ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. Справа №914/133/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Бонк Т.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» вих. №431 від 12.07.2019 (вх. ЗАГС №01-05/2678/19 від 16.07.2019) та Самбірської міської ради вих. №2/31-767/3-21 від 08.07.2019 (вх. №01-05/2715/19 від 18.07.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 року (головуючої судді Чорній Л.З., суддів Артимович В.М., Цікало А.І. повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 р)

у справі № 914/133/17

за позовом: Приватного підприємства «Самбіравтотранс», м. Самбір, Львівська область

до відповідача: Самбірської міської ради Львівської області, м. Самбір, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірське АТП-14608», м. Самбір, Львівська область

про визнання нечинним та скасування рішення пункту 2.5 Самбірської міської ради №18 від 14.03.2006 р. «Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду»

за участю представників:

від позивача: керівник Сарахман М.П., представник Стецяк В.М.

від відповідача: представник Янів М.І.

від третьої особи: представник Цімко П.О.

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/133/17 позов задоволено. Визнано недійсним (незаконним) та скасовано п. 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 р. №18, в частині затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ «Самбірське АТП-14608» площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду ТзОВ «Самбірське АТП 14608» та Самбірська міська рада звернулись до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 справу № 914/133/17 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Желік М.Б., члени колегії судді - Дубник О.П., Бонк Т.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17, справу призначено до розгляду на 04.09.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самбірської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/133/17, справу призначено до розгляду на 04.09.2019.

02.09.2019 на адресу суду надійшов відзив ПП «Самбіравтотранс», у якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 залишити без змін, а апеляційні скарги ТзОВ «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» та Самбірської міської ради - без задоволення, а також наводить спростування доводів, викладених в обох апеляційних скаргах.

У зв`язку з перебуванням судді Дубник О.П. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04.09.2019, до складу колегії введено суддю Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 об`єднано апеляційні скарги ТзОВ «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» та Самбірської міської ради в одне апеляційне провадження, розгляд справи відкладено на 25.09.2019.

В судовому засіданні 25.09.2019 було оголошено перерву до 16.10.2019.

В судовому засіданні 16.10.2019 представники скаржників вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приватне підприємство «Самбіравтотранс» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Самбірської міської ради Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірське АТП-14608» про визнання нечинним та скасування пункту 2.5 рішення Самбірської міської ради №18 від 14.03.2006 «Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006 «Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду» прийнято із порушенням вимог законодавства щодо порядку надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та із порушенням прав позивача, оскільки на спірній земельній ділянці розміщено належне позивачеві на праві власності нерухоме майно; при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем не було враховано того, що на момент прийняття рішення власником будівель автостанції, на яку посилається відповідач у своєму рішенні був і залишається позивач; питання щодо наявності у власності позивача будівлі на спірній земельній ділянці на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення вирішено рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2005 у справі №2-1111/2004, яке вступило у законну силу.

Самбірська міська рада Львівської області проти позову заперечує, вважає, що оспорюване рішення прийнято органом місцевого самоврядування із дотриманням вимог земельного законодавства і прав позивача не порушує, оскільки на спірній земельній ділянці, наданій в оренду третій особі, будь-яких споруд, власником яких є ПП «Самбіравтотранс», немає.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у цій справі в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок в оренду без визнання недійсним самого договору оренди землі, укладеного на виконання такого рішення, не виконує функцій захисту прав особи та є неефективним способом захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, крім того, дію такого ненормативного акта індивідуальної дії вичерпано фактом його виконання, цей акт може бути предметом судового оскарження лише у комплексному поєднанні із вимогою про визнання недійсним правовстановлюючого документа, виданого на підставі такого оскаржуваного акта.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 апеляційну скаргу ПП «Самбіравтотранс» задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/133/17 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним (незаконним) та скасовано п. 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 №18, в частині затвердженння технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ «Самбірське АТП-14608» площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюване рішення в оскарженій частині прийнято із порушенням норм земельного законодавства щодо надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та порушує права позивача, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вимогах законодавства.

Постановою Верховного суду від 27.11.2018 у справі №914/133/17 касаційні скарги Самбірської міської ради Львівської області та ТзОВ «Самбірське АТП-14608» задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі № 914/133/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. У вказаній постанові Верховного суду, зазначено, що неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст.55, ст. 124 Конституції України. У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення, що узгоджується також із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13.

Водночас, Верховний суд зазначив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд під час ухвалення судового рішення, дійсних прав учасників справи стосовно предмета спору не з`ясував; достеменно не дослідив та не перевірив, чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду ВАТ «Самбірське АТП-14608» згідно з оспорюваним рішенням, а отже не з`ясував та не дослідив, чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради або навпаки, що у цьому випадку має суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі з огляду на предмет і підстави заявленого позову. Судами не було в повному обсязі оцінено доводи відповідача про те, що на спірній земельній ділянці, наданій в оренду ВАТ «Самбірське АТП-14608», немає будь-якого нерухомого майна, власником якого є позивач, а тому рада правомірно розпорядилася цією земельною ділянкою, передавши її у користування зазначеній юридичній особі для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у цій справі позов задоволено повністю. При ухваленні рішення місцевий господарський суд виходив з того, що при прийнятті оспорюваного рішення про надання земельної ділянки в оренду третій особі, міською радою не було враховано, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, належне на праві власності позивачу, не враховано та не розглянуто неодноразових звернень позивача щодо надання спірної земельної ділянки у користування чи оренду позивачу, не проведено конкурсу чи аукціону щодо набуття права оренди земельної ділянки, чим порушено права позивача.

В апеляційній скарзі ТзОВ «Самбірське АТП-14608» просить рішення господарського суду скасувати як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не виконав обов`язкової вказівки Верховного суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у цій справі, та не дослідив чи розташоване нерухоме майно позивача на спірній земельній ділянці, та помилково застосував ч.4,5 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки нежитлова будівля позивача не знаходиться в межах спірної земельної ділянки також, на думку скаржника, суд не дослідив належним чином звернень позивача про надання земельної ділянки та обставин, за яких вони були подані.

В апеляційній скарзі Самбірська міська рада Львівської області просить рішення господарського суду скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що проводити конкурс чи аукціон щодо земельної ділянки можна було лише перед прийняттям первинного рішення міської ради №17 від 26.12.2002 про зобов`язання ВАТ «Самбірське АТП-14608» виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по вул. Завокзальна, 3, рішення №18 від 14.03.2006 про затвердження виготовленої технічної документації є похідним від рішення №17. Також скаржник вважає, що суд не виконав вказівки Верховного суду, викладені у постанові від 27.11.2018 у цій справі та достеменно не дослідив та не перевірив, чи розташоване нерухоме майно, власником якого є позивач саме у межах спірної земельної ділянки, внаслідок чого помилково застосував положення ч.4 ст.120 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відзиві на апеляційні скарги позивач наводить спростування аргументів Самбірської міської ради, зазначає, що доводи апелянтів не відповідають матеріалам справи та змісту оскаржуваного рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджені наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії I-ЛВ №000172 від 25.04.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №68, Самбірській автобусній станції Львівського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту надано у постійне землекористування земельну ділянку площею 1.07 га для використання як землі автомобільного транспорту, відповідно до рішення Самбірської міської ради народних депутатів №14 від 21.01.2000 (а/с.99-103, том 1, а/с 19-24, том 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002, укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ПП «Самбіравтотранс» позивач придбав у власність приміщення - будівлю автостанції у м. Самборі по вул.Завокзальна, Львівської області, з чотирнадцяти кімнат загальною площею 76,1 кв.м. У п.1.2. цього договору зазначено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Договір посвідчено 31.01.2002 приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К.К. та зареєстровано в реєстрі за №419. У п.5.4 та 13.1 цього договору визначено, що покупець зобов`язаний укласти цивільно-правову угоду відносно користування земельною ділянкою під купленим об`єктом приватизації, згідно вимог діючого Земельного кодексу України. Зміст ст.120 Земельного кодексу України нотаріусом покупцю роз`яснено. (а/с 21, том 1).

У матеріалах справи міститься свідоцтво на власність від 31.01.2002 за реєстраційним номером 30, видане відділом комунального майна Самбірської міської ради, на майно цілісного майнового комплексу приміщення міських автокас загальною площею 76,1 м.кв., м. Самбір, вул. Завокзальна,3.

Реєстрація права власності позивача на будівлю автостанції, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Самбірським міжміським БТІ 19.04.2004 за № 3369490 (а/с 20, том 1).

В подальшому відповідно до договору дарування від 24.10.2002 це нежитлове приміщення було подароване позивачем фізичній особі ОСОБА_1 .

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2005 у справі №2-1111/2004р. визнано недійним договір дарування приміщення-будівлі автостанції, що знаходиться в м. Самборі по вул. Заковзальна ,3 Львівської області від 24.10.2002, укладений між ПП «Самбіравтотранс» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р. Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. У рішенні зазначено, що згідно з ст.59 ЦК України (в редакції 1963 року) - угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. (а/с 48, том 2). Про факт визнання договору дарування недійсним та повернення приміщення будівлі-автостанції в попередній правовий стан позивач повідомляв відповідача у зверненні з проханням надати земельну ділянку від №35 від 29.08.2005 (а/с 49, 215 том 2).

Відповідно до п.3.1 статуту ПП «Самбіравтотранс», зареєстрованого Самбірською міською радою 16.11.2001 за №0037 метою діяльності підприємства є надання ефективних та якісних послуг населенню у сфері транспортних перевезень (а/с 48-53, том 1).

Для належної організації роботи підприємства ПП «Самбіравтотранс» звернулось до Самбірської міської ради із проханням №001 від 10.04.2002 передати в користування або безоплатну оренду земельну ділянку в існуючих межах - 1,07 га (а/с 209, том 2).

В матеріалах справи наявне аналогічне звернення позивача №003 від 10.07.2002 (а/с 210, том 2). Відповідно до відповіді Самбірської міської ради №2/19-11/454-995/3-29 від 15.08.2002 на звернення ПП «Самбіравтотранс» №003 від 10.07.2002, міська рада повідомила позивача, що територія автостанції надана в постійне користування ВАТ «Львіватотранс», тому надання цієї території ПП «Самбіравтотранс» може бути розглянуте після вилучення її у ВАТ «Львіватотранс» (а/с 59, том 2).

Також 16.08.2002, розглянувши письмове звернення ПП «Самбіравтотранс» №002 від 10.04.2002, Самбірська міська рада рішенням №362 надала дозвіл на проведення капітального ремонту будівлі автостанції із заміною основних конструктивних елементів по вул. Завокзальній,3 , на період ремонту тимчасово встановити збірний металевий павільйон (а/с 66, том 2).

Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 26.12.2002 №17 надано ВАТ «Самбірське АТП-14608» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку по вул. Завокзальна, 3 площею - 1,05 га під автостоянку та віднесено її до земель автотранспорту (п.2 Рішення); зобов`язано правління ВАТ «Самбірське АТП-14608» виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по вул. Завокзальна, 3 (п.3 Рішення)(а/с17, том 1). У рішенні №17 від 26.12.2002 Самбірська міська рада посилається на лист ВАТ «Львівавтотранс» від 30.10.2002 про згоду на передачу території.

ПП «Самбіравтотранс» звернулось до Самбірської міської ради із листом №010 від 08.07.2003, у якому просить винести на чергову сесію міської ради питання про відміну рішення №17 від 26.12.2002 та передати ПП «Самбіравтотранс» в користування чи оренду земельну ділянку в м.Самбір по вул.Завокзальна, 3 в існуючих межах 1,07 га (а/с 211-214, том 2).

01.03.2004 ПП «Самбіравтотранс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Самбірської міської ради про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради №17 від 26.12.2002 та зобов`язання надати позивачу в оренду земельну ділянку в м. Самборі по вул . Завокзальна , 3, площею 1,05 га для здійснення статутної діяльності по наданню населенню автостанційних послуг (а/с 32-34, том 2).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2004 у справі №1/122-16/38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2005, в частині визнання недійсним п.2 оскаржуваного рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено, а у частині вимог про зобов`язання надати земельної ділянки в оренду, провадження припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення).

Не погоджуючись із прийнятою апеляційним судом постановою, позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка ухвалою від 12.07.2006 задоволена частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної, скасовані, а справа повернута на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Згідно із інформаційною довідкою Львівського апеляційного господарського суду за вих.№03-08/47/15 від 27.02.2015, суд на запит позивача повідомив, що у провадженні апеляційного суду знаходилася апеляційна скарга позивача у справі №1/826-14/214А(1/122-16/38) на постанову суду першої інстанції від 09.11.2006, однак, постанова апеляційною інстанцією на постанову місцевого суду від 09.11.2016 р. не приймалася, на даний час місцезнаходження даної справи не відоме. (а/с 108, том 1).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції констатував, що на дату розгляду справи №914/133/17, спір про визнання недійсним попереднього рішення відповідача №17 від 26.12.2002 не вирішений попри існування факту відсутності справи у системі господарського судочинства, що у будь-якому разі не залежить від волі сторін у справі, і у першу чергу, - позивача, як найбільш зацікавленої особи. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наведеною оцінкою фактичних обставин справи щодо визнання недійсним попереднього рішення Самбірської міської ради №17 від 26.12.2002.

У матеріалах справи наявна технічна документація по інвентаризації земельної ділянки в м. Самборі по вул. Завокзальній №3 автостанції ВАТ «Самбірське АТП-14608», виготовлена Самбірським міським Центром державного земельного кадастру Державного комітету по земельних ресурсах України (а/с 60-82, том 1, а/с 2-18, том 2). У характеристиці земельної ділянки зазначено, що площа ділянки по відводу становить 1,05 га, а фактично - 1,0151 га. У висновку державної землевпорядної експертизи від 14.02.2005, виготовленої Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів, зазначено, що земельна ділянка площею 1,0151 га закріпляється в оренду для обслуговування будівель і споруд автостанції, в тому числі: ділянка №1 площею 0,7485 (приміська автостанція) та ділянка №2 - площею 0,2666 га (міжміська автостанція); в пункті 3 висновку «Зауваження та пропозиції до проектних матеріалів» зазначено, що слід встановити правовий статус будівель і споруд, додати копію державного акту, погодити межі із суміжними землекористувачами; у підсумковій оцінці якості розглянутої документації зазначено, що технічна документація відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно при умові виконання п.3 наведеного висновку.

ВАТ «Самбірське АТП-14608» в лютому 2003 року звернулось до Самбірської міської ради з листом №178 (вх. №715 від 05.03.2003) з проханням виготовити та видати документи на право користування земельної ділянки по вул. Завокзальній, 3 (а/с 65, том 1).

Пунктом 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 №18 «Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду», законність якого є предметом спору, затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ «Самбірське АТП-14608» земельну ділянку площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки, а пунктом 4 вказаного рішення зобов`язано землекористувачів у місячний термін укласти договори оренди. (а/с 16, том 1).

На виконання рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006р. №18, між Самбірською міською радою як орендодавцем та ВАТ «Самбірське АТП-14608», як орендарем, 20.03.2006, укладено типові договори оренди землі, відповідно до умов яких, орендодавець надав в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул. Завокзальна, 3, (загальною площею 0,2666 га та загальною площею 0,7485 га, в тому числі 0,0032 га під будівлями). У пунктах 3 договорів оренди зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві приватної власності, у пунктах 15 зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель і споруд приміщень міжміської автостанції. (а/с 92-99, том 2). 25.03.2014 між Самбірською міською радою як орендодавцем та ТзОВ «Самбірське АТП-14608» як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки в м. Самбір по вул. Завокзальній, 3, загальною площею 0,7397 га з кадастровим номером 4610900000:11:048:0013, в тому числі забудовані землі - 0,0101 га, для обслуговування автостанції строком на 5 років. (а/с 78-80, том 2).

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 у справі №452/18/15-а позов ПП «Самбіравтотранс» задоволено, визнано нечинним та скасовано пункт 2.5 рішення Самбірської міської ради №18 від 14.03.2006 "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду". Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 скасовано постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 у справі №452/81/15-а, провадження у справі закрито у відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Самбіравтотранс» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши фактичні обставини справи колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач купуючи будівлю автостанції, потребував для здійснення діяльності (надання автостанційних послуг для пасажирів і автотранспорту перевізників, які виконують перевезення) певну площу земельної ділянки, про що і звертався до відповідача неодноразово із відповідними заявами, і оскільки заяви позивача не були розглянуті, оспорюване рішення щодо надання земельної ділянки третій особі порушує права позивача.

Відтак господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин ст.116 та ст. 120 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення).

Так, статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 4, 5 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Відповідно до частин 1,2,6,7 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

При укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна позивачу було роз`яснено нотаріусом зміст ст. 120 ЗК України. Колегія суддів критично оцінює доводи ТзОВ «Самбірське АТП-14608» про те, що умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, стосуються лише земельної ділянки під придбаним об`єктом, адже у цьому випадку позивач мав на меті не лише обслуговування власного нерухомого майна, а й здійснення підприємницької діяльності, передбаченої положеннями статуту підприємства, для чого мав намір отримати в користування спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про передачу земельної ділянки площею 1,07 га по вул. Завокзальна, 3, у м . Самборі у користування для належної організації роботи підприємства. Так, у матеріалах справи містяться заяви позивача до Самбірської міської ради від 10.04.2002, 10.07.2002 (тобто, до дати прийняття першого спірного рішення № 17 від 26.12.2002 р.) та від 08.07.2003 і 29.08.2005, загалом за змістом про надання у безоплатне користування або на умовах оренди з урахуванням вимог ст. 120 Земельного кодексу України, спірної земельної ділянки, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на момент прийняття оспорюваного рішення в органу місцевого самоврядування на розгляді перебували заяви позивача і третьої особи щодо надання однієї і тієї ж земельної ділянки, однак відповідач всупереч чинних на тоді норм законодавства не призначив та не провів аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки.

Колегія суддів критично оцінює доводи Самбірської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, про те, що з жовтня 2002 року по 26 грудня цього ж року (до моменту оскаржуваного рішення) надійшло лише одне звернення і будь-яких інших звернень від інших осіб у період, коли Самбірська міська рада мала намір надати земельну ділянку не було, адже звернення позивача від 10.04.2002 та від 10.07.2002 були на той час зареєстровані в міській раді та не розглянуті, а у відповіді на звернення від 10.07.2002 зазначено, що «питання вивчається, про результати буде інформовано додатково» (а/с 59, том 2).

Також колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі ТзОВ «Самбірське АТП-14608», про неналежне дослідження звернень позивача та за яких обставин вони були подані, як такі що не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Доводи Самбірської міської ради про те, що оспорюване рішення №18 від 14.03.2006 є похідним від первинного рішення №17 від 26.12.2002, і міська рада при його прийнятті фактично була позбавлена іншого вибору, ніж надання земельної ділянки в оренду ВАТ «Самбірське АТП-14608», оскільки подана на затвердження технічна документація відповідала вимогам закону, не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, рішенням Самбірської міської ради №17 від 26.12.2002 в оренду надавалася ділянка площею 1,05 га з цільовим призначенням - платна автостоянка терміном на 10 років та цим рішенням було надано дозвіл на виготовлення технічної документації. А рішенням Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006 передавалась земельна ділянка вже площею 1,0151га, під обслуговування будівель та споруд та платної автостоянки, строком на 5 років. Вказане рішення не містить прямого застереження щодо внесення змін чи скасування попереднього рішення щодо строку, площі та цільового використання земельної ділянки. Тобто фактично мало місце прийняття нового рішення, а не похідного.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному пункті рішення спірна земельна ділянка передавалася ВАТ «Самбірське АТП-14608» власне для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази наявності на спірній земельній ділянці на момент прийняття Самбірською міською радою оспорюваного рішення від 14.03.2006 будь-якого нерухомого майна, яке б належало на праві власності чи на праві постійного користування третій особі ТзОВ «Самбірське АТП-14608». В матеріалах справи також відсутні докази, що ТзОВ «Самбірське АТП-14608» мало чи має на сьогоднішній день у праві власності чи праві постійного користування будь-які будівлі та споруди на земельній ділянці, яка передавалася йому в оренду, а тому дана ділянка фактично була передана в оренду під обслуговування будівель і споруд, яких в природі не існувало.

Слід зазначити, що у висновку державної землевпорядної експертизи від 14.02.2005, виготовленої Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів, щодо технічної документації по інвентаризації земельної ділянки в м. Самборі по вул. Завокзальній №3 автостанції ВАТ «Самбірське АТП-14608», яку власне, оспорюваним рішенням затверджено, було вказано зауваження, які необхідно виконати для позитивної оцінки технічної документації, а саме встановити правовий статус будівель і споруд.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття спірного рішення власником приміщення автостанції за адресою: м. Самбір, вул. Завокзальна, 3, загальною площею 76.1 м.кв. був і є позивач.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи обох скаржників про те, що місцевий господарський суд не виконав обов`язкових вказівок Верховного суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у цій справі, як безпідставні та такі, що не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційних скарг, слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" вих. №431 від 12.07.2019 (вх. ЗАГС №01-05/2678/19 від 16.07.2019) та Самбірської міської ради вих. №2/31-767/3-21 від 08.07.2019 (вх. №01-05/2715/19 від 18.07.2019) - відмовити.

2. Рішення Львівської області від 12.06.2019 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи №914/133/17 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.10.2019

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Орищин Г.В.