Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 553/3918/16-ц

провадження № 61-33012св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року у складі судді Парахіної Є. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів : Лобова О. А., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що з 30 червня 2004 року позивач перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірваний згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року. В період шлюбу у 2006 році вони за спільні кошти в сумі 9800 доларів США придбали автомобіль "MERCEDES-BENS VITO 110", який оформлений на відповідача. Після розірвання шлюбу автомобіль знаходиться у користуванні позивача, вона здійснює його поточний та капітальний ремонт за власний кошт, використовує його для власних потреб та роботи. Крім того, вона має у приватній власності автомобіль "ЗАЗ DAEWOO Т13110", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за нею 23 травня 2001 року. Автомобіль перебуває у володінні відповідача ОСОБА_2 , який відмовляється повернути його.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати легковий вантажопасажирський автомобіль марки "MERCEDES-BENS" модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поділити зазначений автомобіль як спільне майно подружжя з визначенням часток по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля, зі сплатою йому компенсації вартості цієї частки в розмірі 35450,00 грн; виділити вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на вказаний автомобіль; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль "ЗАЗ DAEWOO Т13110", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 23 травня 2001 року, та правовстановлюючі документи на нього.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про припинення права на 1/2 частку в праві власності на автомобіль.

Просив припинити право ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної власності на автомобіль "MERCEDES-BENS" модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з присудженням грошової компенсації на її користь 35450 грн. 00 коп. за належну 1/2 частку з депозитного рахунку Ленінського районного суду м. Полтави, які було внесено ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано автомобіль "MERSEDES BENZ", модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку розподілу спільного майна подружжя:

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля "MERSEDES BENZ", модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальна вартість якого становить 70900 грн. 00 коп.;

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля "MERSEDES BENZ", модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , загальна вартість якого становить 70900 грн. 00 коп.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля "MERSEDES BENZ", модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнавши право власності на вказану частину майна за ОСОБА_2 , з виплатою на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля в сумі 35450 грн. 00 коп. з коштів, внесених ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області № НОМЕР_3 на підставі квитанції відділення № 0910 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № NOIEJ41860 від 10 квітня 2017 року.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1349 грн.

Повернуто ОСОБА_1 кошти в сумі 35450 грн. 00 коп., внесені на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області № НОМЕР_3 на підставі квитанції відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.794875280.1 від 27 червня 2017 року

Рішення суду мотивовано тим, що автомобіль марки "MERSEDES BENZ", модель VITO 110 придбаний сторонами у шлюбі за спільні кошти, є їхньою спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними. Припинення права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль не заподіє істотної шкоди її правам та інтересам. При вирішенні спору про витребування автомобіля ЗАЗ-ДЕУ Т13110, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що автомобіль вибув з володіння позивача незаконно та без відповідної правової підстави, а також з недоведеності того, що автомобіль утримується саме ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що припинення права ОСОБА_1 на її частку у спільній власності на автомобіль не завдасть істотної шкоди її правам та інтересам, оскільки вона має у власності інший автомобіль і у неї відсутні об`єктивні непереборні перешкоди для повернення його у своє володіння і користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні її позовних вимог про поділ спільного майна подружжя - легкового вантажопасажирського автомобіля марки "MERSEDES BENZ", модель VITO 110, 1998 року випускуз визначенням часток по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля зі сплатою йому компенсації вартості його частки у сумі 35450,00 грн; про виділення ОСОБА_1 цього автомобіля, визнавши за нею право власності на вказаний автомобіль; про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіля "ЗАЗ DAEWOO Т13110", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 23 травня 2001 року та правовстановлюючих документів на нього - свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого 19 грудня 2008 року та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , скасувати ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Отже, судові рішення в частині визнання автомобіля "MERSEDES BENZ", модель VITO 110 спільною власністю подружжя не оскаржуються, тому не переглядаються колегією суддів в касаційному порядку у цій частині на предмет законності і обґрунтованості.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 не ставив вимогу про визнання за ним права власності на частку у спірному автомобілі. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем клопотань. Суди проігнорували доводи позивача про те, що належний їй автомобіль «ЗАЗ DAEWOO Т13110» вона ніколи не передавала ОСОБА_3 , цей автомобіль в період шлюбу використовувала їх родина, а після припинення шлюбу ним постійно користувався саме відповідач. Припинення права власності позивача на 1/2 частину автомобіля марки "MERSEDES BENZ" завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідач вніс на депозитний рахунок суду кошти для забезпечення позову, а не як грошову компенсацію за його частку в спірному автомобілі.

Позиція інших учасників справи

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 553/3918/16-ц з суду першої інстанції, виконання рішення Леннінського районного суду м. Полтави від 27 червня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

У листопаді 2017 року цивільна справа № 553/3918/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № № 553/3918/16-ц надійшли до Верховного Суду.

06 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 30 червня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2013 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль "ЗАЗ DAEWOO Т13110", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за нею 23 травня 2001 року.

Під час перебування у шлюбі сторони по справі за спільні кошти набули у власність автомобіль марки "MERCEDES-BENS" модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 26 червня 2006 року право власності на автомобіль "MERCEDES-BENS" модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована в органах ДАІ за ОСОБА_2 Згідно особливої примітки у вказаному документі, право керування автомобілем має ОСОБА_1

Ринкова вартість автомобіля "MERCEDES-BENS" модель VITO 110, 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки 20 жовтня 2016 року складає 70900 грн. 00 коп.

Сторони по справі внесли на депозитний рахунок суду до ТУ ДСА України в Полтавській області кошти в сумі по 35450 грн. 00 коп., що становить узгоджену ними вартість 1/2 частини автомобіля "MERCEDES-BENS".

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

При поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, необхідно застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Щодо застосування вказаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23 вересня 2015 року, відповідно до якої при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перш статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

ОСОБА_1 просила суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі статті 365 ЦК України, тобто шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля та присудження йому грошової компенсації за належну частку у спільному майні подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та повністю зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно необхідно поділити, визнавши право власності на автомобіль у рівних частках.

Вирішуючи позовні вимоги про припинення права на частку у спільному майні та залишаючи у власності відповідача автомобіль у порядку поділу неподільного майна, стягуючи з відповідача грошову компенсацію за частку, що належить позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль "MERCEDES-BENS" є неподільною річчю, спільне володіння і користування сторонами спірним майном є неможливим, припинення права власності позивача по справі ОСОБА_1 на її частину не здатне заподіяти істотної шкоди її інтересам та інтересам членів її сім`ї, оскільки ОСОБА_1 має у власності інший транспортний засіб, а саме, автомобіль "ЗАЗ DAEWOO Т13110", 2001 року випуску, обставин, які свідчать про наявність перешкод у отриманні нею у розпорядження належного їй автомобіля за наявності потреби у цьому з метою використання цього транспортного засобу в її інтересах та в інтересах малолітньої дитини судами не встановлено. Проте відповідач ОСОБА_2 має у власності єдиний автомобіль "MERCEDES-BENS" і у випадку припинення права власності відповідача на частину вказаного автомобіля це суттєво обмежить його права та негативно відобразиться на ньому та членах його сім`ї.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції з такими висновками суду погодився, але при цьому не звернув уваги на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про витребування з володіння ОСОБА_2 автомобіля "ЗАЗ DAEWOO Т13110», ОСОБА_1 посилалась на те, що спірний автомобіль перебуває у володінні і користуванні відповідача, який постійно його експлуатує, укладав договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

За змістом довідки №19-18/6214 від 15 травня 2017 року ОСОБА_2 уклав два договори страхування відносно автомобіля "ЗАЗ DAEWOO Т13110» - АС /4934617 від 01 лютого 2014 року та АІ/25539814 від 03 лютого 2015 року.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що автомобіль перебуває в користування ОСОБА_3 зазначив, що довіреність на керування та розпорядження ним видана ОСОБА_1 01 березня 2006 року безстроково.

В той час як зі змісту довіреності від 01 березня 2006 року вбачається, що строк її дії закінчився 01 березня 2009 року, тобто законні підстави користування автомобілем "ЗАЗ DAEWOO Т13110» на час розгляду справи в суді у ОСОБА_3 відсутні.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки змісту постанови Ленінського районного суду міста Полтави від 18 липня 2011 року, якою встановлено, що 04 травня 2011 року ОСОБА_2 керував автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування автомобіля "ЗАЗ DAEWOO Т13110» та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків - припинення права власності ОСОБА_1 на автомобіль "MERCEDES-BENS" обґрунтовувалось наявністю у позивача іншого автомобіля "ЗАЗ DAEWOO Т13110», який, в той же час не перебував в її володінні та користуванні.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи в суді, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом статті 212ЦПК України, в редакції на час розгляду справи в суді, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та обставини справи не звернув уваги, не з`ясував належним чином наявність чи відсутність підстав для витребування спірного автомобіля у ОСОБА_2 , дійшов суперечливих висновків щодо підстав поділу майна та передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності скасувати.

Передати справу № 553/3918/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, припинення права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є.В. Краснощоков