ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року Справа № 908/1729/19

м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 у справі №908/1729/19 (суддя Зінченко Н.Г., повна ухвала складена 04.09.2019) за заявою фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича про забезпечення позову у даній справі

за позовом фізичної особи-підприємця Шевченка Сергія Анатолійовича , м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя

про стягнення 2514058грн.68 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

- ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 у справі №908/1729/19 фізичній особі-підприємцю Шевченку Сергію Анатолійовичу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Український Рітейл";

- при винесенні ухвали господарський суд виходив з того, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами наявності підстав для забезпечення позову;

- не погодившись винесеною з ухвалою, фізична особа-підприємець Шевченко С.А. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ненадання належної оцінки доказам, наявним у справі, просить цю ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що ТОВ «Український Рітейл» ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором поставки №ШО4/16 від 01.04.2016, укладеним сторонами, про те, що за відомостями Єдиного реєстру боржників товариство є боржником багатьох виконавчих проваджень, про те, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться більше 49-ти справ, в яких відповідачем є ТОВ «Український Рітейл», про те, що за інформацією представників відповідача та інших його контрагентів останнє переводить активи на інші юридичні особи, які належать тим же власникам, закриває магазини та згодом буде ліквідоване, про те, що товариство виходить зі складу учасників інших юридичних осіб, власником корпоративних прав в яких воно було, що свідчить про намір останнього вивести активи та ліквідувати юридичну особу, про те, що на дату подачі апеляційної скарги товариство змінило юридичну адресу та керівника, а також про те, що у разі ненакладення арешту на грошові кошти та майно товариства виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, буде неможливим;

- відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином;

- на адресу апеляційного суду відповідачем направлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке обгрунтоване тим, що 10.10.2019 господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство ТОВ «Український Рітейл», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також тим, що 11.10.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство товариства, у зв`язку з чим, відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справі №908/1729/19 підлягає зупиненню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2019 фізична особа - підприємець Шевченко С.А. звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ «Український Рітейл» про стягнення 2514058грн.68коп. заборгованності за поставлений по договору поставки №Ш04/16 від 01.04.2016 товар.

В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно ТОВ «Український Рітейл».

В обгрунтування заяви покладені обставини щодо ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, передбачених договором поставки, щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про значну кількість судових справ, загальна сума стягнень у яких становить більше 27500000грн., які розглядаються на даний час і відповідачем по яких є ТОВ «Український Рітейл», щодо наявності в Єдиному реєстрі боржників даних, з яких вбачається значна кількість виконавчих проваджень, по яких боржником є товариство та щодо достатності у зв`язку з цим підстав вважати, що грошових коштів або майна, на які може бути звернуто стягнення, на час прийняття рішення у цій справі буде недостатньо та виконати рішення суду буде неможливо.

За наслідками розгляду заяви позивача господарським судом винесена оскаржувана ухвала.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 137 названого Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч.1 ст. 76 Кодексу встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підтвердження обставин щодо необхідності забезпечення позову до відповідної заяви позивачем надані:

- інформація з Єдиного реєстру боржників;

- інформація з офіційного сайту Судової влади України щодо переліку судових справ, в яких відповідачем є ТОВ «Український Рітейл»;

- інформація з сайту Opendatabot.

Між тим, перелічені докази не є належними та достатніми в розумінні положень наведених вище процесуальних норм, які б підтверджували наявність фактичних обставин для застосування запропонованих позивачем видів забезпечення позову.

При відмові в задоволенні заяви позивача господарський суд правильно послався на те, що перелік справ господарського суду Запорізької області, в яких відповідачем виступає ТОВ "Український Рітейл" та перебування на виконанні у Державній виконавчій службі України виконавчих проваджень по стягненню заборгованості з товариства не є належним доказом існування реальних обставин, які вказують на неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Позивач не зазначив та не обґрунтував в чому саме полягає пріоритетність його грошових вимог, про задоволення яких подано позов у даній господарській справі, порівняно з іншими кредиторами відповідача.

Одночасно господарським судом вірно зазначено, що перевід ТОВ «Український рітейл» активів на інші юридичні особи, які належать тим же власникам , закриття магазинів та можливість майбутньої ліквідації не свідчать про намір власників вивести активи та ліквідувати юридичну особу, а є лише припущенням позивача, яке також не підтверджено належними і допустимими доказами.

Таким чином, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі, доказів вчинення відповідачем на момент звернення позивача з заявою певних реальних дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Тому відмова господарського суду в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову є правомірною.

Отже ухвалу господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника є ідентичними доводам, викладеним у відповідній заяві та не спростовують наведених вище висновків господарського суду.

Клопотання ТОВ «Український Рітейл» про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку виключно станом на момент її постановлення.

Крім того, станом на момент розгляду апеляційної скарги Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність на підставі Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 у справі №908/1729/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає;

- повна постанова складена 28.10.2019

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова