Справа № 237/3855/16-ц

Провадження № 2/237/63/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.19 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

за участю представника відповідача адвоката Верченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 352,08 грн, з яких:

- 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 45 097,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2 754,86 грн. - штраф (процентна складова),

та судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач у судове засідання з`явився, про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку повідомлений.

Представник відповідача адвокат Верченко Ольга Олександрівна, заперечувала проти задоволення позову зазначивши, що позивач на обґрунтування позову не надав жодного належного та допустимого доказу, також такі докази не були надані за її клопотанням в тому числі в оригіналі для огляду в судовому засіданні. Зауваживши, що Відповідача не ознайомлювали з Умовами та правилами надання банківських послуг під час надання кредитного ліміту. Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ч. 7 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, в також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, 6 травня 2010 року підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку». В анкеті-заяві зазначено, що позичальник згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які викладені на офіційному сайті ПриватБанку www. privatbank.ua, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» з підписом ОСОБА_1 , позивач Суду не надав.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № б/н від 06.05.2010 року, укладеним між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1 , неможливо встановити наявну заборгованість відповідача перед позивачем так як з вказаного розрахунку вбачається, що позивачем сплачено тіло кредити у розмірі 10 000,00 грн. та відсотки за користування кредитом у 30% щомісячно на суму залишку заборгованості за користування кредитними коштами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватись чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Таким чином, суд, оцінивши представлені докази, вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню в зв`язку із недоведеністю обставин на які посилається позивач у позові.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 352,08 грн. - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 11.10.19 року