Головуючий у І інстанції Чех Н.А.

Провадження № 22-ц/824/11319/19 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Іванової І.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з нього заборгованість за договором в розмірі 23 066 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 4 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8 156 грн. 00 коп., заборгованості за пенею в розмірі 10 910 грн. 00 коп., та понесені по справі судові витрати, посилаючись на те, що 13.07.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3256814892-022684 в електронному вигляді шляхом реєстрації позичальника на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним дій, які свідчать про укладення договору. Порядок отримання та надання позики регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно умов Договору позичальник отримав у позику гроші у розмірі 4 000,00 грн., зі сплатою процентів у розмірі 2% за кожен день користування позикою, що становить 730% річних. Дата повернення позики - 23.07.2018 року не пізніше 23.00 години. Загальна сума позики, враховуючи проценти - 4 044,00 грн.

Згідно повідомлення від 13.07.2018 року товариство перерахувало на рахунок відповідача № НОМЕР_1 позику в розмірі 4 000,00 грн. Дана сума перерахована на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року.

За невиконання зобов`язанняумовами договорупередбачена пеня у розмірі 3% від суми залишку позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, натомість відповідач увизначений строк кошти не повернув, у зв`язку із чим за договором станом на 01.11.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 23 066,00 грн., яка складається із заборгованостіпо тілу кредиту - 4 000,00 грн., по процентах - 8 156,00 грн., по пені - 10 910,00 грн.

01.11.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 0111/2, за яким клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, у тому числі і до боржника ОСОБА_1

Оскільки боржник ОСОБА_1 наявну у нього заборгованість не погасив, ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» звернулася до суду з позовом про стягнення з нього на свою користь заборгованості за договором на суму 23 066,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» (код ЄДРПОУ 41797188, адреса: м. Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок № 66) суму боргу за Договором позики № 3256814892-022684 від 13.07.2018 року в розмірі 23 066,00 грн. та судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачподав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просивскасувати рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким визнати, що сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, становить 4 650,00 грн.: 4 000,00 грн. основна сума боргу, 44,00 грн. сума нарахованих процентів та 606,00 грн. сума пені. Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що судом при стягненні з нього процентів та пені порушено вимоги Закону України «Про споживче кредитування» та безпідставно незастосовано позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, щодо припинення права кредитора на нарахування процентів та інших виплат згідно умов кредитного договору після припинення його дії.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (23 066 грн. 00 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3256814892-022684 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору, зокрема смс-повідомлення із кодом 423781, що зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін» (а.с.12-18).

Згідно умов договору № 3256814892-022684 від 13.07.2018 року про надання позики, строк, на який надається позика за цим договором, становить 11 днів, дата надання позики - 13.07.2018, дата повернення позики - не пізніше 23:00 23.07.2018 включно. Періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом встановлюються графіком розрахунків(а.с.19).

Відповідно до умов договору сума процентів за користування позикою становить 2% за кожен день користування позикою, що становить 730 процентів річних; тип процентної ставки - фіксована, що становить 2% за кожен день, починаючи з дати видачі позики, і закінчуючи фактичнимповерненням позики включно, протягом строку користування позикою. Сума процентів за 11 днівстановить 44,00 грн.

За невиконання зобов`язанняумовами договорупередбачена пеня у розмірі 3% від суми залишку позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.Загальний розмір пені, що підлягає сплаті за цим договором, не може перевищувати розмір, встановлений законом України.

Повідомленням від 13.07.2018 року підтверджується, що через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») було проведено успішно видачу займу на сайті EGROSHI.COM (4 000,00) на карту клієнта. Дані про трансакцію: дата та час проведення операції - 2018-07-13 18:40; сума операції - 4 000,00 грн.; номер карти - НОМЕР_1 ; номер трансакції - 23149-64448-36647; опис платежу - переказ для займу № 22684 (а.с.25).

Згідно платіжного доручення № 4554 від 13.07.2018 року ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» 13.07.2018 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти в сумі 4 000,00 грн. Карта клієнта № НОМЕР_1 , транзакція № 23149-64448-36647 надання позики згідно договору кредитування № 3256814892-022684 від 13.07.2018 року (а.с.24).

ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.26-28).

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, тоді як позичальник - відповідач по справі, порушив договірні зобов`язання, не повернувши в обумовлений строк належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2018року складає 23 066,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4 000,00 грн., по процентах - 8 156,00 грн., пеня - 10 910,00 грн., про що зазначено у розрахунку заборгованості, наявному у справі (а.с.20-23).

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 13 ЗаконуУкраїни «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону Україну «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Встановлено, що відповідач у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил порядку оформив Заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки, надавшипаспорт з витягом та картку платника податків.

Таким чином, 13.07.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3256814892-022684, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. на строк до 23.07.2018 року.

Згідно з Договором позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту позикодавця за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису.

Строк позики за цим Договором складає 11 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до Договору) до 23.07.2018 року.

Згідно графіку розрахунків до Договору позики сукупна вартість позики складає 4 044,00 грн., з них проценти за користування коштами складають 44,00 грн.

Судом правильно встановлено, що позикодавецьвиконав умови договору,перерахувавши на картковий рахунок позичальникакошти в сумі 4 000,00 грн.

При цьому, сам відповідач факт укладення договору позики та отримання у позику коштів в розмірі 4 000 грн. не заперечував, про що, зокрема, зазначено в його апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами договору № 3256814892-022684 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та беручи до уваги факт невиконання відповідачем обов`язків по поверненню вищевказаної суми позики, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до стягнення з відповідача на користь позивача отриманої позики в розмірі 4 000,00 грн. та 44,00 грн. відсотків, передбачених умовами договору.

Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 8 156 грн. та пені в розмірі 10 910 грн. ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, що, зокрема, вбачається з наступного.

Згідно укладеного між сторонами договору, у разі порушення йогоумов позичальник сплачує пеню у розмірі 3% від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення (п. 7.1).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судомвстановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого за договоромвиникла заборгованість перед позикодавцем.

Разом з тим, стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати позикодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

У п.7.1 Договору про надання позики зазначено, що загальний розмір пені, що підлягає сплаті за договором, не може перевищувати розмір, встановлений законодавством України, отже він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу. Договором про надання позики передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді пені. Штраф не передбачений.

Враховуючи те, що відповідач отримав від ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» позику у розмірі 4 000 грн., сума процентів за 11 днів користування позикою згідно умов договору становить 44 грн., згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 606 грн. = (4 044 грн. х (15%/100%)), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 10 910,00 грн. суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та п.7.1. Договору.

Помилковим, на думку колегії, є і висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за весь час користування грошовими коштами до дня їх повернення, виходячи з наступного.

Наслідки порушення грошового зобов`язання позичальником встановлюються в ч.1 ст.1050 ЦК України, яка передбачає, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Сторонами було погоджено строк кредитування - з 13.07.2018 року до 23.07.2018 року, тобто строком на 11 днів.

При цьому, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою у Постанові від 06.02.2019 року по справі № 175/4753/15ц.

Суд першої інстанції, всупереч вищевикладеному, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків після спливу визначеного договором строку кредитування на суму 8 156 грн., виходячи з 2% за кожен день користування грошовими коштами.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування грошовими коштами за строк кредитування, який складає 11 днів (з 13.07.2018 року по 23.07.2018 року включно), що відповідатиме положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору сума процентів за користування позикою становить 2% за кожен день користування нею, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами у розмірі 880 грн. (80 грн. процентів за 1 день х 11 днів строку дії кредитного договору).

01.11.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» укладено Договір про надання фінансових послуг № 0111/2, за умовами якого клієнт передав своє право вимоги до ОСОБА_1 фактору - ТОВ «ФК «Преміум Актив».

Повідомленням про відступлення № 1275 від 05.12.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Преміум Актив» за Договором 3256814892-022684 від 13.07.2018 року(а.с.45).

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між фінансовою компанією та фізичною особою - споживачем фінансових послуг.

Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення в частині стягнення процентів та пені ухвлене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду в частині стягнення заборгованості підлягає зміні із зазначенням у ньому про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5 530 грн., що складається із 4 044 грн. суми позики, 880 грн. процентів за користування грошовими коштами та 606 грн. пені за порушенням умов договору. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року змінити в частині розміру заборгованості та стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» заборгованість за договором в розмірі 5 530 грн., що складається із 4 044 грн. суми позики, 880 грн. процентів за користування грошовими коштами та 606 грн. пені за порушення умов договору.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя доповідач:

Судді: