Справа №2-1595/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

                головуючого судді Марченко Л.М.

                при секретарі  Кривошеєнко О.В.,

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, в якому зазначив, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Останні під час шлюбу у період з 1972 року по 1974 рік побудували жилий будинок по вул.Плеханова, 14 у м.Краматорську, який був зареєстрований на ім’я батька. 15.07.1977 року батьки в нотаріальному порядку оформили заповіти, якими заповідали йому з сестрою ОСОБА_5 вказаний будинок в рівних частках. 04.03.1990 року батько ОСОБА_3 помер. На підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на обов’язкову долю, посвідченими Третьою Краматорською ДНК 16.12.1997 року за реєстровими №№ 2899 та 2900, зареєстрованими  у Краматорському БТІ 18.12.1997 року за №16265-1, мати ОСОБА_4 стала власницею 5/6 часток жилого будинку  по вул.Плеханова, 14 у м.Краматорську. Він (позивач) 22.05.2007 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким успадкував 1/6 частку вказаного будинку після смерті батька ОСОБА_3  30.04.2006 року його мати ОСОБА_4 померла.  Останній час мати хворіла на церебральний атеросклероз з проявами неадекватної поведінки, ознаками психічних відхилень. У серпні 2008 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де дізнався, що за життя мати 15.03.2002 року подарувала 5/6 часток будинку по вул.Плеханова, 14 своєму онуку відповідачу ОСОБА_2, який зареєстрував право власності у БТІ. В метою оформлення спадщини, позивач  просить визнати вказаний договір недійсним, оскільки через психічні відхилення ОСОБА_4 за станом свого здоров’я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також підпис зроблений в договорі дарування від імені останньої не відповідає фактичному підпису його матері.

    У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач з позовом не погодився, посилаючись на добре психічне здоров’я ОСОБА_4 на момент укладення договору дарування та перевірку правоздатності та дієздатності особи державним нотаріусом. Доводи позивача щодо невідповідності підпису ОСОБА_4 на договору дарування також вважає необґрунтованими, оскільки остання мала дійсний намір передати саме йому (відповідачу) належне їй майно, з цього приводу 04.12.1997 року оформила на його користь заповіт, а пізніше – договір дарування від 15.03.2002 року. Померла ОСОБА_4 у квітні 2006 року та за період з моменту дарування до часу смерті своєї думки не змінила, договір дарування не оспорила. Просить в позові відмовити.

    Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані докази – копію договору дарування (а.с.8); копії свідоцтв про одруження, народження, смерть (а.с.5,7,9,10); копію свідоцтва про право власності (а.с.6), копію свідоцтва про право на спадщину (а.с.14), копії технічних документів БТІ (а.с.19,92-94), копії домової книги (а.с.12-13), довідку БТІ (а.с.11), витяги з реєстру права приватної власності на нерухомість(а.с.15), копії заповітів (а.с.16-18,117), лист-довідку медичної установи відносно ОСОБА_4 (а.с.28), вважає, що позов задоволенню не підлягає.

    Так, позивач ОСОБА_6 оспорює законність та дійсність договору дарування, укладеного 15.03.2002 року. Таким чином, правовідносини між сторонами врегульовані ЦК України (1963 року).

    Позивач послався на дві підстави недійсності на його думку зазначеного договору, а саме – відсутність у договору особистого підпису дарувальника ОСОБА_4  та  укладання договору дарування ОСОБА_4, яка перебувала у такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

    Зазначені доводи ґрунтуються на законі, а саме -

    Згідно ст.ст.227,244 ЦК України (1963 року) договір дарування нерухомого майна укладається в письмовій формі, повинен бути нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації. Згідно ст.44 ЦК України (1963 року) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Згідно ст.ст.45,48 ЦК України (1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначений в законі. Недійсною визнається та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст.ст.55,59 ЦК України (1963 року) угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі — відшкодувати його вартість. Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Разом з тим, позивач повинен довести свої доводи та вимоги, а відповідач – свої заперечення.

Так, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування). Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, суд у відповідності зі ст.212 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 15.03.2002 року (а.с.8) ОСОБА_4 подарувала належні їй 5/6 часток жилого будинку №14 по вул.Плеханова у м.Краматорську відповідачу ОСОБА_2

Відповідач прийняв дар та зареєстрував право власності на нерухомість у Краматорському БТІ (а.с.8,11).

Як вбачається з договору дарування, останній укладений в письмовій формі, підписаний сторонами, посвідчений в нотаріальному порядку, проведена його державна реєстрація. При посвідченні договору нотаріусом встановлені особи сторін, перевірена їх дієздатність, належність дарувальнику відчужуваного майна, можливу наявність заборон на його відчуження, роз’яснений  зміст правочину та його правові наслідки.

Зокрема, як вбачається з договору дарування, останній підписаний особисто дарувальником ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач зазначив, що вважає вказаний договір недійсним, оскільки підпис на договору дарування від імені ОСОБА_4, на його погляд, виконаний не нею, а іншою людиною. З метою підтвердження своїх доводів позивач зажадав проведення судової почеркознавчої експертизи.

При розгляді цього клопотання судом позивачу було роз’яснено про необхідність представлення згідно п.п.4,12 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Мін’юсту України від 08.10.1998 року №53/5, вільних зразків підпису ОСОБА_4 в кількості по можливості не менш ніж на 10 документах, за часом виконання  в межах одного року.

Враховуючи складнощі в зборі позивачем потрібних документів, відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України суд за заявою позивача витребував з БТІ м.Краматорська інвентаризаційну справу по домоволодінню №14 по вул.Плеханова у м.Краматорську з метою виявлення заяв, розписок, в яких маються власноручно виконані ОСОБА_4 підписи, які можна представити на експертизу.

Дослідивши у судовому засіданні вищевказані документи, представлені БТІ м.Краматорська, була встановлена лише одна заява ОСОБА_4 з її власним підписом.

Інших документів позивачем суду представлено не було, у зв’язку з чим ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовився від свого клопотання про призначення та проведення по справі почеркознавчої експертизи.

З метою доведення своїх доводів щодо наявності у ОСОБА_4 психічних відхилень, в наслідок яких остання не могла розуміти значення своїх дій при укладенні договору дарування, позивач ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив про проведення посмертної судової психіатричної експертизи щодо ОСОБА_4

Однак для експертного дослідження позивачем не були надані медичні документи чи інші докази про стан здоров’я ОСОБА_4

Також судом встановлено та сторонами по справі не заперечувалося, що ОСОБА_4 на обліку в психіатричній лікарні не перебувала. Остання зверталася за загальною медичною допомогою за місцем мешкання до поліклініки КМУ «Міська поліклініка №4» м.Краматорська. Однак згідно дослідженого в суді листа головного лікарня КМУ «Міська поліклініка №4» м.Краматорська (а.с.28-30) амбулаторна карта ОСОБА_4 в архіві поліклініки не збереглася, мається лише комп’ютерна фіксація звернень ОСОБА_4 на консультації до хірурга та терапевта у період з 2001 року по 2003 рік з позначенням діагнозу: церебральний атеросклероз з гіпертензією. Будь-яких данні про прояви хвороби ОСОБА_4 відсутні. Зберігання медичних документів у сторін чи їх родичів заперечується.

З огляду на вказане, враховуючі відсутність медичних документів, в яких окрім діагнозу були б зазначені дані про прояви хвороби, стан ОСОБА_4, медичні призначення лікування, підстав для призначення по справі посмертної судової психіатричної експертизи суд не вбачав та ухвалою від 02.02.2010 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення посмертної судової психіатричної експертизи щодо ОСОБА_4 відмовив.

Враховуючи те, що позивач не довів свої позовні вимоги та не надав переконливих доказів їх обґрунтованості, а відповідач проти позову заперечує, посилаючись на об’єктивні дані, що вбачаються зі змісту договору дарування, чіткого наміру ОСОБА_4 саме на його користь розпорядитися своїм майном, оскільки ще раніше ОСОБА_4 склала заповіт від 04.12.1997 року на користь відповідача (а.с.117), суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

    Відповідно до ст.88 ЦПК України через необґрунтованість позову витрати понесені позивачем при зверненні з позовом до суду йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.8, 14, 15, 215, 223  ЦПК України, а також ст.ст.60, 212 ЦПК України, ст.ст.44, 45,48,55,59,60,227,244 ЦК України (1963 року), суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  у   строк, встановлений  статтею  294  ЦПК України,  рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Донецької області. Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  Краматорського міського суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються  Апеляційному  суду  Донецькій області через  Краматорський міський суд.  

Суддя

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя