Головуючий у І інстанції Петріщева І.В.

Провадження №22-ц/824/10897/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав непроживання у вищевказаному приміщенні більше шести місяців без поважних причин, що згідно вимог ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР є підставою до задоволення позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 03.01.1972 року її мати ОСОБА_6 на підставі ордеру № В 174149 отримала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю у складі трьох осіб: на неї, ОСОБА_6 , дочку ОСОБА_7 , та матір ОСОБА_8 , що підтверджується копією ордеру, виданого 03.01.1972 року Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих.

Відповідно до розпорядження Представника Президента України у Ватутінському районі м. Києва "Про зміну договору найму житлових приміщень громадянам Ватутінського району" за №2197 від 11.11.1993 року змінено власника особового рахунку зазначеної квартири на ОСОБА_2 у зв`язку з переходом матері-власника особового рахунку на іншу житлову площу.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом із сім`єю у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Комунального концерну "Центр комунального сервісу" Деснянського району м. Києва від 08.06.2016 року №1204.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_2 Однак після розірвання шлюбу між сторонами, яке мало місце 25.02.1996 року, відповідач разом з речами добровільно переїхав проживати в інше місце, проте з реєстрації свого місця проживання в спірній квартирі не знявся. Всі витрати по утриманню квартири, в тому числі сплату рахунків за комунальні послуги та інших платежів, що виникають з договору найму житлового приміщення, несе позивач та проживаючі з нею члени її сім`ї.

Таким чином, ОСОБА_1 не проживає у даному приміщенні більше шести місяців без поважних причин, а тому згідно ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР втратив право на користування зазначеною квартирою.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Позивач ОСОБА_2 в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечила та просила рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.1972 року мати позивача ОСОБА_6 на підставі ордеру № В 174149 отримала двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю у складі трьох осіб, а саме: на неї, ОСОБА_6 , дочку ОСОБА_9 та матір ОСОБА_8 , що підтверджується копією ордеру, виданого 03.01.1972 року Виконавчим комітетом Київської міської ради трудящих (а.с.8).

Згідно Витягу з розпорядження Представника Президента України у Ватутінському районі м. Києва "Про зміну договору найму житлових приміщень громадянам Ватутінського району" за №2197 від 11.11.1993 року змінено договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_3 та укладено його з ОСОБА_2 , у зв`язку з переходом матері-власника особового рахунку на іншу житлову площу. В квартирі проживають: ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_10 , колишній чоловік ОСОБА_11 (а.с.9).

Згідно довідки Комунального концерну "Центр комунального сервісу" Деснянського району м. Києва від 08.06.2016 року №1204 (а.с.10) ОСОБА_2 проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 з 01.03.1979 року. Крім ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі зареєстровані: відповідач ОСОБА_1 , дочка позивача ОСОБА_3 , онука позивача ОСОБА_4 та син відповідача ОСОБА_5 (а.с.10).

25 лютого 1996 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.14).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не проживає в квартирі АДРЕСА_2 , його власних речей в квартирі немає, що підтверджується Актами комісії ЖЕД-304 від 01 квітня 2015 року, 20 квітня 2016 року (а.с.11-12).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності факту його непроживання за місцем реєстрації понад визначені законом строки без поважних причин, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п`яти років перебування на дійсній військовій службі; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; 4) виїзду в зв`язку з виконанням обов`язків опікуна (піклувальника) - протягом усього часу виконання цих обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

Згідно ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені

строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту відсутності відповідача за місцем реєстрації понад визначений ст. 71 ЖК Української РСР строк без поважних причин.

Дані докази відповідачем спростовані не були, оскільки ним не було доведено факту проживання за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 , на що він посилався у своїй скарзі, чи факту неможливості користування квартирою з підстав перешкоджання йому у цьому.

Враховуючи вищевикладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням з підстав відсутності у ньому понад шість місяців без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд своїм рішенням розлучив відповідача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , який також зареєстрований у спірній квартирі, законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки апелянтом не доведено той факт, що його син від іншого шлюбу ОСОБА_12 , 2006 року народження, проживає за місцем реєстрації у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , в якій мешкають абсолютно чужі для нього люди: позивач ОСОБА_2 , її дочка ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: