Справа № 462/1817/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Галайко Н. М.,

за участі секретаря Фрейдун А. М.,

представника позивача         ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1         Хобта ОСОБА_2 ,

представника відповідача-2         Лилик В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» про скасування державної реєстрації з іпотечного майна,

встановив:

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) від 12.01.2018 року права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1  на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», здійсненого Комунальним підприємством «Реєстрація майна та бізнесу», в особі  ОСОБА_4 та, відповідно, зобов`язати Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» поновити запис про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1  із зазначенням власника ОСОБА_3 та стягнути судовий збір.

Свої вимоги мотивував тим, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір від 10.12.2007 № 5882510 з Додатковою угодою до нього № 7805622 від 08.07.2009 та Додатковою угодою до нього № 8597899 від 15.01.2010, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит у розмірі 180 000,00 дол. США (Сто вісімдесят тисяч доларів США 00 центів). Цільове призначення кредиту - придбання нерухомого майна (житлового будинку, реєстраційний номер: 7849285, загальною площею: 121,6 кв.м, житловою площею: 58,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Розрахунок за нерухомість проведено кредитними коштами. У свою чергу, 10 грудня 2007, в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір іпотеки № 5882512, що посвідчений Стефанюк О.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 5744, згідно якого відповідач передав в іпотеку позивачу житловий будинок, реєстраційний номер:7849285, загальною площею: 121,6 кв.м. житловою площею: 58,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із порушенням виконання відповідачем своїх зобов`язань Відповідач 1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. 11 квітня 2012 року Залізничним районним судом м. Львова було прийнято рішення у цивільній справі № 2-3972/11, яким було вирішено стягнути з Позивача на користь Відповідача 1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 189 171,15 доларів США, 245 116,89 гривень та 2 823 грн. судових витрат. 20 серпня 2012 року у зв`язку з набранням рішенням суду законної сили Залізничним районним судом м. Львова було видано виконавчий лист. 12 жовтня 2012 року Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа у справі №23972/11, виданого 20.08.2012 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. 31.12.2013 Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з відсутністю зареєстрованого нерухомого майна. Відповідач 1 надсилав Позивачу вимогу про усунення порушення кредитного договору та попереджав про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, однак вимога не була виконана. 12.01.2018 року Відповідачем 1 набуто право власності, в позасудовому порядку, шляхом проведення реєстрації на підставі Договору Іпотеки, у Комунальному Підприємстві «Реєстрація майна та бізнесу», в особі ОСОБА_4 (завірена належним чином копія Витягу з Державного реєстру речових прав № 111045245 наявна в матеріалах справи).

26 березня 2019 року у даній справі постановлено Ухвалу про відкриття провадження та надано строк сторонам для подання відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення.

Позивач та його представник у позовній заяві посилається на незаконність та необґрунтованість здійснення реєстрації на іпотечне майно, порушення відповідачами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідачами порушено норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 та умов договору іпотеки. Вказує, що Відповідач 1 звернувся до Відповідача 2 із заявою про здійснення державної реєстрації права власності на іпотечне майно 12.01.2018 року, тобто через п`ять років і дев`ять місяців після набрання законної сили рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 2-3972/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та ухвалити відповідне рішення.

Відповідач-1 - ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, вважає що Позивач був належним чином повідомлений про намір здійснити реєстрацію іпотечного майна за Відповідачем 1, разом з тим проігнорувавши таку вимогу та умови кредитного договору і договору іпотеки.

У судовому засіданні представник Позивача Билень Т. Я. позовні вимоги підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі та долучивши до матеріалів даної справи завірену належним чином копію Постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 462/5816/16-ц. Представник Відповідача-1 Хобта Д. О. просила у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

Представник Відповідача-2 Лилик В ОСОБА_5 В. просив у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи отриманих документів, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які  були досліджені в   судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Судом установлено, що відповідно до договору від 10.12.2007 року № 5882510, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та позивачем, ОСОБА_3 було надано кредит 180 000, 00 доларів США строком до 10.12.2027 року (а.с.18-20). Між сторонами укладена додаткова угода до кредитного договору № 7805622 від 08.07.2009 року та додаткова угода - № 8597899 від 15.01.2010 року. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомого майна (житлового будинку, реєстраційний номер: 7849285, загальною площею: 121,6 кв. м житловою площею: 58,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно умов даного договору позивач зобов`язався повертати кредитні кошти у строки, визначені договором, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також інші обов`язкові платежі згідно кредитного договору.

У якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позивачем та відповідачем 1 10.12.2007 було укладено Договір іпотеки № 5882512, що посвідчений Стефанюк О.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №5744, згідно якого відповідач передав позивачу в іпотеку житловий будинок, реєстраційний номер: 7849285, загальною площею: 121,6 кв. м житловою площею: 58,8 кв. м, що розташований за вищевказаною адресою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що позивач допустив порушення виконання зобов`язань за кредитним договором. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.04.2012 року у цивільній справі № 2-3972/11, яке набрало законної сили, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 189 171, 15 доларів США, 245 116,89 гривень та 2 823,00 грн судових витрат.

Рішення суду про стягнення заборгованості виконане не було, заборгованість по кредиту не погашалась.

Підпунктами 4.1.1.-4.1.2. Пункту 4.1. Договору іпотеки передбачено, що відповідач 1 вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у разі: невиконання чи неналежного виконання основного зобов`язання; невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору (а.с.22).

Відповідно до вимог ст.ст. 575, 589 ЦК України іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_3 порушує взятті на себе зобов`язання за кредитним договором, а установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на здійснення державної реєстрації іпотечного майна на користь відповідача 1 у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника), тому позивач вправі вимагати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10.12.2007 року № 5882510 з додатковою угодою до нього № 7805622 від 08.07.2009 року та додатковою угодою до нього № 8597899 від 15.01.2010 року в сумі 189 171,15дол. США та 245 116 грн. 89 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З матеріалів справи убачається, що відповідач 1 пред`явив позивачу вимогу про намір здійснити державну реєстрацію іпотечного майна на своє ім`я від 02.11.2015 № 1583, в якій вимагав протягом 30 календарних днів усунути порушення кредитного договору.

Вимога отримана відповідачем 06.06.2011 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте дана вимога не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, а також достатньою підставою для здійснення такої реєстрації, так як оформлена із порушенням п. 4.7.1 договору іпотеки, яким сторонами погоджено.

Зокрема п. 4.7.1. договору іпотеки передбачено умови, які мають бути зазначені відповідачем 1 ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя. Натомість вимога містить, що така ціна встановлюється на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом Іпотекодержателя.

Суд критично оцінює таке посилання відповідача 1 у наданій вимозі, адже відповідачем 1 не надано такої оцінки предмета іпотеки і станом на дату розгляду справи, а, відтак, така вимога оформлена із порушенням.

Крім того, судом приймається до уваги юридично встановлений факт отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 02.06.2011 № 1234, в якій вимагав протягом 30 календарних днів усунути порушення кредитного договору, про що зазначено у Постанові Львівського апеляційного суду від 13.07.2019 року.

Відповідно до вимог частини другої ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Враховуючи наведене, у зв`язку з направленням вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом кредитор фактично змінив строк виконання основного зобов`язання - до 06.07.2011 року.

Частиною другою, третьою ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом установлено, що банк 12.12.2011 року звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором (справа № 2-3972/11), який було прийнято судом до провадження та ухвалено рішення від 11.04.2012 року.

Пред`явлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором спрямоване на захист права кредитора на належне виконання боржником основного зобов`язання, тому тягне за собою переривання перебігу позовної давності.

Отже, позовна давність була перервана 12.12.2011 року зверненням до суду з позовом, з огляду на що позовна давність спливла 12.12.2014 року.

Жодних дій, що свідчать про визнання боргу за кредитним договором, ОСОБА_3 не вчиняв.

Пунктом 31 Постанови ВСС України № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» – При застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв`язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв`язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред`явлення окремих вимог у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Державна реєстрація на користь відповідача 1 здійснена 12.01.2018 року, тобто після спливу позовної даності, яка прирівнюється до позасудового врегулювання спору.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, суд критично оцінює усні пояснення відповідачів щодо норм Закону України «Про іпотеку», так якстаттею 36 даного Закону України передбачено, що Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Також даним Законом України (стаття 37) передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_3 та його представника до ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» та КП «Реєстрація майна та бізнесу» про скасування державної реєстрації з іпотечного майна підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) від 12.01.2018 року права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», здійсненого Комунальним підприємством «Реєстрація майна та бізнесу» в особі Бойко ОСОБА_6 .

Зобов`язати Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» поновити запис про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням власника ОСОБА_3 .

Стягнути судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп. солідарно з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» на користь ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач 1: ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, вул. Андріївська, 4, м. Київ).

Відповідач 2: Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» (адреса: 79495, м. Львів-Винники, вул. Галицька, 20).

Повний текст рішення складено: 25 жовтня 2019 року.

Суддя/підпис/                                         Н.М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: