Справа № 2-520/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                  24 березня 2010 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Рубаковій Г.А., за участю позивача ОСОБА_3, представника відповідача            Чугріної Л.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька  про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, працюючи електрослюсарем підземним ОП «Шахта імені О.Ф. Засядька», 31 липня 2002 р. при виконанні трудових обов’язків потрапив у зону дії ударної хвилі під час вибуху метанової суміші, отримавши отруєння угарним газом. Висновком МСЕК від 6 грудня 2002 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров’я на 30%.  Пошкодженням здоров’я йому завдано моральну шкоду, яку відповідач відмовляється відшкодовувати. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні  позивач підтвердив позовні вимоги, суду пояснив, що з листопада 1999 р. працював електрослюсарем підземним ОП «Шахта імені О.Ф. Засядька».                      31 липня 2002 р. приблизно о 19 год. 50 хв., коли він виконував трудові обов’язки, у шахті стався вибух метанової суміші. Він потрапив у зону дії ударної хвилі, отримавши отруєння угарним газом. Висновком МСЕК від 6 грудня 2002 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров’я на 30%.  Відповідач визначив йому відшкодування матеріальної шкоди, але питання про відшкодування моральної шкоди не вирішив. Пошкодженням здоров’я внаслідок пошкодження здоров’я  йому завдано моральну шкоду, оскільки погіршився стан його здоров’я, що призвело до моральних та психічних переживань, порушення його нормальних життєвих зв’язків, неможливості продовження активного особистого життя, та потребує додаткових зусиль  для організації  свого життя.

Представник відповідача позов не визнав, в судовому засіданні, пояснив, що позивач не довів в судовому засіданні факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків, висновком МСЕК не встановлено, що йому завдано моральної шкоди. Крім того, п. 27 ст. 77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 р.» та п. 22 ст. 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 р.» зупинено дію  абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту “е”  пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; частини третьої  статті 34 Закону  України

“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності». Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 р. дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме частина третя ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” виключена. З наведених підстав представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволені позову.

Суд вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, працюючи електрослюсарем підземним ОП «Шахта імені О.Ф. Засядька», 31 липня 2002 р. при виконанні трудових обов’язків отримав отруєння в результаті вибуху, внаслідок чого висновком МСЕК від 6 грудня 2002 р. йому вперше встановлена втрата професійної працездатності на 30%. (а.с. 6-8, 9-11, 12)

 У відповідності зі ст. 21 Закону  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,                   які спричинили втрату працездатності” в редакції від 23 вересня 1999 р., що діяв на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку  своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема,  грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок пошкодження здоров’я, викликаного отруєнням під час вибуху, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (в редакції від 23 вересня 1999 р.).

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 34 ч.3 вказаного Закону (в редакції від 23 вересня 1999 р.) сума страхової виплати за моральну шкоду не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Приймаючи до уваги, що ч. 3 ст. 34 Закону  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (в редакції від 23 вересня 1999 р.) виключено на підставі Закону від 23 лютого 2007 р., а на цей час мінімальний розмір заробітної плати в Україні становив 400 грн., а також враховуючи  глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, суд не може, оскільки це ствердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд також не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що у відповідності зі ст. 77 п. 27 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»                             та ст. 71 п. 22 Закону „Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія положень Закону “Про  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” щодо відшкодування моральної шкоди, а Законом “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 р.  ч. 3 ст. 34 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” виключена, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Положення ст. 21, 28, 34 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у редакції, що діяла до прийняття Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачали обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у т.ч. виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що позивачеві вперше стійка втрата професійної працездатності внаслідок отруєння під час вибуху встановлена висновком МСЕК від  6 грудня 2002 р. й з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Дійсно, ст. 77 п. 27 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»                             та ст. 71 п. 22 Закону „Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинена дія положень Закону  “Про  загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  від  нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” щодо відшкодування моральної шкоди, а Законом “Про внесення змін до Закону України                      “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”                          від 23 лютого 2007 р.  ч. 3 ст. 34 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” виключена, але право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло до прийняття цих законодавчих актів, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 28, 34  Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (в редакції Закону від 23 вересня                         1999 р.),  ст. 5 ЦК,  ст.  213-215 ЦПК, суд

                                                В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти  днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана  в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                             О.А.Фунжий