення щодо незазначених чи частково зазначених відомостей у вантажній декларації не підпадають під ознаки визначенні положенням частини третьої статті 53 МК, оскільки не вказують на наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, суд також вважає безпідставними посилання в оскаржуваних рішеннях на те, що «відсутні зовнішньоекономічний контракт, заявка на перевезення, експортна декларація», так як уже встановлено вище декларантом позивача при митному оформленні товару долучались Контракт та контракт на перевезення (BERI/01).

Щодо відсутності заявок на перевезення, то згідно з наданими до митного оформлення рахунків-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, за оплату таких послуг по маршруті Санкт-Галлен (Швейцарія) – пункт пропуску Краківець (Україна), декларантом було сплачено 3750 євро (в тому числі завантаження 100 євро). Додатково такі відомості підтверджуються сертифікатом з перевезення (походження) товару форми EUR.1.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару за цінами Контракту, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року.