25.10.19

22-ц/812/1779/19

Провадження №22-ц/812/1779/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року м. Миколаїв

справа № 486/1626/19

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Саннікової Наталі Геннадіївни - на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 25 вересня 2019 року суддею Далматовою Г.А. у приміщенні цього суду, повний текст якої складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт належності йому на праві власності єдиного цілого об`єкту нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що на підставі рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області «Про приватизацію житла» № 718 від 04 жовтня 2012 року йому та його матері ОСОБА_2 передано у спільну часткову власність по 270/1000 часток квартири у праві приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2012 року.

На підставі рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 09 листопада 2017 року № 902 право приватної власності на 458/100 ідеальних часток зазначеної квартири було передано його батькові ОСОБА_3 .

Як вказав ОСОБА_1 , 16 листопада 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору подарували йому належні їм частки у праві власності на вищезазначену квартиру, у зв`язку з чим він набув право власності на всю квартиру. Маючи намір відчужити квартиру він звернувся до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу, проте йому в цьому було відмовлено із посиланням на те, що ідеальні частки квартири, які зазначені у правовстановлюючих документах, визначені неправильно і в сумі не дорівнюють одиниці.

Посилаючись на те, що відсутність правильного зазначення ідеальних часток у правовстановлюючих документах співвласників перешкоджає здійснювати йому розпорядження своєю власністю, просив встановити факт належності йому на праві власності єдиного цілого об`єкту нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Саннікова Н.Г. - просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження, оскільки факт, який просить встановити ОСОБА_1 , має юридичний характер і не породжує спір про право.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, від його представника - адвоката Саннікової Н.Г. - надійшла заява, згідно якої вона апеляційну скаргу підтримує та просить розглянути справу у її відсутність.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зокрема в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч.1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним.

Так, відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що фактично він просить визнати за ним право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 , тоді як за рішеннями Южноукраїнської міської ради від 04.10.2012 р. № 718 та від 09.11.2017 р. № 902 із державного житлового фонду у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було передано 998/1000 часток вказаної квартири.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже Закон прямо вказує на те, що вимоги про визнання права власності розглядаються в позовному провадженні, а не в окремому провадженні.

Таким чином, оскільки факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, то суд правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не є підставами для скасування ухвали суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують основного висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду за правилами окремого провадження заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності йому на праві власності єдиного цілого об`єкту нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1

За такого, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382ЦПК України,суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саннікової Наталі Геннадіївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2019 року