Справа № 354/166/19

Провадження № 2/354/364/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 жовтня 2019 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Польської М.В.

секретаря Савчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся 22.02.2019 р. до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 06.07.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ « ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №ML-0АК/142/2007, згідно з яким позичальник отримав у банку кредит в розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США. В якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № РСL-0АК/243/2007, посвідчений 06.08.2007 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л. за реєстровим номером 0399, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, загальною площею 0,6142 га, що знаходиться за адресою с.Яблуниця, участок Село, кадастровий номер 2611093001:17:011:0012 і належить відповідачу на праві приватної власності. 28.05.2010 р. між банком та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю та Договір відступлення прав вимоги, за яким банк відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.03.2010 року у справі №2-1106/2010 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено позов та стягнуто із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 255493,15 дол.США, що еквівалентно в гривнях на день подання позову 1 974 553,26 грн. 21.06.2011 року ухвалою Івано-Франківського міського суду №0907/6-54/2011 змінено стягувача у виконавчому провадженні з АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна». На виконання вказаного рішення, 22.06.2016 року направлено виконавчий лист на виконання в Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, де відкрито виконавче провадження №51492970. В межах зазначеного виконавчого провадження за рішенням суду від 12.03.2010 року повне або часткове стягнення не проводилось. Тому представник позивача просить задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак направив суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судові засідання 25.06.2019 р., 08.08.2019 р., 26.09.2019 р та 21.10.2019 р. не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону, в т.ч. через сайт судової влади, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає

справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача.

Третя особа в усі судове засідання також не з`явилася, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону, в т.ч. через сайт судової влади, причину неявки суду не повідомив, письмове пояснення до позову не подавав.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що 06.08.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ « ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №ML-0АК/142/2007, згідно з яким позичальник отримав у банку кредит в розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США. (а.с.6-7, 8-11).

В якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № РСL-0АК/243/2007, посвідчений 06.08.2007 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л. за реєстровим номером 0399 (а.с.12-13, 20-21), відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, загальною площею 0,6142 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою с.Яблуниця, участок Село, кадастровий номер 2611093001:17:011:0012.

Згідно копії державного акту серії ЯБ №977779, виданого 04.04.2006 р., ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,6142 га з цільовим призначенням для

будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611093001:17:011:0012, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВСО №559485 від 17.02.2006 року, реєстраційний №527 (а.с.19).

Відповідно до п.2.1. Договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього. Відповідно до п.9.1 Договору іпотеки, договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов`язань в повному обсязі та зобов`язань іпотекодавця за цим договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.03.2010 року у справі №2-1106/2010 за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено позов та стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 255493,15 дол.США, що еквівалентно в гривнях на день подання позову за курсом НБУ 7,7284 грн. становить 1 974 553,26 грн., також стягнуто судові витрати (а.с.16-17), однак позивач зазначив, що жодного стягнення за даним ВП не відбулось, третя особа не спростувала такі доводи позивача.

21.06.2011 року ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі №0907/6-54/2011 змінено стягувача у виконавчому провадженні з АТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с.18).

Постановою державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Кузиком І.І. (а.с.22) відкрито провадження №51492970 про примусове виконання виконавчого листа №2-1106/2010, виданого на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 12.03.2010 року.

Позичальник неналежно виконував свої зобов`язання перед банком, тому 30.11.2018 р. за вих.№100-04-12/145 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направив відповідачу як іпотекодавцю досудову вимогу про погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі, визначеної за рішенням суду від 12.03.2010 року у справі №2-1106/2010 (а.с.14). Дана вимога правонаступника кредитора залишилась без задоволення.

Згідно норм ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до правил ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Пунктом 6.1 договору іпотеки, що є підставою позовних вимог, передбачено право на задоволення вимоги банку в повному обсязі.

За змістом ст.33 Закону України«Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, зважаючи на невиконання позичальником-боржником основного зобов`язання позивач має право на задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку наявності судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника, не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника

та припинення іпотеки, тобто не є подвійним стягненням одного і того ж боргу, з врахуванням правового висновку ВП ВС від 18.09.2018р. у справі №921/107/15-г/16.

Водночас, позивач самостійно визначаючи позовні вимоги, визначив ціну для продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. До суду не з`являвся і тверду ціну продажу у вимогах не зазначав. У договорі іпотеки оцінка предмета іпотеки визначена сторонами - 1 343 000 грн. (п.3.2.1.3 та п.4.4). Зважаючи на те, що суд розглядає справу тільки за вимогами заявленими позивачем, в цій частині суд вважає за можливим задовольнити таку вимогу, враховуючи і таке.

21 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 235/3619/15ц, провадження № 14-11цс18 (ЄДРСРУ № 73500804) досліджувала питання обов`язковості зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні. Суд вказав, що у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15 міститься висновок про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України також в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15), в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15) та в постанові від 08 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16). Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виходить з наступного. Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Розглядаючи подібні спірні відносини, ВС/КЦС у справі № 523/7665/14-ц від 11.06.2018 вказав на те, що визначення початкової ціни предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності. Отже не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Зважаючи на все викладене вище, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,7, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 258-265, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки №PCL-0АК/243/2007, посвідченого 06.08.2007 року: земельну ділянку, загальною площею 0,6142 га, кадастровий номер 2611093001:17:011:0012, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з визначення ціни для продажу предмету застави в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета застави для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-0АК/243/2007 від 06.08.2007 року у розмірі 1 974 553,26 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код 36789421, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, адреса- 03150, м.Київ, вул.Фізкультури, 28Д) - 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2019 року.

Головуючий суддя: М. В. Польська