Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 756/1867/19

провадження № 61-13067св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

заявник - Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області,

заінтересована особа 1 - фізична особа підприємець - ОСОБА_1 ;

заінтересована особа 2 - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в складі судді Жук М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), заінтересовані особи: фізична особа підприємець - ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду із заявою, у якій просило зобов`язати ПАТ «Універсал Банк» розкрити банківську таємницю відносно ФОП ОСОБА_1 шляхом направлення на адресу заявника інформації про обсяг коштів на рахунках із зазначенням призначення платежу, дати платежу, назви та коду ЄДРПОУ контрагентів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Заява мотивована тим, що на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області № 1578 від 29 травня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року тривалістю 10 робочих днів з 11 червня 2018 року.

Заявник вказує, що зазначений наказ та повідомлення були направлені 29 травня 2018 року № 456/17-00-13-05 та отримані ФОП ОСОБА_1 29 травня 2018 року, однак, 11 червня 2018 року останній повідомив ГУ ДФС у Рівненській області про те, що він не допускає до планової документальної перевірки у зв`язку із відсутністю службових посвідчень та оскарженням наказу № 1578 від 29 травня 2018 року.

Вважає, що ФОП ОСОБА_1 не виконав законні вимоги посадових осіб ГУ ДФС у Рівненській обл.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року в задоволенні заяви ГУ ДФС у Рівненській області відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ГУ ДФС у Рівненській області, виходив з відсутності доказів, які є правовою підставою для звернення із заявою про розкриття інформації, що становить банківську таємницю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Рівненській області залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Рівненській області на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не враховано що ОСОБА_1 систематично ухиляється від проведення перевірки за період здійснення активної фінансово-господарської діяльності. Заявник вказує на те, що у зв`язку із відсутністю можливості для проведення перевірки, безпідставного оскарження наказів на проведення перевірки ГУ ДФС у Рівненській області не має можливості провести планову документальну перевірку. Зазначає, що судами не взято до уваги, що правомірність наказу про планову перевірку підтверджена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, яким адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 1578 від 29 травня 2018 року залишено без задоволення. На думку заявника, суди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, не врахували, що необхідність проведення перевірки для здобуття інформації для її проведення і зумовило його звернутися до суду для розкриття банківської таємниці.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 756/1867/19 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 29 травня 2018 року ГУ ДФС у Рівненській області видало наказ № 1578 згідно планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства та правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тривалістю 10 робочих днів з 11 червня 2018 року.

Цього ж дня ФОП ОСОБА_1 надано повідомленням про проведення 11 червня 2018 року документальної планової перевірки.

11 червня 2018 року ФОП ОСОБА_1 не допустив працівників ГУ ДФС у Рівненській області до проведення перевірки, пославшись на оскарження ним у судовому порядку наказу від 29 травня 2018 року про проведення перевірки та у зв`язку з відсутністю у осіб, які мають проводити перевірку службових посвідчень, про що складено акт.

Надалі ФОП ОСОБА_1 вручено направлення від 09 серпня 2017 року про проведення перевірки з 10 серпня 2017 року, проте останній

перевіряючих до перевірки не допустив, про що письмово зазначив у направленні.

10 серпня 2017 року працівниками ГУ ДФС у Рівненській області складено акт про те, що до проведення перевірки контролюючі особи не допущені.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: за рішенням суду.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.

Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 761/43384/16-ц (провадження № 61-35432св18).

Відповідно до статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної особи має бути зазначене обґрунтування необхідності та обставин, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

Заявник просив розкрити інформацію, що містить банківську таємницю посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 не допускає працівників фіскальної служби для проведення перевірки.

Разом з тим, судами встановлено, що за наказом № 1578 від 29 травня 2018 року документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 мала проводитись протягом 10 робочих днів з 11 червня 2018 року.

ФОП ОСОБА_1 не допустив працівників фіскальної служби до проведення перевірки пославшись на оскарження ним у судовому порядку наказу № 1578 від 29 травня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки. Заявник після такої відмови ФОП ОСОБА_1 до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, не звертався.

Натомість надалі ФОП ОСОБА_1 вручено направлення від 09 серпня 2017 року про проведення перевірки з 10 серпня 2017 року. Наказ про проведення документальної перевірки з датою проведення такої перевірки з 10 серпня 2017 року до заяви не доданий та про наявність такого наказу заявник не вказував.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що термін перевірки, встановлений наказом № 1578 від 29 травня 2018 року сплив, а наказу про проведення перевірки в інші періоди не приймалося.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням у адміністративній справі встановлено правомірність наказу № 1578 від 29 травня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки після набрання таким рішенням законної сили заявник мав видати належне розпорядження/наказ про проведення перевірки, визначивши дату такої перевірки і термін проведення такої перевірки, проте ці дії вчинені не були.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Рівненського окружного адміністративного суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Рівненській області про скасування наказу № 1578 від 29 травня 2018 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 залишено без задоволення, проте таке рішення ухвалено 07 листопада 2018 року, тоді як заявник обґрунтовує вимоги про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, тією обставиною, що ФОП ОСОБА_1 не допустив працівників фіскальної служби до перевірки 10 серпня 2017 року, тобто у період коли питання правомірності наказу про проведення перевірки розглядалося судом. До того ж, 29 березня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ГУ ДФС у Рівненській області у апеляційний скарзі, які обґрунтованого відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує

суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов