Справа № 2а-10/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року                         Олександрійський міськрайонний суд

                                Кіровоградської області

в складі: головуючого – судді Поповича С.М.

       при секретарі – Карпушевій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Олександрійського управління праці та соціального захисту населення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення, передбаченій Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі – Закону № 796-ХІІ). Свої вимоги обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії, а тому відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ має право на щорічну виплату на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак відповідач за 2000 – 2007 роки таких виплат не здійснив, в зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 9735 грн.

В судовому засіданні позивач підтвердив позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Постанова КМУ № 836) та Постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких виплати учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії передбачені за період з 2000 по 2004 рік включно в розмірі 26 грн. 70 коп., а з 2005 року – 100 грн. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Також представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії та відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 (п’яти) мінімальних зарплат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ). Нормами відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, не передбачено обмежень щодо застосування ст. 48 Закону № 796-ХІІ, якою встановлювався розмір щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно зі ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Конституцією України у ст. 46 передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, дії відповідача по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону № 796-ХІІ, є такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 на здоров’я та належний соціальний захист.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 12.08.2008 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, якими визначено річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності за 2007 рік.

Підстав для визнання причини пропущеного строку звернення до суду поважною за 2000 -2006 рр. суд не вбачає. У відповідності до ст. 100 КАС України, пропуск річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню норми закону ст. 48 Закону № 796-ХІІ та норми Законів України, якими встановлено розміри мінімальної зарплати і які прийняті після Постанови № 836 від 26.07.1996 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення нормативних актів, що обмежують права осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, в тому числі ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Вирішуючи питання про фактичний розмір відшкодування, суд частково погоджується з розрахунками позивача та приймає до уваги довідку Олександрійського управління праці та соціального захисту населення про розмір виплати на оздоровлення. Так, згідно довідки відповідача позивач в 2007 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 100 грн. в грудні 2007 року.

Відповідно на момент отримання позивачем в грудні 2007 року щорічної допомоги на оздоровлення мінімальна заробітна плата згідно діючого законодавства становила 460 грн. Тобто, позивачу до виплати належало б 460 х 5 = 2300 грн. Отримано 100 грн. Сума недоплачених коштів становить 2200 грн. (2300 – 100).  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 16, 19, 46 Конституції України, ст. 48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 99 КАС, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/07, ст.ст. 9, 11, 71, 86, 94, ч. 1 ст. 158 – 163 КАС, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо призначення ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплаченої допомоги в розмірі 100 грн .

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Олександрійський міськрайонний суд.

Суддя: